Pro nihilo

<стане мовою найбільш активних і успішних прошарків населення, а культорологічні журнали цього не пропонують> - справді, от чомусь прийнято вважати, що індикатором мовної перспективи є розвинутість сфери художньої літератури і всього, що їй супутнє... це, як мінімум, помилкові уявлення, а як максимум - стратегія "запудрювання мізків електорату" конкурентами з того табору, який бореться тут за свої інтереси, ресурси, ареали впливу і т.д., тобто за свої, грубо кажучи, гроші... Мова - перш за все інструмент ведення всеможливої офіційної документації у всіх сферах життя суспільства, інструмент передавання і поширення всеможливої суспільно значимої інформації, це засоби комунікації, масової інформації, реклама, освіта, і тоді вже й культура, остання не за значенням, а за величиною часового проміжку корисної віддачі від неї суспільству після появи якогось чергового нового культурного продукту чиєїсь діяльності. З того всього зрозуміло, що мова, її ареал поширення, її значення - це колосальний економічний простір, і, відповідно, чиїсь інтереси в ньому. Наразі здорова частина українського суспільства не в змозі нічого протиставити тим силам, які давно і безроздільно домінують у формально нашому просторі і ведуть у ньому свою діяльність у відповідності зі своїми, а не з нашими, інтересами. Так є, бо наші сили в тому змаганні надто нерівні. Але зводити все лише до відсутності в нас голого ентузіазму - це теж свідома або несвідома ілюзія, що, зрештою, неважливо)