Про писання у порожнечу

[kerbasi]

Микола Малуха, відомий у ЖЖ як jesfor, написав варту уваги статтю про міграцію частини користувачів з ЖЖ, а також про конкуренцію між ЖЖ та Фейсбуком.

http://www.politikan.com.ua/8/0/0/44758.htm

Не можу знайти, хто з френд-стрічки навів на цю статтю, тому прошу пробачення за відсутність персональної подяки.

Якщо прибрати зі статті всі засоби, що будують власне статтю, а не коротку анотацію, то у сухому залишку маємо, що ЖЖ більш пристосований для тих, хто продукує якісний контент і поступово формує коло постійних читачів, а Фейсбук це більш динамічна платформа, що краще пристосована для публічності, більш швидкого визнання. З цим я повністю погоджуюся, тому й не збираюся йти з ЖЖ, якщо його не вб’ють різні технічні негаразди. Не те, щоб я не прагнув широкої відомості та масового визнання – власне моєму характеру таке б дуже пасувало - просто на даному етапі життя я не маю можливості себе  розкручувати через низку різних причин, які ще існуватимуть деякий час.

Взагалі, розчарування ЖЖ, яке висловлюють відомі журналісти або незалежні блогери, які пишуть на політичну та громадську тематику, саме й пояснюється браком публічності і визнання у ЖЖ. Так сталося, що український сегмент ЖЖ стрімко зростав у роки загальної політичної ангажованості (2004-2010). Атмосферу підігрівали численні штатні агітатори, професійні пропагандисти, «тролі». Навіть людині з поміркованим темпераментом важко було стриматися, щоб не кинути коментар у палку дискусію, не відгукнутися записом на гарячу тему. Після виборів професіонали розписалися у платіжних відомостях і пішли шукати нову роботу, а розігріта ними публіка поступово втратила запал, і ЖЖ став тим, чим він і мав бути: платформою для творчої самореалізації. Ясно, що це не втішає журналіста, якого френдили до сотні користувачів щотижня, дописи збирали по кілька сотень коментарів зі справжніми драмами: призначенням дуелей у реалі, чвар і розфрендів між давнішніми знайомими, а тепер запис про ту саму ж «вону» чи «противсіхів» викликає хіба що мляву реакцію кількох випадкових інтернетних перехожих. Звідси й відчуття писання у порожнечу, як висловився один з емігрантів до Фейсбуку.

Отже, український сегмент ЖЖ повернувся до свого нормального стану. Це не означає, що цей стан мусить задовольняти. Але він визначається об’єктивними обмеженнями. За сoвітських часів всі статті чи розділи у підручниках стосовно походження мови наводили цитату з праці Енгельса, в який цей класик марксизму писав, що людиноподібні мавпи почали розмовляти, коли в результаті спільної діяльності в них виникла потреба щось сказати одна одній. З низького рівня читацької активності в блогах навіть достатньо відомих людей, поетів, письменників, музикантів можна судити, що в середньостатистичного українського користувача блогосфери наразі немає потреби щось сказати іншим користувачам.

Це не заслуговувало б допису, якби проблема обмежувалася б тільки особистим незадоволенням того чи іншого блогера через невизнання і брак цікавості до нього широкої публіки. Насправді, неувага і брак цікавості це лише прояви значно більш глибокої вади українського національного характеру, які зрештою унеможливлюють будь-яке гуртування громадськості, хоч політичне, хоч неполітичне, до якого так часто закликають політики, громадські діячі та діячі культури. Але це окрема велика тема на майбутнє.

Comments

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Публіка - дура. Це означення стосується й читацької аудиторії. Як і в театрі, в ЖЖ публіка хоче не міркувати, а тільки реготати, однак не всякий гумор доганяє. Для успіху в українобуквенному сегменті треба писать макаронічним язичієм і щедро присмачувати свою писанину матюками та знайомими мережному обиваталеві цитатами з Заліського І-нету.

[7eon.livejournal.com]

і мнясо. Обов'язково має додаватися жіноче мнясо:)

[kerbasi.livejournal.com]

Для такого власне твіттер та фейсбук зручніші. Подивимося, хто залишиться у залишку. Все ж таки сподіваюся, що не порожнеча.

[slipa-ol.livejournal.com]

мене жж задовольняє. хоча пишу я дуже рідко а от френдстрічку читаю щодня. формую її так щоб "не жаліти про безцільно втрачений час" (с).

[kerbasi.livejournal.com]

Так, френд=стрічка це важливо. Я свого часу не дуже приділяв уваги, а тепер маю десятки перепостів на день.

[philosofff.livejournal.com]

+1

Формальна реакція (лайки) - не показник того, що записи на фб подобаються більше, ніж тут.

[kerbasi.livejournal.com]

Гадаю, що й велика кількість "лайків" це також тимчасове. Не вирішується питання, "чи є що сказати один одному". А технологічні накрутки "лайків" чи спонтанна цікавість публіки - це все швидко минає.

[spitfire38.livejournal.com]

нмд якщо спостерігачу Н більше подобається читати друковану книжку (а не покетбук, як спостерігачу О) і слухати CD а не щось мпшне у вухах (як спостерігачу О), то це ще не означає, що спостерігачеві Н нема шо сказати спостерігачеві О або що вони не можуть згуртуватися на платформі, скажімо, спільної любові до трьох апельсинів =
на все свій час

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо дуже вульгарно, зверхньо і образливо до співвітчизників, то апельсин - панський овоч, тому збере до гуртування лише кілька диваків на весь багатомільйонний інтернет. Ніщо екзотичніше за картоплю не може претендувати на увагу української громади. При чому немає значення, чи вибірка з вулиці, чи з філософського факультуту провідного вишу. І не тому, що українці недоумки, а тому що слідують якомусь дивному інтелектофобському, антицивілізаційному неписаному правилу.
А коректніше спробую написати якось іншим разом.

[dmytro.livejournal.com]

Я теж був на якийсь час перейшов у ФБ, а потім паралельно стежив і за ЖЖ, і за Фейсбуком. Зрештою зрозумів, що Фейсбук просто втомлює - відстежити щось цікаве у цій зливі статусів, лайків, нотаток, посилань майже нереально. Френдстрічка ЖЖ натомість коротша, але й насиченіша цікавинками. Так що повертаюся сюди :)

[smijana.livejournal.com]

Цілком згодна. Фейсбук.. більш поверховий, це як сидіти у коридорі чи залі очікувань (не я придумала, десь побачила порівняння із коридором).
А жж - як вітальня де збираються на посиденьки друзі. Інколи - дуже велика вітальня, інколи камерна.

Кербасі,
весь допис схвально хитала головою поки не дійшла до останнього абзацу.. ну не люблю я висновків про "середню температуру по палаті".. Коли мова йде про кількість, так наперед ясно що кількість не переважить якість, якіснішого продукту завжди менше, але від того він не втрачає своєї ваги.
Я знаю ще декількох людей, котрі ще просто не мають інтернету (бо живуть у райцентрі і до них ще провайдери не дійшли, або грошей бракує, або ще діти маленькі)- але їм би було що сказати якби долучилися і знайшли ЖЖ-спільноти, своє коло.
Так що я вірю в гуртування, і от саме на платформі ЖЖ.
(гг.. партія Жужиків :)) )

[kerbasi.livejournal.com]

Приємна новина! З повеpненням!

[larry-bc.livejournal.com]

// Насправді, неувага і брак цікавості це лише прояви значно більш глибокої вади українського національного характеру, які зрештою унеможливлюють будь-яке гуртування громадськості, хоч політичне, хоч неполітичне, до якого так часто закликають політики, громадські діячі та діячі культури. Але це окрема велика тема на майбутнє.

Чекаємо на допис цікавий.

Пишу у ЖЖ - розповсюджую посилання через ФБ та ВК.

[ridah.livejournal.com]

У нас, як і в Росії, ЖЖ ще до нашестя політологів і політтехнологів був більше орієнтований саме на анонімність - якось не заведено було підписуватися справжнім ім'ям чи там ставити власні фото на юзерпіки. Втім, були й такі пости - "юзер Х в реалі - музикант такий-то, юзер У - дизайнер такий-то" і т.ін. Тобто селебрітіз шукали і викривали, таке теж було, але з самого початку френд-стрічка формувалася таким чином, щоб був цікавий контент хто б там його не постачав.

Тому людям, які прийшли в ЖЖ з установкою - "я авторитет в офлайні/народний депутат/провідний журналіст Отар Кіпіадзе і несу вам слово істини" було досить важко до цього адаптуватися. Фейсбук - там дещо інша політика - ПІБ, фото, народився-навчався-смаки-уподобання.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

От я, наприклад, перейшов з блоґу на "Обозрєватєлє" (там треба було вести саме іменний блоґ), переніс усе гамузом у ЖЖ і якось не подумав, що треба було зашифруватись. А тепер уже пізно, хоч неанонімність завдає значних незручностей.

[vpasty-vgoru.livejournal.com]

Про технічні негаразди. Відколи я зберегла записи свого ЖЖ на компі, я до нього охочіше пишу. Я й не знала, що мені важливо зберегти їх, поки не зберегла :)))

[kerbasi.livejournal.com]

У мене коментарі цікавіші за дописи, а коментарі "зберігалки" не стягують ((

[kerbasi.livejournal.com]

Немасовість поняття відносне. Якщо аналогічні за суспільним значенням теми в 8-мільйонній нації на пересічному форумі збирають кілька сотень учасників дискусії, а в 46-мільйонній при відносно однаковому рівні інтернетізації збирає лише два десятки, то над цим слід глибоко замислитися.
Це, звісно, спрощення, на пальцях. Не слід одразу критикувати цей коментар з точки зору статистики. Але, гадаю, ясно, про що я. ))

[petro-o.livejournal.com]

в Окуджави є: Каждьій пишет так,как сльішит... - пісня про розу в бутьілке с-под импортного пива... так ось, роки два-три тому, коли викинув з френдів, зокрема, Миколу Малуху, а потім Білозерську і ще деякі журнали "передруковані новини" та із закликами "йти на революцію" - так легко стало - на моїй френдстрічці тепер - вільно і ново...

[kerbasi.livejournal.com]

Я не про це. Вас 330 користувачів додали у друзі, і при тому, що Ваш журнал носить національно-свідомий та традиціоналістськи-православний характер, а тут у ЖЖ абсолютна більшість у періоди свят просто фонтанує релігійно-традицілналістським екстазом, у Вас коментарів зазвичай від 1 до 10, як щастя - 36. А мусили б бути сотні. Бо не так багато людей пишуть на Вашому рівні. І тим "екстатичним" є, що у Вас вичитати та чому повчитися.
От що я вважаю не нормальним в українському суспільстві. Не тільки у ЖЖ, чи у віртуалі, а й у реалі також. Вереску багато, а прагнення бодай поверхових знань та потреби спілкування з собі подібними - ноль. А потім скаржаться, що їх всі перемагають та ніхто не гуртується...

[barcaroly.livejournal.com]

ФБ не пристосований для текстів, більших за три абзаци. Тобто технічні можливості є, але ніхто їх просто не читає. В той же час у мене був тег "нетизми" з одного-двох речень у пості. Це краще йде у ФБ, тому тут я перестав їх постити. Найкращий поки, як мені здається, спосіб пропонувати більші тексти - давати посилання з ФБ на ЖЖ.

Тобто весь флейм аля Гіггстер, якого раніше в ЖЖ було повно, зараз чудово почуває себе у ФБ. Ну так, певної жвавості поменшало за цей рахунок. Але да, кнопки лайк мені у ЖЖ вже іноді не вистачає :)

[kerbasi.livejournal.com]

Та ти й тут майже перестав писати. Чесно кажучи, коли я писав цей допис, тебе також мав на увазі. На мільйони юзерів не знайшлося сотні, щоб постійно у тебе був "двіжняк"! Якби ти так наполегливо просувався на російський ринок і писав би російською при твоєї кількості публікацій все було б інакше. Ясно, що тобі це не потрібно, що ти тут місію свою несеш, але за наших сучасників соромно...

[giggster.livejournal.com]

не знаю, мені зараз жж подобається більше. вся маса, яка гуляла з посту у пост з коментами "бггг", побігла освоювати новий модний світ. тут залишився такий собі сухий залишок. для мене зараз жж як один з рсс-потоків з новинами. 90% по дєлу.

[kerbasi.livejournal.com]

Те, що всі ті гормональні вічні юнаки пішли зі своїми бггг, то на добре. Але оригінального контенту малувато. Хотілося б більше.

[odyn-owl.livejournal.com]

ви акцентуєте увагу на публіці, от такі сякі не цікавляться нічим, аморфні etc. Сперечатися з цим безглуздо, бо це так і є.
З іншого боку наскільки якісний продукт видають "відомі люди", і чи не є оця їхня відомість штучною і нецікавою.
можливо вам варто ввести нову рубрику і ділитися з цікавмим ресурсами (блогами наприклад) в просвітницьких цілях :)

"Спостерігається якийсь дивний брак природної допитли

[pingback-bot.livejournal.com]

User higher_caps referenced to your post from "Спостерігається якийсь дивний брак природної допитливості в української публіки"*. Dобра ніч! (http://higher-caps.livejournal.com/1252730.html) saying: [...] http://kerbasi.livejournal.com/128757.html [...]