Геполітичне садо-мазо

[kerbasi]

Я вважаю верхом садистського "мистецтва" чинити такі дії, як, наприклад, з байок про старорежимні гімназії, де могли  вимагати від школяра, якого щойно висікли різками, вербальної подяки за науку. Більш брутальний приклад - з арсеналу НКВС та бандюків - змусити жертву вирити собі могилу перед стратою.

Як стверджує психоаналіз садистський і мазохістський комплекс є двома сторонами одного комплексу: неповноцінна особа компенсує свої вади знущанням над іншими, якщо має силу, або дозволяє знущатися з себе, якщо не має сили. От приклад гармонії щасливого садо-махохістичного дуету у зовнішній економічній політиці та геополітиці наводять українські ЗМІ:

Українські підрядники беруть участь у реалізації проекту Південний потік, завдання якого - виключити Україну із транзиту російського газу до Європи.

Слідом за українським інститутом ЮЖНІІГІПРОГАЗ, який працював над ТЕО болгарської ділянки газопроводу, до пошуків у російських територіальних водах притягнуто українське судно Діорит, повідомляється у розпорядженні уряду РФ від 22 лютого.

Науково-дослідне судно, що належить Причорноморському державному регіональному геологічному підприємству (ПричорноморДРГП),  займеться відбором проб донного ґрунту і дослідженням властивостей ґрунту.

 У списку дослідницьких суден, згаданих у розпорядженні, також науково-дослідні судна GSP Prince (Мальта); Normand Tonjer, Geoholm (Великобританія); Geosund (Норвегія), Skandi Inspector (Багами), Makab (Панама).

 Російську угрупуванню дослідного флоту на дослідженнях становлять Академік Голіцин, Професор Штокман, Хезер Сі, Ріфт, Денеб.

 Нагадаємо, що директор російського Фонду національної енергетичної безпеки Костянтин Симонов раніше заявляв, що після запуску Південного потоку у повному обсязі українська ГТС просто не буде потрібна.

http://ua.korrespondent.net/business/companies/1324004-ukrayinski-kompaniyi-dopomagayut-gazpromu-buduvati-pivdennij-potik

Для тих, хто читає через слово та по діагоналі, підкреслю: судно належить державній організації.

У світлі цих подій абсолютно недоречними виглядають аргументи багатьох журналістів, політологів, аматорів та професіоналів, а також простих блогерів, що політика РФ змусить українську владу захищати національні інтереси, що теперішніх керівників країни лідери північного сусіда перетворять на патріотів та таке подібне. Хто так вважає, не мають достатнього досіду близького спілкування з людьми, які приймають та виконують такі рішення. Вони мислять категоріямі єдиного союзного народно-господарського комплексу, в якому варто використовувати всі можливості республіканського науково-технічного потенціалу, а можливі втрати та збитки, що завдаються новими проектами старим структурам, має компенсувати союзний Центр.

Особливо висока концентрація працівників та менеджменту з таким мисленням у колишніх совітських інфраструктурних галузях, як то енергетика та пов'язані галузі  (включно з гірно-шахтною промисловістю), транспорт (особливо залізничний та трубопровідний). Для них СРСР не розпадався, вони й ніколи не припиняли замовляти проекти в російських НДІ, виконувати замовлення з Росії, обмінюватися досвідом, вести роботи з уніфікації стандартів (особливо залізниця, яка має наддержавний, есендешний орган управління). Отже, повертаючися до садо-мазо, це тільки на перший погляд садо-мазо, а насправді це мислення значно ширшими категоріями, ніж одна тільки Україна.

Comments

[dniprovska.livejournal.com]

Я згодна, що дискутувати на такі теми, як газові потоки і їх вплив на Україну можна лише маючи хоча б мінімальну компетенцію в цих питаннях. А у нас про все судять умоглядно. Гуманітарії, які не мають чіткого уявлення, що таке ГТС і ринок енергоносіїв, біьш за всіх непокояться і пропонують свої рецепти.

[kerbasi.livejournal.com]

З точки зору споживання газу та можливих альтернатив можна не хвилюватися - на наступні 30 років обом "потокам" буде що робити, а на більшу перспективо ніхто не розраховує. Проблема може виникнути у забезпеченні необхідних обсягів постачання в самого Газпрому, але РФ у цьому напрямку праціює, змушуючи центральноазійські країни та Азербайджан продавати свій газ Газпрому. Згідно з лютневими новинами схоже на те, що Газпром переграє Набукко, і Німеччина, Італія та Франція (що насправді не дивує) схильні стати на бік Південного потоку. Туреччина ще наприкінці того року стала на бік РФ, бо дуже кортить показати дупу ЄС. Також схоже на те, що дует РФ - Турція поставив Азербайджан на коліна (або близькі до того), і зрештою нав'яжуть свої маршрути транспортування газу з Шах-Денізу, пофіг що хочуть при тому Бі-Пі з партнерами.

Йде велика гра, вона назрівала давно. Гра називається "як постачати азійські енергоносії до Європи без Росії". За цею грою стояли США. Перший раунд РФ виграла, коли спровокувала криваві війни на Кавказі, тим самим перекресливши можливості трубопровідних проектів через Кавказ. Тепер завдання - вбити Набукко. А далі й інші шляхи, який насправді аж 2-3 та й майже контрольовані, бо в них Туреччина.

Взагалі, нічого особливого в цих вовтузіннях немає. Все відомо давно і прозоро. Звісно, для тих, хто слідкує за темою, принаймні, з 90-х років. І джерела особливо секретні не потрібні. Достатньо читати періодично галузеву аналітику або навіть просто Файненшл Таймз хоча б. "Кирилічні" джерела - одразу в топку. Це необхідна умова.))

[dniprovska.livejournal.com]

Є такий афоризм: держава, яка йде шляхом держави, що загинула, теж загине. Росія йде шляхом СРСР. керівництво СРСР теж розробляло стратегію підсаження Європи на голку сов. газу з перспективою подальшого маніпулювання. І досягла на 1-ших порах великих успіхів. Але цивілізований світ відповів тех. революцією - попит на газ/нафту упав - упав СРСР. Зараз відбувається щось подібне. Росія будує газопроводи, а у світі впроваджуються нові технології: сланцевий/скраплений газ, альтернативні джерела енергії тощо. Не варто зациклюватися на газопроводах.

[kerbasi.livejournal.com]

Розападеться РФ - газ експортуватиме Сибірська республіка. І почнуться складні "тьорки" з новими русскіми країнами-транзитерами. На газо- нафтопроводах будуть зациклюватися, бо вони є змістом сучасної політики. Це про світову політику загалом.

А стосовно України я періодично висловлюю крамольну думку, з якою ще кілька років не погоджувався геть ніхто, а тепер дехто починає погоджуватися: втрата стутуса транзитера піде Україні на добре, а не на зле. З дальньої історичної перспективи на добре.

[dniprovska.livejournal.com]

Сиб. респ. матиме менше впливу на Укр. і світ, точно также, як сучасна РФ має менше впливу, ніж СРСР.

Ми говоримо про глобальні речі. І СРСР, і РФ є відсталими, реакційними державами, "жандармами Європи", які використовували енергоносії, як засіб шантажу. А прогнози, на чому будуть у майбутньому зациклюватися - справа невдячна.

Я згодна, що статус транзитера для Укр. не несе ніяких вигод, одні неприємності. Він приносить зиски лише тим, хто сидить на трубі, тож коли вони підуть, можна буде докорінно переглянути місце України у світовому розподілі праці.

[kerbasi.livejournal.com]

"А прогнози, на чому будуть у майбутньому зациклюватися - справа невдячна".

Та ні. Це не прогнози, а завдання. Якщо відслідковуватимете теми, то дізнаєтеся, що провідні держави формують стратегії, де ключовим моментом є забезпечення енергоносіями (фактично це означає забезпечення економічного поступу) на десятиліття наперед. Десь на 50 років. Люди не хочуть жити у країні, якщо відчують, що вона приречена вже на поколінні внуків, а діти катастрофу побачать у похилому віці.

Не всі країни оприлюднюють такі стратегії. Але КНР, США, Німеччина, Японія, хто безпосередньо, хто через think tanks, дають електорату зрозуміти, що про його нащадків піклуються.

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо. Але у найближчі десятиліття газ нікуди не дінеться.

Європу загалом влаштовує залежність від РФ. Не влаштовує США, тому що США мусять виступати гарантом безпеки Європи, щоб її РФ не поставила на коліна. А для США це величезні витрати, глобальні операції, втрата авторитету мудрого глобального радника, як жити багато та весело, натомість - репутація жандарма і т.д. Це їхня стратегія зробити Європу політично і оборонно самодостатньою. Але європейцям на це начхати. Їм би комфортніше жити, а якщо що - ховатися за спину дяді Сема, при тому закидаючи його самого гівном, бо агресор. Я схиляюся в уклоні перед російською дипломатією, яка на руїнах СРСР вже наприкінці 1991-го - початку 1992-го зорієнтувалася у ситуації та приоритетах та зірвала проекти нового "Шовкового шляху" (був і такий), балто-чорноморського союзу (де факто буферної зони між Європою та СРСР, потім транскавказських газогонів. А тепер і Набукко. Так працює справжня дипломатія, це наші селюки.

[kerbasi.livejournal.com]

На 30, а то й на 50 років попиту вистачить, хай навіть і з тенленцією до зниження, а на більше й ніхто не претендує. Та й мобільні засоби це ж не єдина сфера енергоспоживання невідновлювальних джерел.

[nboyko.livejournal.com]

> втрата стутуса транзитера піде Україні на добре, а не на зле. З дальньої історичної перспективи на добре.
+