Як мене на гроші розводили
Monday, 23 May 2011 01:05 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiОдного дня між травневими святами в нашому офісі задзвонив телефон. Я підняв слухавку. Чоловік, судячи з голосу, віком років за п’ятдесят запитав, чи вірно він потрапив до нашої компанії (назвав назву). Отримавши запевнення, що вірно, він запитав, як ім’я та по батькові директора, а отримавши і цю інформацію, попросив покликати до телефону директора.
- Ви власне з директором і розмовляєте. А з ким маю честь спілкуватися? - відповів я.
На цьому чоловіка як підмінили: тон одразу з офіційного перемкнувся на панібратський у стилі дрібного партійно-господарського активу совкових часів, тільки з тою різницею, що номенклатурними зазвичай зверталися на «ти», але на ім’я та по батькові, а комсомольський актив – на «ти», але на ім’я незалежно від віку, але зазвичай з повною формою імені, а цей мій співрозмовник одразу перейшов на зменшену до того ж дуже фамільярну форму мого імені.
- Не пам’ятаєш?! Це ж я, Віктор Іванович з Харкова! Ми з Євгеном були у тебе торік на (називає вулицю з нашої адреси). Порозмовляли тоді конструктивно, - продовжував співбесідник.
- Вибачте, не пам’ятаю. Нагадайте, будь ласка, що ми з вами обговорювали.
- Та це таке… У мене справа майже особиста до тебе. Та й мені дорого розмовляти, бо я тут зараз між кордонами, до Болгарії на свята подався… Допоможеш мені? Я віддячу»… - продовжував потік слів співбесідник
- Чим я можу вам допомогти? – питаю я.
- Та у мене зараз родина застрягла у Борисполі. Митниця їх просто роздягла… В общєм, я тобі віддячу… Я власне у Києві буду 16-го… Давай кудись завіємося, посидимо… Я віддячу…
Тут дещо треба пояснити для невтаємничених. Мені доводиться спілкуватися з різними українськими клієнтами, постачальниками послуг, державною службою та бізнес-партнерами. Десь відсотків на шістдесят це люди з абсолютно неадекватними манерами та хамсько-агресивним стилем спілкування. В нормальному житті, не як офіційний представник компанії, я б з ними не знався, а все спілкування закінчувалося б вже на перших репліках. Але службовий обов’язок вимагає їх вислухувати та з ними співпрацювати. Отже, протягом попередніх реплік я перебирав в умі всіх відомих мені подібних типажів у намаганні згадати, чи це не хтось з них. Втім, власне таких, підстаркуватих номенклатурників у мене у колекції зовсім небагато, і я їх всіх добре знаю. Тепер же, після натяку на матеріальні проблеми третіх осіб, стало ясно, що це спроба розвести на гроші.
- Вікторе Іваничу, давайте конкретніше, чим ви хочете, щоб я допоміг вашій родині? - поставив я чітке запитання.
- Та ну, якщо не обтяжить, та я ж все поверну…
- Карочє, скільки? – починаю тиск.
- Ну сімсот п’ятдесят гривень міг би їм підвезти?
- Вибачте, не маю можливості їхати до Борисполя, і нема кого послати, бо свята ж, і всі роз’їхалися.
- Ну, вибач тоді, бувай… - шахрай вирішив не продовжувати гру та кинув слухавку.
Якщо до таких трюків вдаються, то, мабуть, вони періодично спрацьовують. Можливо, найкращий варіант був би, якби у відпустках було б і керівництво, і секретарка, а на дзвінки відповідав би якийсь працівник, хто залишився в офісі через свої справи, але за нормальним розкладом на дзвінки не відповідає, тому не має досвіду відфільтровувати додзвонювачів. Тоді, мабуть, йому б почали парити, що, мовляв, твій бос мій друг, з ним нема зв’язку, та підвези грошенят, після свят поверну і т.д. А той з переляку перед авторитетом друзів боса міг би і повестися.
Хай там як, не втрачайте пильності.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Monday, 23 May 2011 10:55 am (UTC)А секретарка чи заступник, що звикли заглядати в роти начальнику, чиїм би він не був, могли б й заглитнути наживку. :)))
Згадав один випадок зі своїм совковим технічним директором.
Перейшли під нового провайдера, попутно виникли проблеми, адміни провайдера самі й так у милі, а тут я їм ще по телефону наобридаю. Наш технічний директор мене пресує, каже, щоб дзвонив до їхнього технічного директора, з ним обговорював, нехай дасть їм копняка і т.п. Кажу: так технічний директор - не мій рівень, чого я буду встрявати, хлопці і самі свою роботу знають. Скоро зроблять, обіцяли подзвонити щойно-ось-ось закінчать... Вони ж не вам дзвонитимуть, коли зроблять, а мені. Ну ось так же ж і навпаки.
Він репетує - дзвони технічному директору, я тобі дозволяю! Який рівень!? Вирішуй питання як вважаєш за потрібне! Без цих рівнів... :)
Нарешті зробили.
А Інет тоді ще був лише серед обраних і через IDC-3360 (скупа чоловіча сльоза від розчулення про згадку за такого динозавра з Крейдяного періоду). Нам раптом перестали доходити листи від американських партнерів. Особливо було гидко, що очікували дуже важливі листи від айбіемовських партнерів. Мав написати технічний директор одного з департаменту САМОГО АйБіЕм. Ага САМОГО ;). А листів нема й нема. Вони подзвонили, сказали, що надсилають, але отримують відбиті листи з помилкою.
Наш совковий технічний директор починає мене розкатувати практично в асфальт. Ну сам розумієш, людина партноменклатурна, нервова, а тут ще бабло таке спливає з рук...
Ну дивлюся на імейл того високого айбіемівця, і зі своєї яхушної скрині починаю з ним переписуватися. Нормально, все як вчили на лекціях з Теорії та Практити Перекладу, з чітким дотриманням субординації і все таке...
Дуже швидко ми з ним знайшли проблему, виявилося, що наш провайдер (ми тільки до нього перейшли), нас приняв на баланс, Але наш MX (Mail Exchange) сервер до себе не заніс, щоб їхній МХ міг приймати для нашого пошту і тимчасово зберігати. Шаш же ж модем просто не міг впоратися з потоком, і лист посто не міг пробитися через той вюзюнічкий канал. МХ з наступним після нашого сервера приорітетом було вказано провайдерівський, але у конфігурації провайдерівського МХ-а не було запису, що йому дозволено приймати і тимчасово зберігати наші листи, доки модем звільниться...
Ну ось це вияснивши, я мав розмову з провайдером, після чого ми владанали всі питання і все запрацювало.
Наш техдир як дізнався, що я напряму спілкувався з їхнім техдиром.......
Кербасаю - це було таке бірління лайна! Лютіше за попереднє розкатування мене в асфальт. Піна з рота, очі ось тріснуть від напруги, червоний як буряк. Звести можна: "ти адмін, а він технічний директор ННН департаменту айбіем, ти уявляєш, що з ним спілкуютсья лише на рівні технічного директора"... Ну ти зрозумів.
Потім дізнався, що той айбіемівський ТД, дуже тепло і високо про мене відгукнувся у приватній розмові з нашим придурком. Викликав мене, похвалив, істерики неначе й не було. Все перекрутив на те, що я правильно зробив, і все таке...
Кон'юнктурник ти сраний, - сказав йому подумки і пішов працювати.
А історію свою ти б у розсилки якісь подав би. :) Чи провів би семінар серед свого персоналу усіх ланок.
no subject
Date: Monday, 23 May 2011 11:02 am (UTC)Я не дуже знаю, яка ситуація по типових українських фірмах, бо мої партнери та ділери, як би я критично до них не ставився, все ж таки мають рівень вище середнього. У них та в їхнвх працівників навряд би такий Віктор Іванович щось би видурив. Але якщо так працюють, значить, хтось ведеться.
Взагалі, варто пам"ятати обов"язки вартового зі статуту гарнізованної та караульної служби: хто б не йшов на твій пост без супроводу начальника караулу та розвідного - та зоч цілий генерал - все одно: Стій! Хто йде!
no subject
Date: Monday, 23 May 2011 11:12 am (UTC)no subject
Date: Monday, 23 May 2011 12:00 pm (UTC)Це прийде коли до пересічного найманого працівника нарешті дійде, що забаганки "друзів боса" його не стосуються жодним чином. Бо не мають ніякого відношення до його, найманого працівника, професійної діяльності.
no subject
Date: Monday, 23 May 2011 03:40 pm (UTC)Традиційний огляд найцікавішого з прочитаного в інеті
Date: Monday, 30 May 2011 03:10 pm (UTC)