Спогади про цей день

[kerbasi]

Я зарікся ще торік, що більше я не тролитиму тих, кому рідні і любі сoвітські гендерні свята. Святкуєте – і хай вам грець. Життя все і всіх розкладе по полицях. Я тут про інше - про свої власні спогади.

Сьогодні спіймав себе на думці, що два цих «свята», 1987 і 1988 стосувалися мене напряму, тому мали б якось запам’ятатися. Втім, геть нічого не можу згадати, хоча на пам'ять не скаржуся, маю чітку хронологічну та фактологічну і той період свого життя можу розписати по десятках конкретних дат. Цей день був звичайним робочим для цивільних, вони відмічали у колективах. А у війську це було свято реальне. Тому напевно на сніданок солдатам давали армійські ласощі – яйця, які давали тільки по вихідних та святах. Мусили обов’язково проводитись урочисті збори. Всі ці передсвяткові урочисті збори були фобією всіх порядних солдат, крім зовсім вже забитих селюків, бо начальство здуру чи з ницості може звання єфрейтора дати, а це ганьба – все життя потім обізнаним пояснюй, як ти так «попав».

Отже, щось таке урочисте мало відбуватися, але у пам’яті не зафіксувалося. І ясно чому. Тому що для мене цей день ніколи не був святом. Я просто його не помічав, як і більшість інших совітських ритуалів. От і все.  

А справжній сюр я спостерігав вже у цивільному житті. У 90-ті я ще був дуже молодим і не завжди вдавалося продавити свою лінію, тому часто доводилося слідувати колективним ритуалам. Я працював у конторах, де колективи здебільшого були жіночі, з якимсь «альфою» на чолі, і кількома «омегами», розкиданими по відділах. З усіх цих грецьких літер в армії не служив ніхто. Взагалі, з чоловічого населення СРСР з вищою освітою служили, здається, тільки народжені до війни та моє «везуче» покоління, років народження 1966-1969. І у нашому мілітаризованому місті, здається, всі виші мали повноцінну військову кафедру, тобто рік дослужувати офіцером не посилали. Принаймні, у нашому точно була повноцінна.   

Так от під час оцих святкувань, коли вже достатньо під різним соусом випили за «Альфу», обов’язково знаходилося якесь сученя, яке під черговий тост за захисників кидало саркастичну ремарку, мовляв, захисники, гм-гм-гм, ви ж і в армії ніхто не служив. Це була така тонка ризикована гра, бо «Альфа» також не служив, але слід було всією своєю поставою, поглядом продемонструвати, що йдеться не про «Альфу», який і так найкрутіший з захисників стада, а про різних «омег», які тут прибилися до стада, і їх з милосердя не виганяють. От в такі моменти я завжди нагадував, що я служив, чим ламав формат свята: міф про найкрутішого «альфу» давав шпарину, а з сученятами траплявся когнітивний дисонанс. Молодий я був, не розумів ще, як такі колективи функціонують.

А найбільший сюр – це «мальчишник» десь у середині 90-х, від якого не можна було відмазатися, де з усіх "захисників"  в армії служив тільки я. І тільки я бачив абсурдність ситуації.

Яке щастя, що я вже давно можу не брати участі у цих шлюбних танцях, оздоблених пафосними гаслами! 

Найвлучніше до теми:

http://tsvibak.livejournal.com/497226.html  - ППКС!!!

http://nehrebeckyj.livejournal.com/178032.html   - як контрпропаганда - класно!

http://yaroslav-lazor.livejournal.com/23193.html  - Ах, галичани! Такі австроромантики! ))

http://grytsenko.com.ua/blog/view-vitaju-zakhysnykiv-vitchyzny.html  - Альтернатива, кажете? Сраним віником таку альтернативу!

http://dt.ua/SOCIETY/scheplennya_bezpamyatstvom__-97436.html - Розумна стаття

http://odyn-owl.livejournal.com/93973.html - згідний!

 http://frankensstein.livejournal.com/260774.html  - дотепно!))

http://terykon.livejournal.com/30431.html - контрнаступ "салабонів"))

 http://olya-stopudiv.livejournal.com/185885.html - свято офісних ховрашків і ветеранів НКВС

http://docent030.livejournal.com/22141.html - батько чи вітець?

http://mapumba.livejournal.com/471799.html - досвід не купиш, до війська у відпустку не поїдеш

http://kievljanin.livejournal.com/2750.html - це не "мила звичка"!

http://npubop.livejournal.com/933582.html - як же ж без епатажного блазня на останку...

Comments

[der-sch-shall.livejournal.com]

:)
на фірмі, де я працюю, ваапчє смішна ситуація
з чоловіків кірзу топтал тока я, зате наша директорка має військове звання - вона [за однією з освіт] медік, і чи старлей, чи вже навіть капітан запасу
:)
отже, в нас захисників вітчизни двоє, і в цьому аспекті спостерігається гендерна рівновага

[kerbasi.livejournal.com]

Класно! Так цей день належить тільки вам обом! :-)))

[kerbasi.livejournal.com]

Дивіться, у нас стосовно інтелектуальної верстви начоно справедливі наступні твердження:

а) більшість засуджує або просто боїться маніпуляцій, називаючи ними словесні камлання НЛП та подібного поп-психу, рекламно-маркетингові прийому, 25-й кадр, підтасовки фактів то що
б) більшість декларує свою приналежність до релігії, священна книга якої починається зі слів "Спочатку було слово".

Ясно, що з філософської точки зору "маніпуляції" з пункту А - це зміщення значень слів, навіть якщо йдеться про образи рекламних роліків, 25-й кадр. Ясно ж - семіотика все таке...

Тепер скажіть, як так може бути, що більшість, яка боїться слова, як зброї у ворожих руках (вустах), і вірить у первинність слова, може засмічувати свою свідомість словами типу "День захисника Вітчизни - 23 лютого", не розуміючи, що саме первинність і сила слова приведуть в такому разі обов"язково під трибуни з Путіним і Януковичем і обов"язково доведеться кричати "Ура".

Ніяке тролення не допоможе. Або людина сама себе вилікує, або - під трибуни, навіть якщо на вишиванці візерунок правильний.

[smijana.livejournal.com]

Обов'язковість будь-чого, разом із пафосністю, і танці навколо цього - відражають від будь-чого.

Я просто молюся щоб тепер уже з українських традицій чи свят не зробили того що ти описуєш.
Свято, яке канонізується на рівні колективів - це ненормально. У всьому цивілізованому світі свята живуть між людьми неформально, між друзями, в сім"ї, карнавали на вулиці і т.д. І тільки при тоталітаризмі "всі святкуйте: так і тоді" або "ніхто не святкуйте: ні так ні тоді", і намагання зобов'язати на рівні колективу, щоб всі - "дружными рядами".

До якоїсь міри оті всі корпоративні танці у світі (обов'язкові дрес-коди, святкування дня компанії чи різдвяні вечірки - як от у фільмі про Бріджіт Джонс, Великобританія) - це теж прояви тоталітаризму своєрідного, тільки в межах корпорації, щоб "всє как одін". І це теж напружує багатьох і викликає спротив.
Не тому що директор компанії - радянський окупант, а тому що насаждає культ і не дає кожному святкувати згідно його традицій разом з його однодумцями.

[kerbasi.livejournal.com]

Я знаю тільки іноземні корпоративи, організовані іноземцями. Як це реалізується в українців, можу тільки здогадуватися. Іноземні корпоративи миють мозок відповідно до актуальної ейчарівської моди: тім білдінг чи якийсь подібний білдінг. Вони викликають неприємні відчуття в мене, людини з совковим досвідом зі стійкою відразою до колективних подій, але насправді вони не такі вже й погані. Хоча не приємно, коли твій шеф дивиться на тебе і оцінює: "О, він багато випиває і муму водить - це класно, бо він сейлзмен, він мусить бути комунікабельним та з клієнтом горілку пити та веселитися. А он той хлопчина - бухгалтер, тому йому муму водити - зась"!

Але постсовітськи "поляни" у колективах значно гірше і травматичніше явище, бо там пофіг на модні ейчарівські тренди, там слід демонструвати лояльність і відданість.

До речі, принаймні, у США корпорації охоплюють меншу частину трудових ресурсів. Багато людей корпорації не люблять, лають. І це нормально.

Українські традиції вже встигли перетворити на гидоту, але нам тут нещастя допомогло: оскільки істеблішмент обізнаний тільки у совкових культпросвітівських традиціях, то їх і паплюжить. Щоправда недавні дискусії тут у мене продемонстрували, що чимало розумних людей мають проблеми з розрізненням культпросвіту від культури, коли йдеться про українськість, але це, сподіваюся, минеться.

[larry-bc.livejournal.com]

То дякую.
)

А у нас із товаришами сьогодні маленьке свято ;)

Місяць як ми запустили мистецьку соц. мережу "Джигун". )))

Як нам вчора і обіцяли, власники хостінгу роблять прохфілактику.
Тому Джигун тимчасово не працює. )

[kerbasi.livejournal.com]

От з цим щиро вітаю!

Тільки технічно щось треба робити, бо я як не клікну - не працює. Бийте лице хостінгу))

[hvylya.livejournal.com]

мушу зауважити, що у вас дві фактичні помилки. По-перше, служити почали хлопці мого віку -- 1965 рік народження. Але, в нашому наборі в Харкові ще були ВУЗи, з яких не забирали. ХАІ, ХПІ -- там трохи підвищився конкурс у ці роки. Але до хабарів діло не дійшло. Я вчилася в універі, тому нашіх хлопців "замели".
По-друге, було ще одно покоління, як не важко здогадатися, це покоління наших батьків. Це малочисельні "діти війни", через них і ми є демографічним проваллям. Так от мій батько взагалі служив двічі. Правда, їх хоча б не забирали посеред навчання, він відслужив рік після універу, а потім через п'ять років його викликали на переподготування і забрали на два роки офіцером до Капустиного Яру. Це досить болісно сказалося на його кар'єрі і долі взагалі.

[kerbasi.livejournal.com]

З нашого НКИ тих, хто на три роки мене старший (1965) не забирали.

Рік офіцером після вишу - це частина підготовки по деяких програмах. У нас була повна віськова кафедра без такого, але в багатьох вишах слід було дослужувати. Другий термін Вашого батька - схожий на "партизанщину" або на якісь екстраординарні обставини, які траплялися: перед ГКЧП кількох моїх друзів потягли до воєєнкоматів, щоб направити у війська офіцерами. В те, і те і мене могло б не оминути, якщо б СРСР не розпався.
Взагалі, той хто служив рядовим ніколи не погодиться, що офіцер або "партизан" - це реальна служба. То все іграшки, а не служба.

[deaf-horse.livejournal.com]

+1 у мене батько 1945 р.н., їх теж з першого курсу забирали в армію

[spitfire38.livejournal.com]

я хоч і "військовокафедрний" ахвіцер запасу, тобто по понятіям "не служил", але чомусь відразу до 23 лютого ще зі школи радянської (праздник мальчиков - будущих воинов) виплекав =
тому останні років надцять, якщо мене хтось раптом здуру чи з добрих міркувань таки встигає в цей день поздоровити, я втрачаю політкоректність і посилаю (якщо це приятель) або втовкмачую історичні факти з проханням запам"ятати і щодо мене цю дату в поздоровчому плані не використовувать =
скажу вам, що таки спрацьовує - 99% колишніх поздравляльщіков перевиховалися, от тільки мама все одно поздоровляє, дай ій бог здоров"я, незважаючи на всі мої лекції, каже що вона була і є правильним комуністом, хоч і голосує завжди за якусь опозицію )))

ах, школа, школа...

[kerbasi.livejournal.com]

Дівчинка: А чому ми хлопчиків мусимо вітати з 23-м, вони ж ще не чоловіки?
Хлопцик: А ви що, вже жінки, щоб вас з 8-м вітати?

[ridah.livejournal.com]

От ви все правильно пишете про всі ці гендерні свята і корпоративні безумства, але посилання після тексту одне краще за інше. Якась навіть не концентрована, а вже кристалізована дурня у галичанському стилі.

[kerbasi.livejournal.com]

НМД, Цвібак правильно пише. Розпорошена ідентичність, тому й свята на всі смаки: тут тобі і Крути, і Покрова, і день захисника вітчизни. Індикатор провалу національного відродження кінця 20 початку 21 століть. Інше питання, якою мала б бути міфологія та естетика "правильної" України, тут, мабуть, ми б всі пересварилися. Але це інша тема.

А решта - засоби контрпропаганди, виставка плакатів :-)) Я таке люблю.

[anoushe.livejournal.com]

От же ж чоловіки! Одних не привітаєш - обрзяться, інших привітаєш - образяться :)
Хоча я насправді нікого не вітаю. З моїх друзів не служив ніхто. Лише чоловік та вся його чоловіча рідня. Було б дуже кумедно вітати їх із днем радянської армії :)
А от для моєї мами це свято. Ніяк не можу переконати її в тому, що не варто мені моїх друзів, які захистили вітчизну помірними хабарями, якось особливо в цей день вітати.

захистили вітчизну помірними хабарями

[kerbasi.livejournal.com]

Ги-ги-ги!!! Як то кажуть: жжош напалмом!))) Позичу, обов*язково позичу!) Дякую!

[dniprovska.livejournal.com]

23 Фівраля - завжди був абсурдним днем, невіть коли була РА. Третина чоловіків у армії не служила, а ще третина (особливо ті, кого забрали з інституту) згадує армію, як кошмар. Я знала людией, які з армії прийшли напівінвалідами і поздоровляти їх з цим сітлим днем - це просто знущання

[dniprovska.livejournal.com]

А взагалі, коли справжнє свято українських захисників Вітчизни? Он пан Гриценко (щирий патріот) теж поздоровляє людей у погонах. По-моєму свято перестає бути святом, коли про нього просто забувають. Ламати списи з приводу Дня РА - просто підігрівати ажіотаж.

[kerbasi.livejournal.com]

В Україні не склася своя міфологія, естетика, суспільні ритуали. Замість них якийсь дивний до абсурду синкретизм. А день захисника вітчизни можна обирати з десятків різних історичних дат, тільки за цим немає ніякої легенди, ніякого просування, тому ці дати гріють хіба що кілька запеклих націоналістів, яких і на нормальну ходу не назбирається.

[div4ysko.livejournal.com]

дякую за цікаві лінки!
в мене на роботі сьогодні звичайна робоча атмосфера, тобто urwanie dupy цілий день. не знаю, може в кадро-курятнику щось і заквокували про 23, але решта, хто попадав мені на око, мали то в носі.

[kerbasi.livejournal.com]

У мене також ніхто не помітив цього "свята". Хіба що кількох "чутливих" контрагентів та клієнтів привітали по телефону на початку розмови з іншої нагоди. Мене, нарешті, вже ніхто не вітає.

[strelok17.oneid.ru (from livejournal.com)]

Меня впервые жена не поздравила. Приучил наконец, что это не праздник. Ушло на это всего 25 лет...

[kerbasi.livejournal.com]

Цьогоріч, здається, і в цілому у сусупільстві менше пафосу та екзальтації.

[odyn-owl.livejournal.com]

що ж дякую вам за піар :)

[kerbasi.livejournal.com]

Прошу!

[terryshnaucer.livejournal.com]

Так сталося, що я служив в совдепівській армії. В цей день я згадую своїх товаришів росіян, білорусів, татар, поляків і литовців, грузин, вірмен, узбеків, башкирів. Так єдність душ можлива саме в цей день, юо звідки той Ашот буде в курсі, що в Україні день армії має іншу календарну привязку.
Другий аспект повязаний з друним законом Ньютона. Якщо є потребюа забутиякесь явище, то забудьте про нього! Вам ще мало наслідків рагулівських наскоків Руху до Східної України і Криму, замішаних на чисто комуністичних методах насильства?
Третій аспект повязаний з інфляцією. Інфляцією поняття, суті. Просто кількість сучасних "ветеранів" української армії мікроскопчно мала в порівнянні з тими, хто служив в радянській армії. Мало того, зараз стало звичайним явизем, модним косити від служби у своїй вже армії. Молоде життя починається з брехні, підкупту і зневаги до сільських пацанів, які не мають ні коштів, ні звязків і мусять шарувати і за себе, і за "гарадскіх" Таким чином, свято української армії загнулося, так і не народившись...
Так ще не все так просто з тим 23 лютого. Менше політичної зангажованості і більше толерантності.

[kerbasi.livejournal.com]

Істеблішмент нетолерантно лізе до нашого приватного життя. "Майбутніх Защітнікаф Атєчєства" вітають вже навіть у дитячих садках. Насаджується культ совкової реставрації. Тому я без всякої заангажованості просто роз'яснюю всім навколо себе, що я це свято не святкую і крапка. Ба більше - я маю моральне право це свято засуджувати і не приймати, тому що я є його адресною аудиторією: я в армії служив, але свято мені не потрібно. Тобто я не з тих, хто "не читав, але засуджую", а власне з тих, хто "читав та маю свою думку".А з Ашотом можна списатися через Однокласників в будь-який день року.

[volohov.livejournal.com]

вибачте, я зараз пишу статтю до журналу "Фокус" про комерціалізацію та деідеологізацію 23 лютого та 8 березня. хотів би викорастити ваш пост і коментарї у якості коментаря до статті, а також поставити вам декілька конкретних питань на цю тему:
1. Чому ви негативно ставилися до 23 лютого у радянські часи? адже ви служили у РА.
2. Як ви ставитется до 8 березня и як святкуєте (якщо святкуєте) це свято? Чи вітаєте ви з ним когось, якщо так, то кого, як?
3. 8 березня - підходяща сьогодні в Україні дата для вшанування жінок?
4. Як ви ставитеся до первинної суті Міжнародного жіночого дня як дня боротьби жінок за рівність з чоловіками?
5. Чи потрібні загальнонацональні "чоловіче" та "жиноче" свята? Як їх слід відзначати?
Також мені будуть потрібні ваші ім'я, прізвище, професія та, по можливості, вік.
Хотілося побачити розгорнуті мотивовані відповіді. Можна відповісти тут, можна - меня на мейл^ volohovsv@gmail.com, а можна у скайпі: s_volokhov
можу подзвонити, якщо вкажете номер.
буду дуже радий вашим відповідям!
З повагою, Сергій Волохов

[kerbasi.livejournal.com]

До деанонімізації я не готовий. Втім, відповім, може, Вам і у такому вигляді знадобиться.

1. Я не любив радянський лад, мені він з його псевдо-народницькою риторикою здавався варіантом поміркованої охлократії. А служба в РА тільки довела мені мою ж рацію. Не бачу приводу святкувати період безправ'я, принижень і катувань. Коли кажуть "у нашому підрозділі такого не було, мені пощастило" це на 99% брехня.І святкування, мабуть, є формою компенсації, виправлення свого минулого. Однак, мені це не потрібно. Я маю інший характер.

2.3.4 Я не поділяю лівих поглядів в будь-якому вигляді, лівий дискурс мені чужий. А 8 Березня - ліве свято.

4. Боротьба жінок за рівні права справа потрібна, тільки чим їй допомагає один визначений день? До того ж узурпований лівими? Якщо без нього ніяк, якщо людям для натхнення на боротьбу потрібні календарні зачіпки - хай буде так.

5. У пізньорадянській (яку я добре пам'ятаю) та пост-радянській культурі гендерні свята фактично перетворилися на дні дозволеного флірту, такий собі сучасний аналог купальських свят. Мабуть,багато людей такого потребують. Шкода, що в нас немає потужних інтелектуальних авторитетів, які могли б вигадати для мас якийсь новий міф, нові приводи для святкувань, щоб не тягти з собою перекручені ідеологічні свята.

Вік - 43,
Професія: організація продажу та обсуговування техніки

[kievljanin.livejournal.com]

Щиро дякую за підбірку посилань - давно за один раз не френдив стільки народу!:)

[kerbasi.livejournal.com]

Прошу!
Ще посилань додав, передивіться.