Про україномовний попит

[kerbasi]

Найкраще з того, що я прочитав з реакціями на російськомовну версію «Есквайру» для України, це допис Зульфії:

http://zzzulfiya.livejournal.com/987691.html

Ключові моменти я бачу такими:

В Україні склалася ситуація, коли обмежене, втім впливове, коло виробників медіа-продукту керується стереотипними уявленнями про українського потенційного споживача медіа-продукту.
Головний стереотип: україномовна публіка бідна і невибаглива, програє російськомовній публіці по рівню смаку. Найкращих представників настільки мало, що вони не варті виділення в окремий сегмент, до того ж через володіння російською мовою стануть споживачем російськомовного продукту.

Перелічене в пунктах 1 і 2 призвело до того, що на ринку створилася ненормальна ситуація, коли пропозиція визначає попит.

Що робити? По-перше, перестати самім плекати негативні стереотипи про себе. Лише часткова рація під стереотипом була хіба що у першій половині 90-х, коли дійсно сировинно-індустріальний, здебільшого російськомовний схід мав більше можливостей для заробітку, ніж менш сировинний захід, аграрний центр та творчо-інтелігентський україномовний Київ. Але відтоді структура суспільства змінилася. Україномовне середовище активно поповнює середній клас, до того ж не просто середній за рівнем доходів, але в силу того, що україномовність доводиться обстоювати, ще й з усвідомленими культурними запитами. Те, що у публічному просторі продовжують засвічуватися якісь задрипанці з їхніми воланнями штибу «народ вимирає, за вили, хлопці!» - це лише тому, що не хочуть засвічуватися інші.

По-друге, слід агресивніше нагадувати всім (у блогах це найефективніше), що ви є потенційним споживачем, і ви не погоджуєтеся зливатися у сегмент російськомовних. Зульфія це висловила коротким пасажем: «Я той читач, на якого спрямовані такі проекти, як Есквайр. я можу і готова платити дорого за якісний контент, я і такі як я - ми створюємо попит. я купую і передплачую УТ, незважаючи на мою критику його".

От саме такий сигнал треба посилати тим, хто моніторить наші блоги: «Ми – не бідні. Який би в нас не був реальний дохід, ми відкладаємо скільки можемо на український культур-продукт. Вам потрібні наші гроші? Через російськомовні проекти ви їх скоріш за все не отримаєте або недоотримаєте. Крапка».

По-третє, якщо хочете перейти в атаку, можете висловлюватися жорсткіше. Головне, що зараз слід всіма можливими засобами здіймати хвилю в усіх можливих мережах та середовищах, що українець - платоспроможний покупець. Будь-чого. На відміну від російськомовних пільговиків, бюджетників, працівників дотаційних галузей, жителів депресивних регіонів тощо. Хай це буде перебільшення і навіть половина правди - на війні всі засоби добрі.

Наостанку практичний приклад, як не треба, і як слід. Молодці львів’яни, що створили своєму місту чарівний образ кавової культури. Прекрасно, що вони пропагують цю культуру і там, куди переїжджають. Але не варто писати у блогах: «У Києві така дорога кава, що я аж тепер, як мені за квартиру оренду підняли, можу тільки у переході з автомату пити і мріяти про солодке львівське минуле». Натомість писати слід: «У Києві кава дорого, але я, як корінна львів’янка/львів’янин частую себе хоча б раз на місяць горнятком гурманського напою. А невдовзі справи підуть угору, і я повернуся до своїх 20 горняток на день». У першому випадку – ви посилаєте сигнал професійному маркетологу, що ви безперспективний покупець. У другому - що ви від свого стилю життя не відмовитеся попри всі тимчасові негаразди. У другому випадку заради вас варто відкривати гурманські кав’ярні з україномовним меню, у першому – ні.

Comments

[spitfire38.livejournal.com]

+1
от тільки все одно я навіть україномовного есквайра не купив би
а от україномовного national geographic точно купив би

[dubchack.livejournal.com]

хохо, нейшнл джеографік я б теж купила))

[dubchack.livejournal.com]

Останній абзац дуже правильний.

[smijana.livejournal.com]

Загалом згодна. Правда, одразу це не допоможе... бо є ще суто економічні і географічні причини, скажімо, той же Київ величезний, а небідні українці живуть у різних його частинах.. і їхати хтозна куди щоб підтримати національний продукт.. можна раз на місяць, власне.. а чи дасть це рентабельність?..
З часом - так. Але спочатку.. хтозна.
Ну от же ніби "Пузата хата" - український "проект"? був непоганий, не знаю як зараз.

Щоб більше ставало "свого", логічно що треба підтримувати тих "своїх", які нам подобаються - направду подобаються співвідношенням якість/ціна (а не тільки тому що свої.. свої теж різні бувають).
Логічно що підтримувати варто всім чим можна: купуючи як, наприклад, гарно видані і справді цікаві книги (не дешеві, особливо якщо ілюстровані), так і гарно зварену каву (теж недешеву, бо насамперед ціна за оренду приміщень зашкалює в Києві, мабуть тому виникло явище пересувних кав'ярень на колесах, де ціна 7грн. за досить якісне еспресо з вершками - мені, наприклад, по кишені).

[smijana.livejournal.com]

Я буду за Вами (у черзі). :))
І не тільки для себе а й для дитини - вона таке любить. :)

[dubchack.livejournal.com]

у мене теж є така дитина ;)

[qermit.livejournal.com]

як і в випадку революції, все вирішує київ, як би пихато то не звучало. щойно в києві буде чути українську в достатньому обсязі, ситуація зрушиться без всяких петицій і форсованого попиту в соцмережах.

[archervarius.livejournal.com]

+1. срач патріотичних ніщебродів не працює. готовність платити за якісний україномовний продукт - працює. при цьому все ж він має бути в першу чергу якісний, а в другу - український. інакше він доповнить тенденцію, що українською виходять шаровари, село і кацапи_ззіли_наше_сало

[lesadko.livejournal.com]

..."По-перше, перестати самім плекати негативні стереотипи про себе"...

нарешті! :)) і цілком згодна не тільки з цим, а з усіма думками та порадами в Вашому дописі. Треба примусити всіх поважати і себе, і свою культуру.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Щоб українське було якісне, треба робити його самому. Бо тільки заволати "дайте" мало (утім, і волаємо мало...). У відповідь на такі волання швидко підтягуються узкоязичниє умєльци на всі руки і всі мови: "Хаціцє на украінском? Ми вам сдєлаєм на украінском". Та й бачимо результат, скажімо, в тому ж таки "моєму" дубляжі - халтура, безграмотність, сірячина, нижчеплінтусність, просто брак.

[ferike.livejournal.com]

Але в україномовних "умільців" теж багато халтури, безграмотності та просто браку. Навіть "ідейні" українці, які щиро прагнуть долучитись до розвитку української мови та культури, часто НЕ ЗНАЮТЬ ні першої, ні другої, роблять дитячі мовні помилки та вважають верхом творчості Шевченка "Садок вишневий коло хати". Російськомовні Портніков, Лещенко тощо пишуть українською не гірше, а часто й краще за вирослих у вишневих садочках "свідомих".
Іншими словами, головне - мати що сказати.

[ferike.livejournal.com]

"Те, що у публічному просторі продовжують засвічуватися якісь задрипанці з їхніми воланнями штибу «народ вимирає, за вили, хлопці!» - це лише тому, що не хочуть засвічуватися інші." - ця фраза прекрасна від початку до кінця :)

Так, не втомлюймось повторювати, що середній клас - основа не тільки матеріального, а й інтелектуального розвитку країни, і якщо за культурний продукт люди "голосують копійкою", то це найпевніша ознака життєздатності продукту. Я сама купую в Україні значно більше книжок, ніж мені потрібно, - просто щоб послати сигнал касирові, власникові книгарні, видавцеві щодо популярності україномовних видань.

[day-chik.livejournal.com]

+
І мені теж!

[day-chik.livejournal.com]

Свого часу на Західній Україні був такий собі суспільний рух "Свій до свого по своє". Звісно все це виглядає зараз архаїчно та й стосувалось, задється, більш фінансово-кредитної справи. Але сучасні засоби комунікації дозволяють не тільки відродити таку справу, але задіяти її у бульш модерному контексті - рейтингування тих же каярень, наприклад, фільмів, крамниць, тощо.
Завести та розкрутити сторінку на тому ж Фейсбуці (хочби для початку) не коштуватиме взагалі нічого, а створити реальніий суспільний рух, на який при певному його поширенні просто не зможуть не зволікати тіж зловісні маркетологи, це дозволить стовідсотково (ну при певній вдачі та наполегливості актівістів).

[dniprovska.livejournal.com]

Виробники медіапродукту віддають перевагу рос. мові, бо прекрасно розуміють: російськомовний читач нізащо не купить україномовне видання, навіть якщо там будуть цікаві та змістовні речі. А україномовний купить російське видання, якщо там буде щось для нього цікаве.

Не треба купувати. Можна запустит акцію: "я не читаю рос-мовних видань", кожен свідоми блогер може вивісити у себе банер відповідного змісту. Усе залежить від позиції громади. Рос-мовні - пасіонарніші, тому виробники медіапродукту ідуть у них на поводу.

Тут іще багато залежить від політики держави. Ви пам'ятаєте, колись реклама у нас теж уся була рос. А потім вийшла постанова, яка зобов'язувала давати рекламу українською - і нічого, звикли. Треба рос.-мовні видання обкладати більшим податком, але наші "покращувачі" на це, звичайно, не зважаться.

все по суті, все вірно

[zzzulfiya.livejournal.com]

дякую.

[zzzulfiya.livejournal.com]

я цей рух як життєвий принцип давно використовую і пропагую.

[kerbasi.livejournal.com]

хум хау, але ж як же ж вас багато!)))
дамо ключові слова для нейшнелджеографістів:
Агов! National Geographic! Українською чекаємо! )))

[kerbasi.livejournal.com]

Як же ж вас багато, джеографістів! Просто цілий майдан!))

[kerbasi.livejournal.com]

"Пузата хата" тисне на фольк-екзотику. В ПХ навіть у Харкові та Дніпрі можна замовляти і працівники відповідатимуть українською. Такі проекти з*являтимуться навіть якщо українська мова зникне.

Я стараюся підтримувати своє вже багато років, але часто замислююся над ефетивністю цього. Ніхто насправді з тих, хто приймає рішення, не дізнається, наскільки мені важливий мовний чинник у кав*ярні. Тому блог я бачу, як засіб закинути цю інфу до пошуковиків маркетологів.

Але тут також мусить бути баланс. Якщо я назву всі заклади, де я буваю регулярно, це завдасть шкоди моїй персональній безпеці. Тому безпечніше НМД не називати заклади, де сподобалося, а засвідчувати певний стиль життя. На днях напишу про це детальніше з теоретичною базой від іноземців.

[kerbasi.livejournal.com]

Неодноразово чув, що таки працюють.

[kerbasi.livejournal.com]

Без форсованого попиту не обійтися. Бо в нас на ринку олігополія. а вона створює належний попит під свою оптимізовану на легкі прибутки пропозицію. Тому слід голосно кричати, що ми є, і вказувати, що ми споживаємо, і споживатимемо більше, якщо буде пропозиція нашою мовою.

[spitfire38.livejournal.com]

звичайно хум хау, ще й як хау
можна ще на додоток до флагманського журналу українізувати і national geograhic/kids (дитячий)

[van-dimm.livejournal.com]

Як маркетолог скажу по медіа-продукту - справа не в попиті. Попит є і на україномовні видання. І - не в позиції «русскозычных» редакцій. Але маємо тільки одну проблему, яка заважає виходу україномовних видань. Це непомірні суми входжень в торгiвельні мережі періодики. У кожній області «паркетнi бузнicмени» прибрали до себе ринки збиту і вимагають, щоб і їх витрати, та просто прибутки «заносили» до них видавництва. Тому планка рентабельності настільки задерта за гору, що видавці мають вибрати лише один, самий-самий ймовірний план - поки це «русский язык». Доводиться не тільки лізти до збиткiв, але ще й оплачувати чужий бізнес. Знаю два україномовних стартапу, у яких після збору всієї інформації щодо входження + щодо безконтрольності непроданого накладу + щодо регулярних платежів «ні за що» вийшло, що їх власні витрати, в тому числі і на газетку, зайняли би частку лише до 50%. А вихід «на нуль» - 10 років та й то, за умови (якої ніхто не дає) обмеження втрат пiсля двох рокiв як 20% повернення. Та в роздрібній ціні їх частка була б - 30%. Вирішили - краще забути.

Так що марно підкреслювати сигналами наявність чи відсутність попиту, поки хтось не додумає, як полегшити вихід на ринки україномовних видань.

[kerbasi.livejournal.com]

А якщо назване вами перекласти за допомогою гуглтранслятору, то вийде україномовна версія - кушайте не обляпайтесь ))) десь так це працює на даний момент. А потім кажуть, що укрпродукт гірший за рос.