Бовдурство технарське і гуманітарне: спільне і відмінне, мать їх...

[kerbasi]

Оскільки в мене сьогодні мемуарний день, а я не маю нічого вартого розміщення, то я скористуюся з нагоди все ж таки щось згадати з минулого і пов’язати з сучасністю.

Інтернетом періодично ходять посилання на різних прохвхвесссорів мовознавства, де вони періодично відкривають очі необізнаним співвітчизникам на древність і походження української мови. Інколи буває просто маячня, котру читатиме більше двох рядків тільки абсолютно непритомна людина, але буває й таке собі наукоподібненьке, що людині без належної підготовки і не розібратись. Прикро те, що ці прохвхвесссора мають надані їм державою наукові ступені, публікуються в офіційних виданнях. Шкідливий ефект від цього прямий. Якщо людина має водійське посвідчення, то ми можемо розраховувати, що вона вміє керувати авто і знає правила дорожнього руху, тобто ми сідаємо в авто цієї людини з хоча б мінімальною впевненістю, що людина – водій. А якщо посвідчення водія в країні легко можна купити, навіть не з’являючись в автошколі і ДАЇ? Отож!

Так само і з цими ступенями. Якщо ми читаємо статтю, написану кандидатом чи доктором наук, ми маємо мінімальні підстави цій статті довіряти, так? Може, там щось хибне і наука спростує згодом, але принаймні там висновки базуються на методу, дослідженнях і т.д. А якщо ступені куплені чи отримані через зв’язки чи політичну доцільність? Тоді в статті може бути викладено будь-яка маячня і банальщина. І як потім довіряти себе чи своїх дітей прохвхвесссорам, коли приходить час отримати освіту? Отже, розмиття системи академічної ієрархії просто нищить засади системи освіти і науки в країні.

Але ця ситуація виникла не в незалежній Україні, але значно раніше, хоча й не була такою абсурдною, як зараз. Коли я навчався, був в нас один викладач, кандидат технічних наук, доцент. Він все життя витратив на свій винахід, котрий він назвав резонансно-параметричним перетворювачем. Хто пам’ятає з курсу фізики коливальний контур, сутність цього винаходу легко зрозуміє. Для решти я наведу простий і життєвий аналог. Оскільки в силовій електротехніці коливальні контури практично скрізь (індуктивності і ємності виникають фактично будь-де), той «науковець» вирішив, що ці параметри можна знімати, вимірювати, балансувати регулюючою апаратурою до стану стабільного коливального контуру і використовувати, як сигналізацію, якщо в системі щось станеться. За його задумом, коли щось, наприклад електричний двигун, працює в нормальному режимі, то еквівалентний йому контур знаходитиметься в рівновазі, якщо щось станеться (обрив фази, наприклад), то параметри контуру зміняться і система згенерує сигнал оператору.

Це все звісно красиво, крім того, що коливальний контур і реальних умовах не буває стабільним. Отже, будувати на ньому сигналізацію, це те ж саме, що якби ви захотіли, щоб про спробу крадія пролізти через ваше вікно вам сигналізувала система, основана на стабільності двох більярдних кульок поставлених один на одного на підвіконні. Навіть якщо вам вдасться встановити одну кулю на іншу, ця конструкція падатиме навіть від мухи, що пролетить поряд, я вже не кажу про вантажівку чи трамвай, що проїде повз ваш будинок.

Цікаво те, що цей розумник пропрацював у нашому інституті все своє життя. Він  викладав ще моїй мамі, моєму батьку, а потім і мені. І якби не називався його курс в різні часи він був звісно про резонансно-параметричний перетворювач. Напевно, він мав якісь зв’язки, бо інакше витрати державних коштів на таку казково ідіотичну роботу, майже на розробку вічного двигуна, дуже важко виправдати. Втім, докторську дисертацію йому захистити не дали. Коли я захищав дипломну роботу, на першому році незалежної України, завкафедрою дозволив собі кілька іронічних зауважень стосовно можливого вибору того «науковця» в якості дипломного керівника. З його слів слідувало, що за все наукове життя того товариша, жодне підприємство суднобудівної галузі СРСР не погодилося втілювати його дітище у металі, а без цього у технарів докторська тоді не була можливою. Отже, хоча б у виробників, на котрих, мабуть, той товариш не мав важелів тиску, зберігався здоровий глузд і знання фізики.

Втім, так щасливо для бовдура і країни обставини складалися не скрізь і не завжди. Вже на моїй теперішній роботі мені в одному НДІ демонстрували рештки механізму, супер-наукомісткого, в котрого передні і задні колеса крутилися в протилежному напрямку попри всі зусилля і неймовірну кількість докторських дисертацій, спочатку захищених на «новому» принципі руху, а потім на виправленні ситуації з витраченими бюджетними грошами на курйозну забавку замість прориву в науці і техніці.

На відміну від цих «технарів» йолопи від науки гуманітарної не так ризикують побудувати собі монумент у залізі, і не так вже й ризикують викрити своє невігластво. Друкуються вони у жовтій пресі чи інтернеті. Їхньою метою є зацікавити широкі необізнані маси. Щоб перед цими широкими необізнаними масами спростувати їхні виливи вербальної діареї, спеціаліст має не тільки витратити час на підбір аргументації, написання контр статті, а ще й ту статтю почати з пояснень необізнаній публіці чим відрізняється фонема від морфеми і графеми, я для багатьох і що таке, іменник, дієслово, відмінок і т.д. Тобто фактично треба написати науково-популярний фоліант тільки на один вилив діареї. А тим панам не шкода: вони виливатимуть постійно, тому від усіх не відмахатися. А там ще націонал-бовдури підтягнуться і скажуть, що у вас, у науковців все мовознавство вигадане жидами, москалями, ляхами і, взагалі, масонами, які, як відомо, є найлютейшими ворогами українського народу. А закордонні науковці з далекого зарубіжжя все одно жиди та масони, а якщо не жиди і не масони, то їх купив Газпром за газорублі. Ось й що тут робити? Залишається тільки питати: «Слово, чому ти не твердая криця»? Чому з нього не можна зробити машину, в якої б розбігалися колеса?    

PS: коли ж шановні українці почнуть займатися своїм розумом, розвивати критичне мислення і щось читати фундаментальне хоча б по 10 сторінок на день? Чому українець зі всіх публікацій про Україну, її мову та історію обов’язково повинен знайти публікації бовдурські?
(…мать…мать…мать…мать… - звично відповіла луна).

Comments

[gothic-inside.livejournal.com]

з мовознавством не все так погано.
якщо в людини є зачатки здравого мислення, вона читатиме мовознавчі статті у наукових виданнях відомих національних вишів. хоча б ті самі "Наукові записки" чи "Вісник" серії "Літературознавство. Мовознавство". там ахінею не друкують. сама друкуюся періодично у наукових виданнях КНУ, там дуже суворий відбір статей.

[dubchack.livejournal.com]

Для того, щоб почитати "Мовознавство", треба іти в бібліотеку чи на кафедру якої-небудь установи. А для того, щоб натрапити на шизофренічні ізискі Ющука, достатньо купити якусь ширпотребну газетьонку, де він підписується "професор, кандидат наук і теде". Тому з мовознавством для широкого загалу, а не для самого ж мовознавства, справді погано.

[gothic-inside.livejournal.com]

а як же всюдисущий Інтернет? О_о зараз геть не проблема знайти наукові журнали і статті, хоча б на сайті бібліотеки Вернадського.
все-таки питання не стільки до мовознавства, скільки до газет, які друкують казна-що.

[dubchack.livejournal.com]

Дак от проблема в тому, що Ющук значно популярніший за нас із Вами, і ним якраз і забитий інтернет. Бо в нього ІМ'Я професорське :) гггг

[gothic-inside.livejournal.com]

та я ж не претендую на тойво, популярність:)))
просто є імена науковців, які теж більш-менш відомі, але їхні думки досить авторитетні - Білецький, Пономарів, Фурдуй, Потебня, Шевельов... а істориків-мовознавців теж багатенько, а несучасників і того більше.
того самого Пономаріва по радіо раніше точно постійно крутили. чим не популярність?:)

[dubchack.livejournal.com]

а Ви претендуйте!))
Пономарів - ето да.)

[gothic-inside.livejournal.com]

та я трошки того, не у мовознавстві спеціалізуюся:) просто суміжна наука, так би мовити.
/журналістику з минулого року відділили від філології, паспорти спеціальності повністю переробили, тепер її до соціальних комунікацій відносять %)/

а Пономарів в мене викладав, що я можу сказати - метр!

[kerbasi.livejournal.com]

Пономарів правопис пропагує. А українців цікавить, чи древніша їхня мова за санскрит, і чи не українською мовою спілкувались на будівництві пірамід. А власне у сфері компаративістики і походження мов ніхто помітно не пропагує, тільки "ющі".)))

[dubchack.livejournal.com]

)) шо да то да)

[anoushe.livejournal.com]

На сайті бібліотеки Вернадського ще кілька років тому не було не лише притомних статей (хоча вони ще тоді заявляли, що все є). На тому сайті навіть в каталозі не було тих збірок, що їх бібліотека Вернадського повинна отримувати безумовно, бо вони ж ВАКівські. Це якщо забути те, про що я написала в попередньому коментарі, тобто про якість робіт, які у тих ВАКівських збірках надруковано.

[kerbasi.livejournal.com]

Я колись передплатив "Мовознавство" у 2000-му році. Перше число отримав, здається, наприкінці 2001-го. а останнє (за 2000-1 рік) вже у 2002-му. Він і зараз так виходить, чи грошенята на нього частіше падають?

[dubchack.livejournal.com]

Моя редакція передплачувала минулого року, то отримували раз на три-чотири місяці. А тепер і не знаю навіть.

[anoushe.livejournal.com]

Ох... У наукових виданнях КНУ - серйозний відбір статей? Не смішіть. Скільки там зараз коштує сторінка статті, наприклад, у "Мовних та концептуальних картинах світу"? Коли друкувалася я, було 10 гривень :)
Дослідження про трипільську мову там уже не друкують? Чи Ви це не вважаєте ахінеєю?

Назвіть , будь ласка, хоч одне мовознавче видання, яке б рецензувало подані роботи, а не просило в аспірантів рецензію наукового керівника.

[gothic-inside.livejournal.com]

я не у мовознавчих збірниках друкувалася. безкоштовно. поки затверджувала статті у комісії - запарювалася сильно. науковий керівник до того відношення не мав. "Наукові записки" то були.
точно знаю хіба що щодо "Стиль і текст". там до робіт прискіпуються теж дуже сильно, той самий Пономарів і співробітники кафедри мови і стилістики. статті зазвичай взагалі через дві кафедри проходять.

[anoushe.livejournal.com]

Ну, вважайте, що то винятки, які тримаються на поодиноких ентузіастах. А ентузіасти ж не вічні. Все, в чому доводилося друкуватися мені - що б там про нього не було написано, хто б там не числився у редакційній колегії - статусу туалетного паперу не варте. Це я про видання КНУ.

[kerbasi.livejournal.com]

Популяризація "націонал-бовдурства" йде не у сферах стилю і тексту, а у сферах компаративістики та гіпотез походження мов. Тобто і псевдо-вчені атакують відповідні видання. На стилістиці чи правописі також можна попіаритись, вигадуючи нові слова, впроваджуючи архаїчний чи іноземний синтаксис, наприклад, або скандально "реформуючи" правопис, але резонанс серед широкої публіки все ж таки значно менший, ніж гучно проголосити, що українці є предками шумерів і винайшли найдревніше на землі писемність.

[gothic-inside.livejournal.com]

на історії будь-чого українського можна зробити шкандаль, за бажання. від глечиків і вишиванок до мови. але знов повертаємось до того, що не у самому мовознавстві причина. у вашому прикладі - проблема у псевдо-істориках і їхній популяризації у ЗМІ та Інтернеті. а усе скандально-крикливе завжди привертає більше уваги, ніж виважена і аргументована думка, так вже склалося, цілком з вами погоджуюся.

[kerbasi.livejournal.com]

Наука мовознавство не може бути причиною кретинізму. Невже я так написав, що причину у мовознавсті?
Причина в науковому істеблішменті, котрий дозволяє захищатись різним дивакам, м"яко кажучи, і тим девальвує вартість і престижність наукових ступенів, і руйнує здатність суспільства сприймати наукове знання.

[gothic-inside.livejournal.com]

у вас просто як приклад мовознавство і техніка. але, на жаль, загалом така тенденція, у багатьох науках. в медицині, наприклад. можна таких популістських речей начитатися у непрофільних виданнях, що синдром "студента-медика" буде ще рік переслідувати.
взагалі, ті самі загальні видання та інтернет часто дійсно нівелюють науковість - оскільки надто багато псевдонаукової інформації, яку подають сенсаційно, аби "піпл хавав".
щодо самих науковців - тут судити складніше. оскільки у кожній професії є люди-профі, і є посередності, і лінтюхи-бездарі, які взагалі невідомо що у цій професії роблять, але досягають всіляких звань і посад не завжди у чесний спосіб... наука тут не виняток, на жаль.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, в Україні така сітуація скрізь, на жаль. В деяких галузях вже все настільки критична, що просто фахівців нема - самі тільки профанатори, тому вже почався процес імпорту іноземних фахівців. Фаховість легше втратити, ніж відновити. Справа не тільки у кадровому розриві на якійсь генерації, а в тому, що втрачається наукова школа, система профосвіти, підвищення кваліфікації тощо.

Лінтюхи і посередності є скрізь у світі, і діпломи купуються і ступені, але в західному світі всі знають, що таке диплом Оксфорду, наприклад, і що таке диплом якогось американського університету на Кіпрі, тобто є критерії і шкала оцінок. А в нас вона зруйнована, бо липові кандидати і доктори виходять з усіх навчальних закладів. А це зрештою розмотивовує нові покоління абітурієнтів і студентів прагнути наукової кар"єри чи взагалі навчатися.

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо статті в "Мовознавстві" пишуться такою ж мовою, як Вихованець/Городенська "Теоретична морфологія укр. мови", то читати їх можуть тільки поліглоти з розшифровкою невідомих мов як хобі або ті, хто настільки флегматичний, що витерпить порпання у словниках іншомовних слів та термінологічних словниках на кожному другому слові.

[gothic-inside.livejournal.com]

дик для того щоб перейти до цього, чи якоїсь іншої тематично спрямованої літератури, треба ж щось фундаментальне прочитати, щоб хоча б термінологію опанувати і мати, куди зазирнути ;)
/це те саме, як почати читати відразу підручник з CSS, не знаючи взагалі хоча б якихось основ HTML-у. десь таке порівняння напрошується%)/
наукова лексика і стиль бувають надто специфічними, сама на таке натрапляю. але якщо треба - розбираюся. наука часто вимагає скрупульозності та терплячості. крім того, далеко не усі наукові твори такі. крім двох крайностей - Ющука і названої книги - є багато інших матеріалів.

[kerbasi.livejournal.com]

Там навмисно нагнали понтів. Я впевнений. Лінгвістичну літературу я читаю з 12-річного віку, тобто вже 30 років і кількома мовами, тому всі ці русо-укр-совкові понти чую миттєво.
Я, звісно, також можу порозмірковувати про українську мову термінах темпорально-аспектуальних значень вербальних форм, або а відмінки пообзивати різними номінативами, акузативами, локативами, вокативами, але все ж таки є нормальні, загальновідомі, українські терміни. У мене зараз нема під рукою цієї книжки, а то можна було б поприколюватись перекладом з "української" на українську і при тому без втрати наукового стилю і загальноприйнятої термінології.

[gothic-inside.livejournal.com]

ну то завжди були такі вчені, які спеціально писали якнайскладніше, аби довести свою "вченість".
я особисто проти такого. вчений може писати так, щоб багато чого зрозуміли і ті, хто саме на цій науці не спеціалізується, а просто нею цікавиться.

[groben.livejournal.com]

Я встиг поваритися у середовищі "радянської галузевої науки" ще під час студенства. Тому я завжди сміюся коли при мені починають плакати про "научний патенциаль каторий ми потеряли". В 80-90 роки це вже була суто відпрацьована машина по розпілюванню державних коштів та коштів підприємств (останні були зобов'язані певну частину обігових коштів вкладати у "ніокр"). На 10% науковців які справді розробляли щось корисне приходилося 90% шахраїв від науки, які нічого окрім "пиляти держ- та госп-тематику" не вміли. Проте останнє вони вміли дуже добре і тому першим 10% було дуже важко прориватися через їх гнучки спини.

[kerbasi.livejournal.com]

Сучасна Україна, особливо, за влади ПР є продовження брежнєвскього застою. Навіть не горбачовської перебудови. Отже, витоки всіх процесів треба шукати саме у 70-ті та 80-ті.

[groben.livejournal.com]

Згоден.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

та не будьте ж такий нетерпимий. Якщо люди щось досліджують, винаходять і друкують за свої, а не за державні, гроші, то нехай. Ми маємо гордий вибір - читати чи ні. Бо з вашим підходом ми незабаром почнемо телебачення лаяти за те, що воно нав'язує вошиву ідеологію, бо там працюють неосвічені тупі воші. Замість того, щоб його просто не дивитися. У цім наш вибір.

[kerbasi.livejournal.com]

Про бюджетні гроші і йдеться. Вони ж всі на зарплатах при державних вузах. І друкуються в державних виданнях.