Йога і гламур
Friday, 18 June 2010 01:33 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiПомітив цікаву реакцію в декількох моїх знайомих, коли вони дізнавалися, що я займаюсь йогою. Реакція - великий подив, що цим "гламуром" може займатись така особа, як я. Ось так! Йога - ганебний гламур! А коли я ознайомився з йогою, йога вважалася ворогом і загрозою громадянам першої в світі пролетарської держави:
http://kerbasi.livejournal.com/23983.html
Після заборони публікацій Вороніна мій мозок, що прагнув знань, наказав ногам бігти до обласної бібліотеки. Там у відділі літератури іноземними мовами вдалося знайти книгу "Traité de Yoga" видання початку 20-го століття. Я пошукав в Інтренеті, і знайшов посилання на книжку з такою назвою 1907 року видання Ernest Bosc de Vèze. Ця книжка пропонується тінтернетними оргівцями букіністичною літературою за ціною від 65 до 79 євро. А тоді мені здавалося, що ця іноземна (1), стара (2) книжка на заборонену (3) езотеричну (4) тему має кожтувати не менше за якогось Сальвадора Далі на аукціоні Сотбі!
У той час в мене сталися одночасні напади франкофілії і українського буржуазного націоналізму,і я придбав собі українсько-французького словника, а оскільки я був хлопчиком російськомовним, то періодично доводилося користуватися ще й українсько-російським словником. Втім, довго читати не довелося, бо брати книжку додому я міг тільки, коли на кілька днів виходила працювати колтишня вчителька з моєї школи, і перед виходом іншої біліотекарки, з котрою вони працювали по змінах, я мав книжку повернути. Згодом я пішов до війська, а коли повернувся, всі старі книжки були передані в "спєцхран" - особливе книгосховище з обмеженим доступом, щоб читати книжки звідти потрібний був спеціальний дозвіл, а щоб його отримати, треба було довести, що тобі ця література потрібна за фахом чи для наукової роботи.
Втім, в СРСР були й інші, більш сприятливі для йоги часи. Сам Воронін згадує, що вчився йоги від людей у 20-30-ті роки минулого століття, котрі самі вчилися десь на Сході, і занесли йоги до СРСР. Подібні історії я чув від людей, з котрими спілкувався особисто. Так, мені один одесит розповідав, що в їхньому місці інсувала напівпідпільна група ентузіастів йоги, котрі вели свій родовід також від когось, хто навчався за кордоном і саме у ці давні часи. Як одесити, вони були достатньо хитрими, щоб зацікавити когось з місцевих партійних і кагебешних бонз, тому практикували досить безпечно. Не знаю, чи правдива історія, але ймовірна.
Отже, від імпортованого совецькими закордонними співробітниками заморського мистецтва, захоплення інтелігентів і об'¨єкту уваги органів, і ідеологів до атрибуту гламурних білявок - такий шлях йоги в наших краях.
http://kerbasi.livejournal.com/23983.html
Після заборони публікацій Вороніна мій мозок, що прагнув знань, наказав ногам бігти до обласної бібліотеки. Там у відділі літератури іноземними мовами вдалося знайти книгу "Traité de Yoga" видання початку 20-го століття. Я пошукав в Інтренеті, і знайшов посилання на книжку з такою назвою 1907 року видання Ernest Bosc de Vèze. Ця книжка пропонується тінтернетними оргівцями букіністичною літературою за ціною від 65 до 79 євро. А тоді мені здавалося, що ця іноземна (1), стара (2) книжка на заборонену (3) езотеричну (4) тему має кожтувати не менше за якогось Сальвадора Далі на аукціоні Сотбі!
У той час в мене сталися одночасні напади франкофілії і українського буржуазного націоналізму,і я придбав собі українсько-французького словника, а оскільки я був хлопчиком російськомовним, то періодично доводилося користуватися ще й українсько-російським словником. Втім, довго читати не довелося, бо брати книжку додому я міг тільки, коли на кілька днів виходила працювати колтишня вчителька з моєї школи, і перед виходом іншої біліотекарки, з котрою вони працювали по змінах, я мав книжку повернути. Згодом я пішов до війська, а коли повернувся, всі старі книжки були передані в "спєцхран" - особливе книгосховище з обмеженим доступом, щоб читати книжки звідти потрібний був спеціальний дозвіл, а щоб його отримати, треба було довести, що тобі ця література потрібна за фахом чи для наукової роботи.
Втім, в СРСР були й інші, більш сприятливі для йоги часи. Сам Воронін згадує, що вчився йоги від людей у 20-30-ті роки минулого століття, котрі самі вчилися десь на Сході, і занесли йоги до СРСР. Подібні історії я чув від людей, з котрими спілкувався особисто. Так, мені один одесит розповідав, що в їхньому місці інсувала напівпідпільна група ентузіастів йоги, котрі вели свій родовід також від когось, хто навчався за кордоном і саме у ці давні часи. Як одесити, вони були достатньо хитрими, щоб зацікавити когось з місцевих партійних і кагебешних бонз, тому практикували досить безпечно. Не знаю, чи правдива історія, але ймовірна.
Отже, від імпортованого совецькими закордонними співробітниками заморського мистецтва, захоплення інтелігентів і об'¨єкту уваги органів, і ідеологів до атрибуту гламурних білявок - такий шлях йоги в наших краях.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Friday, 18 June 2010 09:03 pm (UTC)до речі, в мене був колега-хлопець, який досить серйозно й досі займається йогою, тільки за його гнучкість і вміння скрутитися у неймовірні пози вже хочеться його поважати:)
взагалі, моя особиста думка, - кожен має обирати собі вид фізичної активності за своїми уподобаннями, характером і часом, який він може на то все витрачати.
no subject
Date: Friday, 18 June 2010 09:37 pm (UTC)