Вітер більш ніж попутний

[kerbasi]

Завдяки цьому аномально довгому вікенду прочитав нарешті "Навколосвітню подорож..." Слокама. Про цю дивовижну книжку і дива, які трапляються з людьми, яких ця книжка знаходить, неодноразово писав її персональний повноважний представник в українській літературі Антон Санченко:
http://barcaroly.livejournal.com/202064.html

Цікаво, що мій прорив від злиднів миколаївського безробіття стався також майже одразу по прочитанні книжки про навколосвітню подорож на яхті:
http://www.bluemoment.com/dove.html

Та книжка також нібито випадково сама мене знайшла - її мені подарував разом з кількома іншими англомовними пейпербеками волонтер IESC, якого не менш випалково та несподівано мені вдалося "виписати" до Миколаєва до одного дивного і неможливого проекту ще тоді, коли я мав роботу.

Не знаю, чи є вплив таких історій універсальним. Ми з Санченком належимо до покоління, яке в буквальному сенсі відчувало морські вітри з книжкових полиць і дихало морським повітрям у бібліотеках. Принаймні, для тих, хто народився у Причорномор'ї. Чи мають чарівні властивості історії про здолання десятків "левелів" у "варкрафтах", про це вже розповідатимуть наступні покоління.

Хай там як, книжку Слокама я почав читати у потязі з Харкова ще у п'ятницю і розтягнув задоволення аж до цієї години. Після прочитаного почуваюся, як після "хвилі гарної погоди":

"Ввечері, одна хвиля, більша за інших – що на протязі всього дня лише погрожували мені, одна з тих, що їх моряки кличуть «хвиля гарної погоди» - накрила «Спрей» перекотившись по ньому з носу до корми. Я стояв за штурвалом і тому вимок увесь до нитки, це була остання хвиля що хлинула на нас біля мису Горн. Схоже на те, що вона змила з мене всі старі сумніви. Всі мої негаразди тепер лишилися за кормою, попереду було літо, і весь світ був знову попереду мене. Вітер був більш ніж попутний".

Тепер слід використати цей настрій, це налаштування, і тоді через кілька років написати, що й друга прочитана книга про одинака у морі відкрила мені нові обрії.

Comments

[nik-adams.livejournal.com]

А на українську чи російську переклади існують?

[shepita.livejournal.com]

існують - http://avtura.com.ua/book/189/

[nik-adams.livejournal.com]

Дякую. Люблю про море, навіть якщо шаленого стрибка в моїй долі не відбудеться.

[shepita.livejournal.com]

чудовий настрій, не буду Тобі його псувати ниттям про те, що редактор таки мав над текстом попрацювати :)
щасливого плавання!

[kerbasi.livejournal.com]

Про різностилицю попереджали. Взагалі, цей проект цілком аматорський і громадський. Критикувати його легко, бо він дає чимало приводів для професійного ока. А похвалити слід саме за те, що перекладено і видано те, на що видавництва ніколи б самі не погодилися. Хтось мусить йти проти вітру. А що при цьому крок не стройовий і не по прямій лінії, то це ж зрозуміло. Тим, хто ходив проти вітрів.

[shepita.livejournal.com]

знаю про цей проект і захоплююсь сподвижниками. а Ти правий, звісно, але я все одно за критику, яка допомагає нам стати кращими ).

[kerbasi.livejournal.com]

Текст в оригіналі не є взірцем високої словесності. Інший жанр, інший бекграунд автора. Такі твори читають не заради насолоди мовою або стилем.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Цілковита, кришталево чиста безграмотність розгорнутих навмання двох сторінок книжки не дала мені змоги поділити ваше захоплення. Китайський колективний підхід до творчості часто дає на виході китайську ж якість.

[kerbasi.livejournal.com]

Я першу главу англійською прочитав, а на українську перейшов, щоб заощадити час, не розбираючися з методами конопачення. Взагалі, є книги, які стилістикою чи безграмотністю не зіпсуєш. Вони позамовним шляхом дістаються глибин.

[larry-bc.livejournal.com]

О!
Тре таки прочитати, бо якось починав.
А вітер змін, та ще й попутний зараз потрібен як ніколи.
Дякую.
)

[larry-bc.livejournal.com]

Я про Слокама. )

[kerbasi.livejournal.com]

Спробуйте. Якщо Ви не такий гурман, як критики, то напевно буде корисно.))

[dniprovska.livejournal.com]

У житті, як і в морі, попутний вітер - дуже важлива річ, іноді навіть визначальна. Останнім часом був суцільний штиль, що буде далі - невідомо. Головне, щоб вітрила не були дірявими і канати не погнили.

P.S. Справа не у поколінні, а у натурі. Просто у кожного покоління своя романтика.

[kerbasi.livejournal.com]

Так. З усім погоджуюся.

[nassims.livejournal.com]

да, тот остров где он жил с родителями в 2х часах езды отсюда. Дикое место даже сейчас. Стоит крошечный камень рядом с домом смотрителя маяка. Дом, как я понимаю, сохранился.

[jim-markoffkin.livejournal.com]

Однажды на ноже карманном
Найдешь пылинку дальних стран,
И сразу мир предстанет странным,
Окутанным в цветной туман.
:)
Как и всякий морской волк, чьи трансокеанские экспедиции проходят на пляжном шезлонге между двумя перекусами, я люблю рассказы о путешествиях очень-очень)). Только почему-то книги настоящих путешественников мне интересней, чем книги настоящих писателей. Причем не всякий путешественник может написать полноценное литературное произведение, как, например, это блестяще удавалось Хейердалу. И тем не менее... Наверное для таких рассказов личность рассказчика важнее всего

[kerbasi.livejournal.com]

Так! Згода))

[spitfire38.livejournal.com]

десь в юнацькому віці (середина 70х) прочитав видану "Веселкою" книжку українського чи то біолога чи то фахівця в іншій галузі природничих наук - члена екіпажу радянського наукового(?) судна, яке здійснювало чи не кругосвітню подорож = на жаль, забув вже прізвище автора, щось на -енко, та й назву книжки забув (старіємо! хоч десь вона в батьків мабть ще на полиці залишилась) = так от - враження тодішні від книжки пам"ятаю дуже добре і вони близькі до настрою цього пста )))
найбільше тоді запам"ятався опис автором відвідання фолклендських островів - нібито те судно взагалі було першим радянським кораблем що зайшов до порт-стенлі = я нібито побував у містечку і запізнав особисто добру частину його жителів. так от - коли гальтієрі раптом вирішив "повернути" фолкленди/мальвіни і виникла така собі справжня війна, я, незважаючи на засудження всією погресивною міжнародною спільнотою огидного вишкірення британського постколоніалізму, всією душею вболівав за британців і ніби співпереживав ті події зі знайомими мені по тій книжці українського подорожувача жителями порт-стенлі =

спробую згадати все-таки назву і автора

ЗІ!
згадав автора і назву - навіть не згадав, а використав той Гугль, щоб передивитися все видане веселкою в той час.
спочатку прикре: пам"ять вже ні в дугу - автор, виявляється, зовсім не біолог-природничник, а фаховий журналіст (от чому мені текст запам"ятався мабуть - фахівець все-таки був автор), і зовсім він не на -енко, і видавництво не веселка а молодь (((
потім автор: леонід тендюк, назва: альбатрос - блукач морів, це там про фолкленди (а може й ні, клята пам"ять )

[kerbasi.livejournal.com]

Я також багато читав такого. Не можу сказати, що мав якусь особисту жагу саме до морських пригод, скоріш, шукав справжнього, а власне у такій літературі його було побільше, ніж в ідеологізованих байках про війну, і не так занудно, як у виробничих романах про покоріння тундри та тайги, БАМ, Магнітку.