Класова боротьба за Київ

[kerbasi]

У дворі, точніше мікрорайоні «суцільної забудови», де я живу, постійно можна почути, як класово свідомі громадяни обурюються авто, що припарковані на газонах та дитячому майданчику. Я у цьому районі живу дев’ять років, і коли я переїхав, то ніяких газонів я не побачив, хіба що зарослі будяків, серед яких деінде на вічному приколі ржавіли кілька старих «Москвичів» та «Жигулів». Розтрощений дитячий майданчик був рясно завалений одноразовими стаканчиками, порожніми пляшками і залишками «закусону». І ніколи це місцевих жителів не бентежило. Тепер же, коли серед цих будяків стоять чиїсь автомобілі, (проржавілі роздовбайки на вічному приколі також нікуди не ділися), плебс згадав про дитячий майданчик і газони. При чому спробуйте зібрати гроші на облаштування прибудинкової території! Таке почнеться!

Щоразу, як здіймається у Києві кампанія з захисту історичних памяток або скверів, це викликає у мене дуже неоднозначні почуття.. З одного боку я однозначно «за» збереження історичних памяток і зелене місто. З іншого - громадськість не бентежить, коли історичні пам’ятки перетворюються на бомжатники, і зрештою гинуть від пожеж, коли бомжи розводять там багаття, та природної ерозії занедбаної будівлі, або коли у зеленій зоні під ногами шурхоче не листя, а полишені наркоманами та пияками шприци та пет-пляшки. Громадськість бентежить, коли ці місця захоплює багатій. Бомжам, наркоманам, пиякам – можна. Багатіям – ні.

Андріївський узвіз був моїм улюбленим місцем у Києві, поки не перетворився остаточно на барахолку різного арт-непотрібу та дідусевих армійських ґудзиків. Свого часу доводилося бувати у гостях в одного художника, що мав там «творчу лабораторію»: порепані стіни, східці, якими лячно ходити, запльовані підлоги у під’їзді, і юрби постійно п’яних невизнаних геніїв. Такими ж захаращеними, брудними східцями доводилося проходити й до галерей-музеїв. І це чомусь всіх влаштовувало.

Ні, я аж ніяк не бажаю, щоб Ахмєтов там побудував безглузду з економічної точки зору і небезпечну з огляду на рельєф та підземні води споруду. Я тільки не бачу конфлікту між хапугою-забудовником і громадськістю. Я бачу непорозуміння між людьми, які не знають, що таке міський простір, не відчувають його, не розуміють, не цінують. Не розуміють, як багатії-забудовники, так і пересічні представники громадськості. Якби розуміли, то своїми акціями вже давно розігнали б звідти псевдо-художників , і вимагали б реальної реконструкції історичного місця, щоб там булo чути подих часу, а не сморід смітників. А може й знайшли б інвестора. Отже, підозрюю, що непорозуміння це в глибинній сутності не через ставлення до історії або природи, а через класову ненависть. Решта – форми. Хаотична, агресивна забудова продовжуватиметься, поки не збереться критична маса людей, які розумітимуть не тільки міські форми, але їхній зміст також. Поки рушій - класова ненавість, місто не відстояти.


Ще на тему.
Через свята, мабуть, або невідомість щоденників непоміченим пройшов цей пост з посиланням на оригінал:
http://ridah.livejournal.com/165555.html
http://zwh.livejournal.com/451327.html

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

В нашому кооперативі ми про територію дбаємо, наскільки можливо. Принаймні, двірник щодня прибирає. Але десь з 10% квартир не платять. А ще більше намагаються "сачканути", але їх дотискаємо.

Рішення прийдуть, коли прийде розуміння того, що місто не може залишатися таким, як десятки років тому. Доведеться ставити питання і відповідати, наскільки потрібна така велика "зелена зона", яка насправді смітник, і не маєш можливості її утримувати. Може, там варто розміщувати щось більш корисне для сучасних активних поколінь.

[smijana.livejournal.com]

..все так, але не варто плутати "корисне дітям і людям в яких немає організатора або грошей, або організатора і грошей" і "вигідне тому в кого є гроші на свій проект".
Корисним є кисень для тіла і зелений колір живого для очей і душі міської дитини, яка не бачить нічого крім бетону і пластику, не знає що таке земля.. і росте чахликом, відірваним від реальності і шуму листя над головою. а вигідним для бізнесмена є вкласти гроші у те що йому принесе прибуток.

Кесарю - кесареве, магазини, офісні центри і парковки - це все потрібні речі. Але місце для кількох дерев і кущів, альтанки, клумби, мусить бути теж, без перекосів і викреслень. Бо якщо магазин недосконалий, його ж не зносять під паркову зону. Зносять хіба під кращу забудову, досконалішу.
То чому якщо парк недосконалий, його можна знести?.. чому не замінити на кращий парк? :)

[kerbasi.livejournal.com]

Яке листя над головою у районі 16-поверхівок! :-))
Ти також не можеш звільнитися від класової свідомості. Дитина не бачить землі через магазини і парковки? А може через пляшки і шприци?
Взагалі, я про те, що парк тоді буде парком, коли він буде потрібен людям саме, як парк, а не тільки про нього будуть згадувати, коли там черговий труп згвалтованої та вбитої жінки знайдуть або забудовник зголоситься. Міським простором потрібно вміти користуватися. Це далеко не всім дано. Коли хоча б третина населення цього міста навчиться ним користуватися, тоді й перестануть вирубати парки. А коли дві третии - то почнуть зносити бізнес-центри і на їх місці садити дерева.

[smijana.livejournal.com]

А коли дві третии - то почнуть зносити бізнес-центри і на їх місці садити дерева.

Це утопія.
не знаючи що таке парк, люди ніколи не навчаться ним користуватися. І приватна власність не може бути знесена колективом власників будинку (онлі будинку, не прилеглої території, приватизація її не охоплює, тільки труби і комунікації під землею). А от навпаки- запросто, землю викупить той хто має кошти і використає на те що йому принесе прибуток.
Платний парк навряд буде рентабельним.

Так, саме між 16-ти і 9-поверхівками я катала коляску і моя 5-місячна дитина усміхалася до квітучих вишень і тягнула до них руки.

Якби магазини щодня по кілька разів не мили - вони теж би були закидані шприцами і папірцями.
Проблема у власниках, які слідкують за порядком і платять за його підтримання, в охороні яка не пускає тих хто смітить, (нічого із цього немає у зелених зонах як правило, бо вони неприбуткові), а не у парках і класовій свідомості, нмд.

[kerbasi.livejournal.com]

Кооператив - власник. І що? Якби не деякі маніпуляції правління, то загальні збори давно б вже звільнили двірника, консьєржів, компанію з вивозу сміття і т.д. Це не перебільшення. Це самісінька правда! Люди не бачать глобальної картини. Вони не хочуть платиту тут і зараз. Консьєрж? - В мене нема чого красти! Двірник? - Не смітіть і не потрібний буде. От я не смічу! Вивіз сміття? - Так я сам винесу до контейнерів (а те, що за ті контейнери платить сусідній будинок - це вже не доходить).

Проблема не у власниках. Проблема у неготовності людей вирішувати такі питання, навіть розуміти їх та причини та наслідки. На всіх рівнях, від пенсіонерки до олігарха.

[smijana.livejournal.com]

Секундочку, але у нас платять - а двірник не хоче робити роботу. Іншого знайти не можуть. Ще більше платити?...

дивно що на заході наші українці двірниками працюють, а у нас от африканці не хочуть двірниками працювати.. соррі за нетолерантність якщо що. просто "мисль". :)

[kerbasi.livejournal.com]

А чому наші не хочуть тут двірниками працювати? ))

[smijana.livejournal.com]

У мене пояснення таке: і кияни і приїжджі не потрепають від такого вже безробіття, щоюб не мали достатньо освіти і бажання щоб знайти собі легшу і приємнішу роботу за такі ж гроші.

Хоча, справедливості заради, є і старанні двірники "з місцевих". Очевидно, як і скрізь, питання загальнолюдської сумлінності ставлення до обов'язків (яка одна тримає при малій конкуренції на місце праці).

Хоча водії і "асистенти" сміттєвозів, я знаю (колись розмовляла із хлопцем, не киянином, попутчиком в поїзді) отримують дуже пристойні гроші. А тому бажаючі підзаробити (часто не кияни) знаходяться.

[kerbasi.livejournal.com]

Я не знаю, звідки наш двірник (це родинна пара), але прибирають вони нормально, як на отримувані гроші. В них кілька дільниць, наскільки я розумію. Взагалі, я бачу, що ця професія поступово молодшає.

Чому негри не йдуть у двірники?
У нас де факто суспільство розділене на дві України. Одна працює в офісах і має проблему, де припаркувати авто (або без авто, але з чимсь іншим, що не вміщується у шлунок і не пережовується зубами), а друга - ті, хто живе на дохід на особу, наближений до мінімальної зарплати, виживає за рахунок більш заможних родичів або натурального господарства. і, взагалі, не має ніякої життєвої перспективи. Мігранти їдуть до першої України, а двірників ми наймаємо у другій.

До речі, Черновецького вибрала друга Україна, якій пакунок з гречкою - неабиякий здобуток. А альтерантивні кандидати ставили на Україну першу.