Знімати стікерси з чола-3

[kerbasi]

Я вже торкався теми негативних ярликів, котрі можна отримати від іноземних колег, і які дуже важко від себе відкліїти. Можливість стати жертвою таких наліпок з'являється через необізнаність наших людей в особливостях іноземної корпоративної культури. Втім, у попередніх дописах на цю тему йшлося про свідоме наліплювання ярликів. Але часом трапляються випадки, коли тебе просто щиро не розуміють. І такі випадки трапляються з передбачуваністю падіння метеорита або місця влучання блискавки.

Вже двадцять два роки минуло від мого першого ділового контакту з іноземцями. За ці роки я став (принаймні, я так вважаю і так себе позиціоную) фактично експертом з питань подолання міжкультурних бар’єрів у ділових відносинах. Донедавна гадав, що мене вже ніщо не здивує… Здивувало!

Ми часто чуємо від іноземців, що в нас люди погано водять авто. Якось так ніколи не натрапляв, щоб мені хтось прямо казав, що я погано вожу авто, або мій колега погано водить. Казали, безособово. Ну я й вважав, що це йдеться про низьку культуру водіння в нашій країні, мачізм та мажорство на автошляхах. Виявилося, що не все так просто, абстрактно і безособово.

Проїхали з іноземцями (йдеться переважно про німців, французів, австріяків та деяких інших жителів переважно «старої» Європи) між двома містами східної України. Іноземці кепкують з колеги за кермом: «Чого ти так обережно їдеш»? Знадобилося ухилятися від «лобовухи» на узбіччя (добре що було, куди), щоб примовкли.

Ще один іноземець: «Щось сьогодні видно, що не твій день для водіння»! Коли у місті-мільйоннику на 6 кілометрів відстані нарахували вісім відкритих люків, його трохи попустило: «А у нас все просто: зайняв ряд та їдеш собі з комфортом нікуди не придивляєшся»…

І верхівка всього. Приїжджають до міста мільйонника два великих боси на початок важливого проекту. Зустріли їх на летовищі, провезли до готелю, все таке… З ранку – гидливо дивляться на авто та тих, хто керуватиме. Їдемо у напруженій тиші. Здається, незадоволення великих босів от-от перетворить повітря у салоні на якусь в’язку, отруйну рідину. Проїжджаємо перехрестя. Міліцейська машина, кілька людей, ще якісь авто. На асфальті лежить жінка, сині, без кровиночки литки, таке ж синє обличчя, струмочок крові з-під голови, в кількох метрах, у місці першого торкання голови з асфальтом – калюжа скривавленого мозку…

«Який жах»! – майже шепоче один з босів. – «Я таке за все своє життя бачу тільки третій раз: перший у Сербії, другий – у Румунії, і от третій – у вас». Другий мовчить з круглими очами та відпалою щелепою. Увечері найбільший з босів каже: «Ото ви правильно робите, що постійно озираєтеся та по дзеркалах дивитеся. Це не від того, що ви водії-новачки та їздити не вмієте та боїтеся, а так і треба у вашій країні».

 Уявляю, скільки недоумків розповіли моєму шефові після візитів до України, що я та мої колеги найгірші водії у Європі! І зі скількома іншими керівниками та колегами це вже перетерто за кружкою пива з розповідями про "чудернацьких Схід".

Comments

[b-scout.livejournal.com]

На жаль чи на щастя, так є. І ніколи не знаєш, що ховається за ввічливою посмішкою і що потім обговорюється за пивом.

А взагалі цікаво, як іноземці відкриває власні ж очі на реалії, в яких живеш. Маю на увазі, ситуації коли перебуваєш поруч, пояснюєш, відповідаєш на питання... І в якийсь момент сам починаєш "дивитися на речі іншими очима", помічаючи речі, до яких вже звик.

Цікава у Вас рубрика про те, чому не вчать у бізнес-школах :)

[forko.livejournal.com]

цікава історія, цьому таки не вчать в бізнес-школах)

[valya-zakhabura.livejournal.com]

а у нас побутує упередження про жахливих турецьких водіїв, хоч я ніколи не зустрічала більш вввічливих ніж у туреччині, терплять пухкаючий моторолер попереду і їдуть 60 км/год. колоною, бо по знаках - обгін заборонений...і жоден не зірветься і не вилетитьна зустрічну...

[eve_link_a]

/«Який жах»! – майже шепоче один з босів/
ех, не були вони в Перу ))) навіть нам з багаторічним українським досвідом було непереливки, при чому, що дороги просто ідеальні - водіїв б розстріляти ))

[larry-bc.livejournal.com]

Мдя, уж...

[liniyka.livejournal.com]

Уявляю, що про нас говорить наш чемний лондонський партнер)))
А щодо кермування - у Києві варто було б взагалі заборонити давати іноземцям авто на прокат, як це зробили в Каїрі. Там бездоганні дороги, просто мрія, але майже нема світлофорів і вказівників, водії носяться зі швидкістю майже 100 (це так, по відчуттям, тому що приборна панель у них завішена квіточками і показника швидкості не видно)))