Про акустичну літературу

[kerbasi]

МШФ (strongowski) навів на  відкриту полеміку між  Юрієм Винничуком та Діаною Клочко про переклад книги письменника Ігоря Померанцева "Винарні", зроблений другою і розкритикований першим.

У 80-ті на Бі-Бі-Сі, у 90-ті та й дотепер на "Свободі" Померанцев завжди підкреслював, що його найбільш цікавить звучання. Його передачі завжди мають озвучення. Його тексти завжди сильніші на слух, ніж прочитані. Вінграється тим, як бринить слово, як воно резонує зі звуковим супроводом (а це не тільки музика: це може бути що завгодно від дзвону бань до виробничого шуму). Я коли його читаю, завжди чую його голос, а часто згадую й звуковий супровід відповідної передачі. Якщо Померанцев вичитував переклад разом з перекладачкою, особливо, поетичний переклад, то напевно його бентежила не граматична та синтаксична, семантична гармонія перекладу, а відповідність звуку. Не дивно, що підібрані слова могли в результаті виявитися неоковирними з суто лінгвістичної точки зору.

Взагалі, такого "мультимодального" автора, як Померанцев, перекладати можна тільки, якщо прийняти його естетику звуку, прослухати пару сотень його передач, і, можливо... не давати йому переклад на вичитку. :-)

Померанцев - один з останніх могікан радіофонії, боюся, що для людей епохи пост-радіо, значна частина його творчості герметична. Нікого не хочу образити, але якщо ваш досвід з радіо не сягає далі прослуховування дротового "брехунця" та сучасних українських ефемів по прогноз погоди чи сигнали точного часу, то зайвий раз подумайте перед тим, як братися за переклад, літредагування, критику творів Ігора Померанцева (мабуть, і критику перекладів також).

Взагалі, Померанцев - автор концептуальний. А як любить повторювати Лембіт Короєдов (у моєму вільному переказі/перекладі), концептуальність це нове поняття для українського споживача культур-продукту. Тому при ознайомленні українських читачів з творчостю Померанцева слід не лінуватися додати до видання літературознавчий коментар та багато-багато коментарів по ходу тексту, навіть якщо ці коментарі затягнуть на половину книжки.

Comments

[shepita.livejournal.com]

я би полемізувала з Винничуком за його зупи. та й у його перекладі Грабала я знаходила помилки, які наводили на думку, що чеською він володіє не настільки добре, щоб із неї перекладати. але наведені ним приклади з "Винарень" просто шокують.
я знаю, що таке переклад, я перекладаю і знаю, як це буває важко. помилки трапляються у всіх і вкрай важливо про це говорити. але помилки таки мають траплятися, а не бути нормою. словом, я шокована. не можна так із мовою.

[kerbasi.livejournal.com]

При всій повазі до Померанцева я все ж таки вважаю, що українська мова не настільки йому близька, щоб відчувати межу між акустичним експериментом і руйнуванням мовної одиниці. Перекладач мусить розібратися з авторським методом, але переклад робити самостійно. Навряд знайдеться багато іноземних авторів, які здатні вичитати переклад свого твору українською. Так само слід ставитися до російськомовних.

Купувати книжку у такому перекладі точно не буду, може, у книгарні поперегортаю сторінки. Підозрюю, що галицькі провінціалізми там власне через звучання, а русизми задля рими і ритму, і вийшло все подібним до блогової творчості деяких майстрів віршованого стьобу. Цікаво буде пересвідчитися, так це чи ні.

Переклад Грабала Винничуком практично _трохи більше, ніж повністю_ написаний провінціалізмами. Дивно від нього почути докір комусь за зловживання ними.

[shepita.livejournal.com]

те, що переклад узгодженно з автором, узагалі не є для мене жодним аргументом. я часом почуваюся непевно в мові, якою говорю й думаю, що вже говорити про людей російськомовних. але рівень полеміки між паном В. і пані К. - це окрема й дуже сумна тема, якої я навіть не хочу торкатися.
а провінзіоналізм - це що за термін такий і як він узагалі стосується мови?
але менше з тим, Винничук справді перекладає _трохи більше, ніж повністю_ діалектизмами. можна погодитися з тим, що це його стихія і це в нього виходить добре. але я зовсім не погоджуюся з тим, що розмовну чеську нам перекладають галицизмами, бо як наслідок - ми отримуємо радше ще одного Винничука, ніж Грабала. а я ж хочу саме того другого. але напади пана В. - це до того ж рівня полеміки, про який я вже згадувала.

[kerbasi.livejournal.com]

У КК 248/249-2010 у статті "Мій шлях до Грабала" В. наводить приклади кількох реалій, які йому, на відміну від російської перекладачки, вдалося вірно перекласти завдяки знанням побуду колишньої спільної імперії. З цього він робить, нмд, надто поспішний висновок, "що Грабал і літературна мова - речі несумісні. Перекладати його слід міською говіркою, а оскільки в нас є тільки одна нормальна українська міська говірка - галицька, то нікуди від цього дітися". Тільки біда у тому, що для мене ця говірка перед усім _галицька_, а не міська. Навіть скоріш містечкова, ніж міська. Гадаю, що й для інших читачів з негалицької України вона також не в першу чергу асоціюється саме з міською говіркою.

Провінціалізм - вживають такий термін. Краще звісно регіоналізм. Не завжди відхилення у лексиці визначають одразу діалект, тому діалектизм буває надмірним терміном.

[shepita.livejournal.com]

про провінціоналізми не знала, що не так і дивно. дякую. хоча сама точно не буду вживати цей термін, мені він здається все ж оціночним.
і дякую дуже за посилання на статтю, обов'язково її прочитаю, коли доберуся до нашої бібліотеки. Винничук првильно зауважив, "що Грабал і літературна мова - речі несумісні", але тут треба добре усвідомлювати різницю між чеською літературною й розмовною мовами (spisovná čeština й obecná čeština), і ця друга зовсім не є виключно міською говіркою. та й не всі грабалівські герої - містяни, серед пабітелів (твір "Pábitelé"), наприклад, багато жителів маленьких чеських містечок і сіл. але вони в Винничука взагалі перетворилися на вар'ятів, а це вже я геть не можу пояснити. тож обов'язково гляну статтю, може, щось для себе зрозумію.
а щодо галицької говірки, то абсолютно з Тобою згодна. це в першу чергу діалектизми, і менш важливо, міські чи містечкові, бо в Грабала їх немає. а читачам негалицької України без словника, боюся, взагалі не обійтися.

[kerbasi.livejournal.com]

З репутацією правлячої партії за "регіоналізм" можна так само отримати по пиці, як і за "провінціоналізм". Отже, обережніше :))))

КК надрукував переклади оповідань "Повернення блудного стрийка", "Хрестини 1947", "Похорон", "Поділене помешкання".
І таки дійсно, у звучанні, приданому Винничуком, герої - просто казкові фріки. ))

[shepita.livejournal.com]

ну вони й мають бути дивними. але Грабал вигадав для цього окреме слово, навіщо ж їх називати психами?
риторичне =)