Читаючи "Нариси бурси" А. Санченка

[kerbasi]

Читаю книжку Антона Санченка «Нариси бурси». Книжка – «піксельна», тобто в електронному варіанті. Розповсюджується «умовно-безкоштовно». Значення всіх слів в лапках можна знайти у блогу письменника  barcaroly та на сайті

http://www.avtura.com.ua

Книжка талановита, чудова, мила, романтична, тепла, ностальгійна,  з кількома шарами змістів, як завжди у Санченка. Як дочитаю, напишу відгук. Трошки невчасно, бо вже кілька місяців книжка розповсюджується, але, на жаль, власне у ці кілька місяців мені було не до читання.

Наразі хочу відповісти на тезу з однієї з рецензій.

Тетяна Трофименко написала, що книжка Санченка схожа не дембельський альбом. Я, як один з небагатьох сучасних письменних українців, хто служив в армії, можу поділитися знанням, як власне народжується дембельський альбом. Дембельський альбом – це не просто течка зі світлинами, дембельський альбом – це продукт креативності. В ньому є малюнки на армійські теми, колажи з офіційної та неофіційної армійської символіки, римовані тексти на кшталт «Кто нє бил – тот будєт, кто бил – нє забудєт 700 і 30 днєй в сапогах» зі стильним шрифтовим оформленням. Для зовнішнього дизайну використовуються художні декоративні матеріали (оксамитова тканина або папір, кольоровий папір, кольорові стрічки, нитки, золота та срібна фарби), а також підручні матеріали (літери на обкладинці можуть бути вирізані з дюралю або з латуні, ретельно «відшкурені» до дзеркального блиску). Отже, як бачимо, це досить серйозний витвір армійського мистецтва, котрий далеко не кожна особа спроможна створити власноруч. Ба більше – меншість, незначна меншість людей спроможна створити власноруч.

Хто ж тоді виготовляє ці альбоми? Відповідь очевидно – новобранці, так звані «молоді», «салабони», «духи». Серед них завжди знайдеться хтось, хто здатний. І робить це молодий художник-дембельальбуміст зазвичай вночі замість сну. А часто старослужащі полюбляють з нього познущатися. Дембель «припахує» «молодого» працювати над альбомом вдень, і каже: «Мені пофіг твої обов’язки, що там твій командир-офіцер каже, бо офіцер піде додому на свою жінку залазить, а ти тут зі мною в казармі ночуватимеш. Поняв? Обирай, з ким ти»! Отже, одну проблему художник вже має: офіцер запросто може відправити його на гауптвахту чи в позачергові наряди, а ще й репутація з перших днів служби одразу «борзого карася», «зальотчика», котрий «забіл на службу». А старослужащим від цього пряма вигода: тепер на будь-яку згадку про дідівщину, вони відповідатимуть, яка, мовляв, дідівщина тут, якщо, он бачите, як молоді поводяться, служба їм вже з першого дня пофіг. Інші старослужащі тим часом обробляють однолітків художника: «Бачите, він такий самий як ви, мусить з вами «лєтать», а він вважає, що «самий умний», за дємбєля ховається, але дємбєль це ж без п’яти хвилин цивільна людина, а з вами йому ж ще два роки в казармі ночувати». І ті ж самі старослужащі битимуть цього «молодого», якщо його офіцер в наряди чи на гауптвахту спровадить, бо «старому воїну додому невдовзі, а «молодий» на його альбом «забіл».

Таким чином, як часто і як сильно огрібатиметься по пиці, по ребрах, по печінці цей художник залежить від його здатності знайти для всіх дуп вірний нахил язика. Інакше, йому буде дуже несолодко.  Ось так шановні з тих, хто не був і не буде, витворюються ці дембельські альбоми. Саме тому дуже мало тих людей, хто ці альбоми демонструє у зрілому віці, хоча армію згадувати багато хто полюбляє, особливо під горілочку з дружбанами. Хоча є одна людинка, що красномовну світлину варту самого "заїбатєльського" дембельського альбому, демонструвала всій країні. Пробачте мені, будь ласка, ненормативну лексику, вважайте, що це в мене полонізм - zajebisty.  Отже, не порівнював я б "Нариси бурси" з дембельським альбомом. Не порівнював би...

Якщо ви, читачу, жінка, і в вашого чоловіка є дембельський альбом… Ну, може, вам пощастить виростити дітей, щоб не у батька пішли. Сподіваюся, що для вас не все пропало… Теж саме, якщо такий альбом є в вашого батька: ой, дивіться, бо від дідусів діти часто більше беруть, ніж від батька!

Ну, а ось багато вартісного сучасна молодь могла б узяти з книжок Антона Санченка, якби батьки якось прищеплювали їм здорову романтику і любов до читання відповідної літератури.

 

Comments

[seems-to-be.livejournal.com]

в мене є Баркароли але ще не взявся за неї

[kerbasi.livejournal.com]

Як херсонець, ти просто об'язан! )))

[seems-to-be.livejournal.com]

ну я тому й купив :)
просто зараз не до художньої літератури

[barcaroly.livejournal.com]

Ну так, це випускний курсантський альбом, вони робилися дещо інакше. Кожен мав зробити одну сторінку колажу, потім у фотографії на Суворівській все те множилося. Усі вже були після практики, понапривозили з-за кордону журналів, фоток, робили з них колажі з англійськими королевами і шварценгерами :) Там основний посил усієї цієї народної творчості був геть іншим - не спогади про безцільно втрачені роки "єбітєсь ви как ми єбалісь" - а спрямування у майбутнє "для тебе відкривається весь світ", десь так. Тому й оптимістичніше все це виглядало.

Ну і з дембельськими альбомами ти дещо абсолютизуєш. Дехто й сам їх робив. Втім саме для цього "альбому" я таки "припахав художника" Дмитра Растворцева. Не знаю, як це позначилося на газеті, в якій він працює вдень :)

[kerbasi.livejournal.com]

Та, ви там у Тюльці, взагалі, були такі просунуті! Я там ще дещо помітив "антисовєцьке" у культурному сенсі, за іншої нагоди напишу.

Я абсолютизую, але якщо не абсолютизувати, то думка потоне у хащах оператору "if-then-else", пробач мені давно забутий дитячий Паскаль )))

[maryxmas.livejournal.com]

я бачила кілька таких альбомів. але там хлопи дійсно самі робили. розповідали, як і що робили, де матеріали брали.

[kerbasi.livejournal.com]

У Вас добірне коло спілкування! )))

[maryxmas.livejournal.com]

красно дякую :)
але це було дуууже давно. на початку дев"яностих.

зі.
давно хотіла вас спитати -- а як ви поставитесь до пропозиції приєднатися до наших п"ятничних глінтвейнів, коли сезон почнеться?

[kerbasi.livejournal.com]

Позитивно! Тільки розкажіть, що це таке )))

[maryxmas.livejournal.com]

це коли на вулиці стає прохолодно, добірна компанія збирається в нас вдома, приносить вино, сир і солодощі, головний глінтвейновар варить глінтвейн, ми його п"ємо і спілкуємось :) якось так.
в нас навіть спільнота є для оголошень -- xmas_glint

[kerbasi.livejournal.com]

Чудово!
Ну, про різні практичні деталі вже питатиму, коли сезон почнеться ))

[maryxmas.livejournal.com]

домовились :)

[o-teren.livejournal.com]

Правду кажучи, далеко не завжди ці альбоми витворювалися з такими жахами. Хоча мені в рецензії згадка про них теж трохи око різонула, але то швидше від несприйняття цієї "альбомної творчості" взагілі і цілком. (Це при тому, що у створенні кількох такіх "витворів мистецтва" приймав участь, да. :))

[kerbasi.livejournal.com]

Не завжди - це напевно, а ось "далеко не завжди" - це НМД занадто оптимістично )))

[o-teren.livejournal.com]

Ну може. :) В принципі мені пощастило, підрозділ у питанні "дідівщини" (тобто її відсутності) вважався зразковим. І навіть в нашому "зразковому" підрозділі, цього "дідівського" лайна вистачало.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Не знаю, як я свого часу пропустив ваш пост про В.Ю., але весь парадокс у тому, що коли я вперше побачив цей знімок, то один в один думки були такі самі. У дрібницях не тільки диявол захований.

[kerbasi.livejournal.com]

Все симетрично. Якщо одному політику можна пробачити його темне і неповно пояснене минуле по лінії кримінальної відповідальності, отримання освіти та обстоювання олігархічних та іноземних інтересів, то іншому так само легко пробачити його не менш темне та неповно пояснене минуле по лінії військової служби, банківської кар"єри, бізнесових зацікавлень родини тощо. Це ще раз доводить, що ми один народ, незалежно від регіону, мови, патріархату, голосування. Спільнота інфантилів.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Найцікавіше те, що ми аж ніяк не унікальні. Оно американська влада рік тому дала 700 млрд доларів на порятунок банків. Тобто кожен американець оддав банкірам понад 2 тисячі баксів. І нічого, мовчать. Вищі менеджери збанкрутілих банків призначили собі бонусів на 1 млрд і скількись там сот тисяч - знов усі промовчали. Бернард Медов скільки сп..здив? 58 млрд? Чи 70? І що? Посадили під домашній арешт. От украв би він гамбурґера - знав би. Навіть не знаю, чи засудили його врешті, чи спокійно живе в одній маленькій країні.
Тож вєнцей оптимізму, пановє!