Виставкове: у вас нічого нема!

[kerbasi]

Приїхав якось до нас російськомовний німець. Справжній, реалій наших не знає, крім їзика. Збиралися ми на виставку. Я йому розповів, як це в нас відбувається, на що, як це часто буває, одразу ж отримав ярлик песиміста з негативним мисленням. Ну що ж… Посадив я його в авто і повіз на виставку. На стенді йому вистачило чверті години, щоб очі в нього повилазили, та він почав розповідати, як у Німеччині на виставках фільтрують відвідувачів: спочатку дорогий вхідний квиток, на стенді – інфо-деск, де відвідувача спочатку розпитують, хто він, у чому його зацікавлення, тобто власне до фахівця не перший-ліпший перехожий потрапляє. За годину я його вже повіз до офісу, він був просто у шоці, бо ТАКОЇ КІЛЬКОСТІ СПРАВЖНІХ,. КЛІНІЧНИХ  ІДІОТІВ ВІН ЗА ЖИТТЯ НЕ БАЧИВ!

Мене і ви, мої читачі, часом питаєте, кого я такого зустрічаю на виставках, що постійно повторюю, що в нас якість народцю нашого, як людського ресурсу в економічному сенсі, просто ніяка. Та й в моральному сенсі, загальнолюдському – також ніяка. Проте вареники смачні і дівчата красиві…

Тема просто невичерпна, періодично до неї повертатимусь. От вам два епізоди на початок.

Повз стенд проходить делегація. Очолює невисокий чоловік, вдягнений у найдорожчі речі з речового ринку. За ним ледве поспівають три чоловіки, бідніші та молодші. Чоловік, не зупиняючись, кидає погляд на експозицію, повертає до почту скривлене обличчя та скрипучим голосом промовляє:
-А, «Уорлд смарт текнолоджіз»! У них нічого нема!
-А ви до нас вже звертались? – пробую затримати вельможного пана, щоб дізнатися про причини його роздратування.
-Нє-а! Я і так знаю – у вас нічєво нєт! – рішуче відрубає діяч і зникає у проходах між стендами. Санчі Панси паровозиком зникають за ним.
Пояснення для невтаємничених: в нас більше мільйону найменувань різних елементів засобів автоматизації, що використовуються практично в усіх мислимих галузях та областях застосування.

Ось вже й сивочолий дідусь у ретельно напрасованому строї стоїть і сумно роздивляється наші розумні залізяки. Стоїть, дивиться – позіхає, хитає головою. Даю йому час на розігрів, потім обережно питаю:
- Вам близька ця тематика?
- Ой, так! Але щось не виходить у нас нічого з «Уорлд смарт текнолоджіз»Я внутрішньо напружуюся: знов хтось скаржитиметься хтось на наших партнерів.
- А з ким ви вже працювали? – питаю.
- Та жінка у вас є одна, пані В.… - остаточно поринувши у журбу продовжує пан.
- Вона в нас вже не працює. Втім, може ми спробуємо відновити співробітництво? Ви з якого підприємства?
- Я - технічний директор підприємства «Полімернепотріб» з Яснокрасненська… - починає чоловік, але іскорка бадьорості за мить гасне, і кутки його рота знов опускаються, брови сходяться, здається, що за мить він розплачеться.
- А що ж трапилося? – я починаю вже передчувати щось дуже прикре.
- Та… Водій мій… Поїхав за каталогами… Шукав вас, шукав… Шукав вас, шукав… А у вас там корки… А та жінка йому якісь вулиці називає… Пам’ятник…  Церкву…  Проїзд напроти ресторану «Суперстар» - чи як там його… А водій мені потім каже: «Все! Ніколи більше мене не відправляй до цієї «Смарт-техніки». Де там той проїзд… Що за пам'тник...  Їдеш, роздивляєшся  - всі фарами блимають, дудять» … Він аж ледве не посивів, поки вас знайшов…
- Знаєте, - кажу. – Київ – велике місто. Повірте, нас знайти значно легше, ніж десятки тисяч інших місць. І дорога нормальне, а не ковбані та багнюка. Буває, хтось не помітить проїзд. Об’їде квартал, спробує знов. Я можу намалювати йому схему проїзду…

Взагалі, за роки ми вже вивели вичерпні і лаконічні пояснення проїзду до нас. Навіть людей з важкими формами топографічного кретинізму вони влаштовували. Тут, видно, особливий випадок...

- Та не знаю… Він вже точно не поїде. Каже, ніколи-ніколи-ніколи не поїде! – заперечує технічний директор підприємства «Полімернепотріб».
- Ну, тоді перекажіть моє співчуття водієві, - перериваю я пана, прощаюся і переходжу на інший бік стенду. Не має сенсу працювати з підприємством, де на технічні рішення впливає водій.Цей поважний дідусь, либонь, колись працював начальником управління у райкомі компартії. З водієм вони заприятелювали, коли їздили по дівках та баньках. Там було просто орієнтуватися, не складніше за просто до церкви, а там валяй ґрунтовкою, поки не впрешся…  У перебудову місцевим крутеликам він допоміг під виглядом якогось науково-виробничого, обов’язково інноваційного підприємства відкусити за безцінь шматок флагману обласної індустрії, ще й партійних грошей на побудову червоного капіталізму з партійної казни підкинув . Водія забрав до себе… Старі друзі, на чиє життя вистачило бовдурів, що їм платять за такі підходи до роботи. І ніякий ринок їх не вбив.

Організатори українських виставок стараються також відфільтровувати бовдурів. Для цього робиться платний вхід для тих, хто без запрошень, обов’язкова реєстрація. Але що ти зробиш, якщо ідіоти сидять при посадах та отримують персональні запрошення?

Comments

[groben.livejournal.com]

На щастя, мені вже не треба стояти на стендах, бо вже багато років тому я перейшов на "інший бік барикади" - з дистрибуції до проектного бізнесу. Зараз на виставках я сам - відвідувач. :)

Але у 90-ті я сам відпрацював на виcтавках багато чоловіко-днів. Тоді, окрім безлічі роззяв та фантастичних йолопів, на них завітовували й люди, на яких мало сенс витрачати час. З деякими я співпрацюю й до сьогодні.

Негативний злам був на початку "нульових". Починаючи з них, виставки на IT-тематику остаточно перестали бути корисними і перетворилися лише на засіб "освоєння бюджетів" підрозділами маркетингу.

За висновками колег, що залишилися у дистрибуції обладнання для моєї сфери діяльності (а працюю я на стику секторів IT, зв'язку, будівельного, енергетичного та безпеки) якусь віддачу ще дають тематичні виставки з останніх трьох напрямків. Хоча тенденція така ж сама як і на прикінці 90-х з напрямком IT.

[kerbasi.livejournal.com]

Моя роль - нагляд над дистрибуцією і проектами. Тому, принаймні, напочатку, поки не знайду сильних дистрибуторів та партнерів з проектів, доводиться стояти на стендах, власне, щоб їх знайти. Але з моїх спостережень вже років 5 як ефективність виставок саме для цієї мети невпинно знижується. Фактично ми вже прийняли попереднє рішення тепер брати участь тільки у виставках з абсолютно нових для нас напрямків, які ми ще в Україні не просували, так би мовити, для пристрілки. А на традиційних - поставити хрест.
Ми не з ай-ті-сектору, але тренди такіж самі. На це є причини, обміркую та викладу згодом.

[groben.livejournal.com]

Тренди не можуть бути іншими. Деградація.

[mapumba.livejournal.com]

про водія - супер.
і про червоний капіталізм - теж вірно.
я прочитав інвертю в укр. правді босса мотор січ, чі як воно, і... просто руками розвів.
читаю його відповіді - і таке враження шо 1976 рок на дворі.
красний дірєктор.
та... шкода слів.

[kerbasi.livejournal.com]

Як не дивно на перший погляд, але його підприємство успішне і працює відносно розумно, якщо порівнювати з десятками тисяч інших ідіотичних бізнесів. Таке саме можна сказати й про НКМЗ, наприклад. Це ще раз доводить, що в Україні криза - це криза управлінська. Якщо навіть старий червоний директор, якщо послідовно гне свою лінію та дотримується управлінської системи, хай навіть старої, все одне досягає успіху, то щоб було, якби не менш послідовними були б інші та дотримувалися б сучасних управлінських технологій. На жаль, Україна це країна управлінців-бовдурів, тут або червоний директор - або клоун. От і вибирай. Винятки, заісно є,але вони не правлять бал, до того ж вони зазвичай у невеликому бізнесі.

[mapumba.livejournal.com]

все одно він огидний кацап і комуняка.

[bad-joker.livejournal.com]

Якщо у них такий водій "просто супєрбізон - сказал, как отрєзал!", то можу уявити, які прибиральниці!

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо там прибиральниці з тих дівок, до кого той товариш з водієм по молодості їздив...

[mapumba.livejournal.com]

ги!!! точьна.
памушо "кожна кухарка повинна вміти керувати державою", казав симбірський бізумєц.

[sparrow-hawk.livejournal.com]

мда...

[kerbasi.livejournal.com]

Далі буде! Ги-ги-ги!!! )))

[lesadko.livejournal.com]

сумно...

[larry-bc.livejournal.com]

Мдя...

[smijana.livejournal.com]

Да уж...

А ще є такий підвид відвідувачів виставок (із безкоштовним входом) як "збирачі макулатури". Які просто-таки колекціонують ті буклети чи плакати..
"обнять і плакать".

..і що саме цікаве, що як правило, всі "стоящі" і клієнти і ті хто пропонує послуги чи товари і без виставок одне одного в обличчя давно знають - бо ринок давно знають. Тому часто ті виставки не так дають користь, як працюють на престиж, репутацію, якось так.

[ot-taka-ja.livejournal.com]

ода!

збирачі макулатури! підходить одна бабка від сусіднього стенду, перехиляється через стіл і каже - "ви ручічку нє дадітє запісать"(мою особисту, бо фірмових не було), забирає і тулить до сусіднього стенду. коли повертається до нас, то ручку засовує в сумку, а зі столу гребе ВСЕ, при цьому активно киваючи головою, наче їй цікаво, що я розкакую

[kerbasi.livejournal.com]

Коли вхід платний, збирачів буквально макулатури та ручок це відсікає, але все одне ходять навезені автобусами з підприємств відвідувачі, яким для звіту треба щось принести.

[kerbasi.livejournal.com]

Ви з МШФ ot_taka_ja мене випередили. Я про таких ще згадаю у наступних дописах. ))

[chrystallpower.livejournal.com]

типова українська ментальність - там, де прершкоди - "ніколи-ніколи не поїду". Ну як з таким народом щось збудувати? Як з такими людьми робити ґешефти, як вони мінімальних трундощів бoяться?

[kerbasi.livejournal.com]

Авжеж! І що дивно, що їм на таке життя вистачило, не голодують.

[shao-s.livejournal.com]

Не ставлячи під сумнів загальні тенденції, все ж зазначу: в своїй галузі я (споживач) знаю не дві і не три компанії міжнародного рівню, у яких дійсно "нічого нема". В деяких сферах є, в деяких - нема, але вони вперто пхають свої стенди і туди, де у них щось є, і туди, де немає.

Тобто, той чоловік, може, просто не в тій сфері працює.

[kerbasi.livejournal.com]

В Україні на рубежі 90-х і нульових намітилася спеціалізація виставок, але тепер вона фактично згорнулася. У Києві утворилося кілька конкуруючих фірм, якіі замість того, щоб шукати свої ніші, просто клонують виставки та розтягують клієнтську базу. ми відмовилися від кількох виставок, бо вони стали про все і ні про що конкретно.
Але в описаному випадку то були просто понти.