Спогади про цей день

[kerbasi]

Я зарікся ще торік, що більше я не тролитиму тих, кому рідні і любі сoвітські гендерні свята. Святкуєте – і хай вам грець. Життя все і всіх розкладе по полицях. Я тут про інше - про свої власні спогади.

Сьогодні спіймав себе на думці, що два цих «свята», 1987 і 1988 стосувалися мене напряму, тому мали б якось запам’ятатися. Втім, геть нічого не можу згадати, хоча на пам'ять не скаржуся, маю чітку хронологічну та фактологічну і той період свого життя можу розписати по десятках конкретних дат. Цей день був звичайним робочим для цивільних, вони відмічали у колективах. А у війську це було свято реальне. Тому напевно на сніданок солдатам давали армійські ласощі – яйця, які давали тільки по вихідних та святах. Мусили обов’язково проводитись урочисті збори. Всі ці передсвяткові урочисті збори були фобією всіх порядних солдат, крім зовсім вже забитих селюків, бо начальство здуру чи з ницості може звання єфрейтора дати, а це ганьба – все життя потім обізнаним пояснюй, як ти так «попав».

Отже, щось таке урочисте мало відбуватися, але у пам’яті не зафіксувалося. І ясно чому. Тому що для мене цей день ніколи не був святом. Я просто його не помічав, як і більшість інших совітських ритуалів. От і все.  

А справжній сюр я спостерігав вже у цивільному житті. У 90-ті я ще був дуже молодим і не завжди вдавалося продавити свою лінію, тому часто доводилося слідувати колективним ритуалам. Я працював у конторах, де колективи здебільшого були жіночі, з якимсь «альфою» на чолі, і кількома «омегами», розкиданими по відділах. З усіх цих грецьких літер в армії не служив ніхто. Взагалі, з чоловічого населення СРСР з вищою освітою служили, здається, тільки народжені до війни та моє «везуче» покоління, років народження 1966-1969. І у нашому мілітаризованому місті, здається, всі виші мали повноцінну військову кафедру, тобто рік дослужувати офіцером не посилали. Принаймні, у нашому точно була повноцінна.   

Так от під час оцих святкувань, коли вже достатньо під різним соусом випили за «Альфу», обов’язково знаходилося якесь сученя, яке під черговий тост за захисників кидало саркастичну ремарку, мовляв, захисники, гм-гм-гм, ви ж і в армії ніхто не служив. Це була така тонка ризикована гра, бо «Альфа» також не служив, але слід було всією своєю поставою, поглядом продемонструвати, що йдеться не про «Альфу», який і так найкрутіший з захисників стада, а про різних «омег», які тут прибилися до стада, і їх з милосердя не виганяють. От в такі моменти я завжди нагадував, що я служив, чим ламав формат свята: міф про найкрутішого «альфу» давав шпарину, а з сученятами траплявся когнітивний дисонанс. Молодий я був, не розумів ще, як такі колективи функціонують.

А найбільший сюр – це «мальчишник» десь у середині 90-х, від якого не можна було відмазатися, де з усіх "захисників"  в армії служив тільки я. І тільки я бачив абсурдність ситуації.

Яке щастя, що я вже давно можу не брати участі у цих шлюбних танцях, оздоблених пафосними гаслами! 

Найвлучніше до теми:

http://tsvibak.livejournal.com/497226.html  - ППКС!!!

http://nehrebeckyj.livejournal.com/178032.html   - як контрпропаганда - класно!

http://yaroslav-lazor.livejournal.com/23193.html  - Ах, галичани! Такі австроромантики! ))

http://grytsenko.com.ua/blog/view-vitaju-zakhysnykiv-vitchyzny.html  - Альтернатива, кажете? Сраним віником таку альтернативу!

http://dt.ua/SOCIETY/scheplennya_bezpamyatstvom__-97436.html - Розумна стаття

http://odyn-owl.livejournal.com/93973.html - згідний!

 http://frankensstein.livejournal.com/260774.html  - дотепно!))

http://terykon.livejournal.com/30431.html - контрнаступ "салабонів"))

 http://olya-stopudiv.livejournal.com/185885.html - свято офісних ховрашків і ветеранів НКВС

http://docent030.livejournal.com/22141.html - батько чи вітець?

http://mapumba.livejournal.com/471799.html - досвід не купиш, до війська у відпустку не поїдеш

http://kievljanin.livejournal.com/2750.html - це не "мила звичка"!

http://npubop.livejournal.com/933582.html - як же ж без епатажного блазня на останку...