Кавове

[kerbasi]

Цікаво, що з меню кав’ярень зник (принаймні, у Києві) такий кавовий делікатес  совітської доби, як кава з коньяком. Колись у Миколаєві була кав’ярня, що не мала конкретної назви. Вона знаходилася на  другому поверсі магазину «Кооператор».  Там певний час збиралася інтелігенція, та й не тільки інтелігенція, а практично всі, хто хотів з себе вдавати обізнаного кофемана та витонченого гурмана. Туди збігалися стежки гуманітаріїв з кафедр суспільних наук місцевих вишів, підпільних дільців і слобідських жлобів. Як би людина не думала - манєрно "нє пайті лі нам випіть по чашечкє коффЕ", чи "а пагналі до Каапіратара на кофє с канякою" - всі збігалися під один дах. Це вам не Львів, панове!  

Прокурені, бліді  жіночки з руками – котячими лапками – там потягували придбані в одеських контрабандистів тонкі, жіночі цигарки. Вони просили «пригостити даму сірником». За цим, зазвичай, галантний кавалер пригощав даму кавою з коньяком. Це коштувало у 1985-му році 91 копійку. Шалені гроші для сторубльового інженерішки! Мій двоюрідний брат вирішив не йти в інженерішки. Він пішов учнем слюсаря на суднобудівний завод. Його перша учнівська зарплата була – 450 рублів. До кооператору він водив свою дівчину, креслярку з конструкторського бюро (зарплата – 75 рублів). Він не одразу перетворився на пролетаря, тому деякий час міг навіть видавати з себе у «Кооператорі» перспективного юнака.