Чому країни стають "фейлд стейтс" тобто невдахами

[kerbasi]

У вихідні здебільшого сидів дома та щось робив на тлі інтернет-радіо. Замість радіоточки в мене були Всесвітня служба Бі-Бі-Сі та «Голос Америки». На обох станціях з’явився професор з Масачусетського технологічного інституту економіст Дарон Аджемоглу. Він людина з неабияким міжкультурним досвідом: у школі вчився у Туреччині, в університеті – у Великобританії, науковою роботою займається у США. Поява його одразу ж на двох англомовних станціях глобального мовлення пояснюється виходом у березні його книги «Чому нації занепадають» (Why nations fail). Більш детально про нього є у Вікіпедії.

Одразу ж зазначу, що з кожним словом професора Аджемоглу я згідний. Ба більше, чимало з того, що я почув від нього, я вже сам передумав та чимало написав у своєму щоденнику за три роки його існування.

Основні тези професора Аджемоглу наступні.

По-перше, для того, щоб нація була заможною потрібно лише забезпечити два чинники:
сприятливий клімат для інвестиції в інноваційну діяльність і створити механізми для того, щоб люди максимально розкривали свої таланти з економічним зиском для себе. Зробити це дуже просто. Прикладів історій успіху більш, ніж достатньо для наслідування.

По-друге, причини занепаду деяких країн не у тому, що їм не вдалося створити інституції для забезпечення названих двох чинників, а у тому, що їхні правлячі еліти навмисно створили інституції з протилежним завданням для збагачення небагатьох за рахунок всієї нації. Тобто бідність і занепад не прикра помилка, а навмисний план.

Дарон Аджемоглу розширює значення деяких понять. Так країна-невдаха в нього це не тільки Сомалі або Афганістан, а значна більшість країн з так званою extractive economy. Останньому терміну, який буквально означає «видобувна економіка», тобто економіка, яка заснована на експлуатації природних ресурсів, він також додає нового значення, використовуючи багатозначність англійського слова “extract”, що крім видобутку корисних копалин ще означає й витягування, екстракцію. Отже, витяжна економіка - економіка, в якій еліта витягує всі ресурси задля свого збагачення з решти населення.

У передачі «Голосу Америки» професор Аджемоглу сказав, що він не вірить у можливості трансформації витяжної економіки. Тому що така трансформація протиприродна для правлячого класу. Одразу ж він додав, що трансформації можливі під тиском суспільства. «Тиск суспільства» це, я так вважаю, політкоректний евфемізм для революції.

На жаль, «Голос Америки» не зберігає архів передач. Посилання на відповідну програму «Бі-Бі-Сі» та сайт книги:h

http://www.bbc.co.uk/programmes/p00qdrqv

http://whynationsfail.com/

UPD: http://rizne.livejournal.com/958259.html

Comments

[larry-bc.livejournal.com]

То дякую.

[vasyl.livejournal.com]

Дякую за ідею - що нового почитати :)

[kerbasi.livejournal.com]

Прошу! Напишіть відгук, як прочитаєте :)

[kerbasi.livejournal.com]

Прошу!

[alla-g.livejournal.com]

Повністю згодна.
Але як змусити суспільство вирости?
Одними дописами цього не домогтися.
Більшість громадських - на перший погляд - рухів є насправді дії окремих осіб, спричинені бажанням вилізти наверх. Вважаю це є одним з чинників, які спровокували недовіру й пасивність більшості співвітчизників.

[anoushe.livejournal.com]

Важко не погодитися. Україна - чудова ілюстрація всіх тез.

[groben.livejournal.com]

Extractive economy заканчивается только тогда, когда т.н. "элите":

1. некуда бежать или невозможно воспользоваться вывезенными капиталами.
3. внутри страны есть неинституцианальная сила, способная прореживать ее ряды.

Иными словами: арест счетов и конфискация собственности за рубежом + некий аналог "красных бригад" внутри.

И так - лет на 10-15.

После этого можно говорить о каких-то предпосылках для перехода к интесивному развитию экономики.

В любом случае, нашему с тобой поколению воспользоваться плодами такого пути не суждено - в возрасте нормальной деловой активности просто не успеем. Спасибо нашему бывшему президиоту. Гореть ему в Аду за это.

[nboyko.livejournal.com]

>Але як змусити суспільство вирости?
Не скажу за все суспільство, а дітям можно підкинути таку книжку в потрібному віці

[alla-g.livejournal.com]

Діти-частина суспільства. І якщо їх батьки зневірилися в тому, що в цій країні можливо щось змінить на краще - навряд чи вони стануть підсовувать правильні книги.
Ну а про школу я взагалі мовчу. З нашими "табачниками" від неї невдовзі нічого путнього не залишиться.

[dniprovska.livejournal.com]

Якби ж той розумака ще й пояснив, чому в оних країнах еліти нормальні, а в інших - навмисно гальмують розвиток. Чи може він думає, що здирники та ідіоти випадково потрапляють на верхівку владної піраміди?

[bogoeb.livejournal.com]

> Одразу ж він додав, що трансформації можливі під тиском суспільства. «Тиск
> суспільства» це, я так вважаю, політкоректний евфемізм для революції.

И снова повторю: СМЕРТЬ украине!

[vasyl.livejournal.com]

Ну... З відгуком вже як вийде - нічого не обіцяю :)

[kerbasi.livejournal.com]

Я всю книгу не читав, тільки слухав інтерв*ю, тому не беруся судити, чи названі там причини.

Стосовно України - все відомо. Дійсно, випадкові люди, які скористалися моментом у далекому вже 1992-му. Ті всі процеси проходили в мене на очах, і історії сходження декого я добре знаю.

[kerbasi.livejournal.com]

На жаль, все правда :-(

[dniprovska.livejournal.com]

А чому ж толкові люди не скористалися?

Випадкові люди пролізли на гору, бо суспільство тоді "лежало". Але ж стан суспільства - то наслідок його тривалого перебування у соц. таборі. І, значить, усе не випадково.

[kerbasi.livejournal.com]

Такий стан є часто наслідком раптової зміни політичного устрою. В когось соцтабір розпався, в когось - колоніальна імперія. В багатьох випадках працює "ресурсне прокляття", коли зненацька знаходять, наприклад, нафту, і вчора - всі були рівні бедуїни, а сьогодні - хтось шейх, тому що був ближчим до іноземців, яким ця нафта була потрібна. Так було з країнами Аравійського півострова. Але це все даність, на яку ми впливу не маємо. Але ми можемо мати вплив на теперішній стан речей"иліту", якщо будемо розуміти, що в ньому до чого.

PS: завтра, якщо матиму час, напишу, чому Ваш проект партії креативного класу утопічний. Якщо не матиму - тоді у понеділок.

[groben.livejournal.com]

"неинституциональная". пардон. :)

впрочем, с опечаткой получилось еще ближе к физическому смыслу весьма вероятного явления. :)

Бєжать нєкуда: вєздє савєцкій саюз!

[chita-i.livejournal.com]

А ну подивимося, чи маленький Пу організує такі бригади. Он у Н'ю Йорк таймсі пишуть, що з 2009 року кількість міліардерів в Росії і Україні (вони бачать її як придаток рашки) потроїлась і вони скуповують геть всю дорогущу нерухомість. От і побачимо, як сволота буде робити вигляд, що виправляє що сама наробила. А ми подивимося і поржемо. От токо москалі такі "отзьівчівьіє" що ще більше до нас попруться жити, та як приїдуть, почнуть вимагати щоб все було ну точно як на насратій земельці, звідки тільки що втекли.

http://kampfflieger.livejournal.com/681406.html

[r0mn.livejournal.com]

колись слухав обговорення, де доводили, що багатство країни напряму залежить від державного устрою та устрою економіки і практично немає нічого спільного з природними ресурсами чи, навіть, с/г. навіть не від народу.
прекрасний приклад це Південна та Північні Кореї.
а далі висновки можна зробити самим, що "будує" Північна Корея і який устрій у Південній.

Re: Бєжать нєкуда: вєздє савєцкій саюз!

[groben.livejournal.com]

До чого тут "маленький Пу"? Такі "бригади" виникають не завдяки "маленьким Пу", а всупереч "маленьким Пу". Бо "маленькі Пу" зазвичай мають дурість створювати всі умови для спрацювання законів природи, через дію яких виникають оті "бригади".

[dniprovska.livejournal.com]

Справа в тому, що "природні ресурси, як чинник розвитку", не можна розуміти спрощено. Дефіцит природніх ресурсів спонукає країни до інтенсифікації господарства і навпаки: багатство надр створює спокусу паразитування на їхній експлуатації і спричиняє т.з. голандську хворобу.

Але є ще інший приклад. США і Канада. І там і там - демократія. Але США - найпотужніша економіка світу, а ВВП Канади - удесятеро менший, бо більшість території Канади - непридатна для ведення господарства, оскільки лежить у північних широтах. Так що роль ресурсів не варто недооцінювати.

[r0mn.livejournal.com]

ви дуже любите с/г ). але повірте, на с/г ще ніхто не збагатів!
демократія - це ще не устрій економіки чи роль держави в економічному устрої.
населення Канади значно менше. одна Каліфорнія як ціла Канада.
і вона значно більш соціалістичніша, що, можливо, і має значніший вплив.

Re: Бєжать нєкуда: вєздє савєцкій саюз!

[chita-i.livejournal.com]

До того, що ваші запропоновані методи мені дуже нагадують та й керувати тими "загонами" мусить хтось "років 10-15". Ні?

[dniprovska.livejournal.com]

Ви знову ж таки розумієте поняття "збагатіти на с/г" досить спрощено. Наприклад, у США 1 фермер може годувати 140 городян, а в Україні - 12-13. Тому у США 140 чоловік може присвятити свій час створенню дод. вартості в інших галузях, а в укр. - удесятеро менше. Чим продуктивніше С\г, тим менше % зарплатні городянин витрачає на продукти харчування і створює тим самим попит на прод. промисловості і сфери послуг. У цивіліз. країнах тільки 15, максимум 20% зарплатні витрачається на прод. харчування, а в укр. від 50% до 80, тому у цивіліз. країнах ємкий внутрішній ринок пром. товарів, вони багатіють високими темпами, ми - ні.

Почитайте історію японії чи півд. кореї, чи Тайваню після ІІ світ. війни. Там чудеса починалися із реформування с/г сектора. Непродуктивне с\г, з якого вилучається уся додана вартість - це гальмо розвитку.

[r0mn.livejournal.com]

ви все правильно пишете про продуктивність і в с/г зокрема, але не забувайте, що цей американець тратить лише 15-20% на продукти харчування не лише тому, що фермер продуктивний, а тому, що він заробляє більше на чомусь, що і не пов'язано з с/г.

я не знайомий з методами реформування с/г сектора в країнах ви написали, але саме слово "реформування" мені нагадує "державне планування" і мене це дуже лякає. поділіться з джерелами, якщо маєте під рукою.
але коли я дивлюся на історію Китаю і їхню проблему, як було прогодувати їхнє населення, то вони вчастно зрозуміли, що використовуючи державне регулювання заведе в нікуди. це, до речі, і стало початком змін в бік вільного ринку, які привели Китай до нечуваного зростання капіталу в цій країні.