Ось тут ми й приходимо до початку: чи мають суспільний вплив абстракції інтелектуалів. В усіх названих Вами мовних проектах політичному та побутовому їх втіленню передували ініціативи інтелектуалів. Це не сержант Петренко впорядковує мову та починає з себе. Його несе хвиля, котру нагоняють інші. Якщо 46-мільйонній нації не вдається породити якісного культурного прошарку, котрий був би здатен бодай кілька інтелектуальних видань для себе створити, то годі й чекати, що знайдуться мовознавці, здатні створити та впровадити термінологію, не калькуючи російську, здатні задати петренкові мовного стандарту, щоб він з усією потугою свого жлобства зі штанів вистрибував би, щоб говорити як грамотні люди. Так само і історія. Якщо немає професіоналів-істориків, тоді історія перетворювається на канат, котрий перетягують політичні активісти з двох полярних пасіонарних регіонів: чия історія стане історією України, історія Донбасу чи історія Галичини. А майданчиком для наукових диспутів стають не симпозіуми та конференції, а Шустер-лайв. Історичні наукові журнали безпосередньо також на суспільство не впливають, але... але... А чи вони в нас є, крім аматорського на кількох сторінках туалетного папіру нерегулярно друкованого зошита з ун-та Шевченка? Успіх будь-якого проекта можливий за наявності якісних людських ресурсів. В Україні якісні людські ресурси відсутні у необхідній кількості і концентрації. Значить, їх якось треба тренувати, починаючи з дрібних, локальних проектів.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
branchandroot
no subject
Date: Wednesday, 15 June 2011 06:14 am (UTC)В усіх названих Вами мовних проектах політичному та побутовому їх втіленню передували ініціативи інтелектуалів. Це не сержант Петренко впорядковує мову та починає з себе. Його несе хвиля, котру нагоняють інші. Якщо 46-мільйонній нації не вдається породити якісного культурного прошарку, котрий був би здатен бодай кілька інтелектуальних видань для себе створити, то годі й чекати, що знайдуться мовознавці, здатні створити та впровадити термінологію, не калькуючи російську, здатні задати петренкові мовного стандарту, щоб він з усією потугою свого жлобства зі штанів вистрибував би, щоб говорити як грамотні люди. Так само і історія. Якщо немає професіоналів-істориків, тоді історія перетворювається на канат, котрий перетягують політичні активісти з двох полярних пасіонарних регіонів: чия історія стане історією України, історія Донбасу чи історія Галичини. А майданчиком для наукових диспутів стають не симпозіуми та конференції, а Шустер-лайв. Історичні наукові журнали безпосередньо також на суспільство не впливають, але... але... А чи вони в нас є, крім аматорського на кількох сторінках туалетного папіру нерегулярно друкованого зошита з ун-та Шевченка? Успіх будь-якого проекта можливий за наявності якісних людських ресурсів. В Україні якісні людські ресурси відсутні у необхідній кількості і концентрації. Значить, їх якось треба тренувати, починаючи з дрібних, локальних проектів.