Сакартвело - додатки
Friday, 20 July 2012 10:50 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЗ того, що не увійшло до основного циклу подорожніх нотаток з Грузії.
1. На вулицях Тбілісі дуже часто трапляються вивіски ლომბარდი. Настільки часто, що можна подумати, що це може бути, наприклад, національною харчевнею. «Хачапурною» чи «хінкальною». А може там води «Боржомі» продаються або води Лагідзе. Можна подумати й протилежне: що це громадський туалет, а місцева влада настільки дбає про громадян та туристів, що ставить їх по три на квартал. Якщо транслітерувати ці літери українською, вийде ЛОМБАРДІ. Сподіваюся, ви зрозуміли, що це означає, і про що свідчить. І слово, і явище.
2. Натрапив на написання прізвища Гонгадзе - ღონღაძე. Літера ღ означає звук, подібний до нашого нормального фрикативного «г», тобто не слід українською писати у цьому прізвищі г «з гачком», що трапляється частіше, ніж завжди.
3. Звичайний хліб, на який я натрапляв, нагадував наші вже забуті “гумові» турецькі батони. Ці батони колись з’явилися на хвилі відкриття мініпекарень ще у пізню перебудову. Ще на початку нульових у Києві ще можна було деінде придбати «гумового» батону. А тепер їх вже давно немає. Принаймні, на моїх стежках не трапляються.
4. Вже десь згадував про таксі. Лише одна служба таксі дає квитанції. Отже, якщо ви подорожуєте по справах, і вам витрати на таксі дозволені до відшкодування, то у вас вибір аж з однієї компанії – Пелікан Таксі. Кажуть, раніше всі таксі давали навіть чеки, але це чомусь минуло. У Києві також наприкінці 90-х були таксі двох компаній: Укрпромінвест (білі – давали чеки) і Автосвіт (жовті – виписували квитанції). Вже на початку нульових ця практика зникла разом з цими компаніями. Отже, і у цьому сенсі Тбілісі нагадує Київ десятирічної давнини.
5. Коли мене пригощали мої нові ділові знайомі, вони в ресторанах розраховувалися корпоративними картками та брали рахунки. Тобто відшкодовувати такі витрати за рахунок фірми тут прийнято. В Україні це настільки складно, що більшість розраховується «чорним налом». Це безпечніше, кажуть, бо чим більше робиш офіційно, тим більше приводів до податкової до чогось причепитися та нарахувати штрафів.
6. Кілька різних співрозмовників скаржаться на те, що у Грузії люди з хорошою освітою, досвідом, знанням мов не можуть знайти роботу. При цьому з чиїхось слів нахвалюють Київ, де начебто все інакше. А я згадую приклади своїх знайомих, які роками шукали пристойну роботу, маючи всі необхідні регалії та референції.
7. Міжнародний аеропорт Тбілісі – маленький, не більше харківського. «Дюті фрі» лише два: один типовий з іноземними цигарками, алкоголем та цукерками. Такі є в усіх аеропортах, принаймні, Європи. Другий – продає виключно грузинські вина. Якщо потрібні якісь грузинські сувеніри чи солодощі на подарунки, то краще про них подбати у місті, на «дюті фрі» не розраховувати. З просуванням країни через сувеніри тут так само кепські справи, як і в Україні. Це не просто, це слід вміти робити.
8. Коли проходиш паспортний контроль, на тебе наставляють якесь «вічко» у приладі, схожому на сучасну гнучку настільну лампу. Напевно це «вічко» порівнює пику, яку сканує, з тою, що зображена на світлині у паспорті.
9. На ятках преси достатньо грузинськомовної періодики, але й російської "розважайлівки" теж не бракує. Питав людей, чи є в Грузії технічна періодика, кажуть, що немає взагалі. В Україні фізично вона є, але практично з точки зору ефективності реклами в них - її немає.
1. На вулицях Тбілісі дуже часто трапляються вивіски ლომბარდი. Настільки часто, що можна подумати, що це може бути, наприклад, національною харчевнею. «Хачапурною» чи «хінкальною». А може там води «Боржомі» продаються або води Лагідзе. Можна подумати й протилежне: що це громадський туалет, а місцева влада настільки дбає про громадян та туристів, що ставить їх по три на квартал. Якщо транслітерувати ці літери українською, вийде ЛОМБАРДІ. Сподіваюся, ви зрозуміли, що це означає, і про що свідчить. І слово, і явище.
2. Натрапив на написання прізвища Гонгадзе - ღონღაძე. Літера ღ означає звук, подібний до нашого нормального фрикативного «г», тобто не слід українською писати у цьому прізвищі г «з гачком», що трапляється частіше, ніж завжди.
3. Звичайний хліб, на який я натрапляв, нагадував наші вже забуті “гумові» турецькі батони. Ці батони колись з’явилися на хвилі відкриття мініпекарень ще у пізню перебудову. Ще на початку нульових у Києві ще можна було деінде придбати «гумового» батону. А тепер їх вже давно немає. Принаймні, на моїх стежках не трапляються.
4. Вже десь згадував про таксі. Лише одна служба таксі дає квитанції. Отже, якщо ви подорожуєте по справах, і вам витрати на таксі дозволені до відшкодування, то у вас вибір аж з однієї компанії – Пелікан Таксі. Кажуть, раніше всі таксі давали навіть чеки, але це чомусь минуло. У Києві також наприкінці 90-х були таксі двох компаній: Укрпромінвест (білі – давали чеки) і Автосвіт (жовті – виписували квитанції). Вже на початку нульових ця практика зникла разом з цими компаніями. Отже, і у цьому сенсі Тбілісі нагадує Київ десятирічної давнини.
5. Коли мене пригощали мої нові ділові знайомі, вони в ресторанах розраховувалися корпоративними картками та брали рахунки. Тобто відшкодовувати такі витрати за рахунок фірми тут прийнято. В Україні це настільки складно, що більшість розраховується «чорним налом». Це безпечніше, кажуть, бо чим більше робиш офіційно, тим більше приводів до податкової до чогось причепитися та нарахувати штрафів.
6. Кілька різних співрозмовників скаржаться на те, що у Грузії люди з хорошою освітою, досвідом, знанням мов не можуть знайти роботу. При цьому з чиїхось слів нахвалюють Київ, де начебто все інакше. А я згадую приклади своїх знайомих, які роками шукали пристойну роботу, маючи всі необхідні регалії та референції.
7. Міжнародний аеропорт Тбілісі – маленький, не більше харківського. «Дюті фрі» лише два: один типовий з іноземними цигарками, алкоголем та цукерками. Такі є в усіх аеропортах, принаймні, Європи. Другий – продає виключно грузинські вина. Якщо потрібні якісь грузинські сувеніри чи солодощі на подарунки, то краще про них подбати у місті, на «дюті фрі» не розраховувати. З просуванням країни через сувеніри тут так само кепські справи, як і в Україні. Це не просто, це слід вміти робити.
8. Коли проходиш паспортний контроль, на тебе наставляють якесь «вічко» у приладі, схожому на сучасну гнучку настільну лампу. Напевно це «вічко» порівнює пику, яку сканує, з тою, що зображена на світлині у паспорті.
9. На ятках преси достатньо грузинськомовної періодики, але й російської "розважайлівки" теж не бракує. Питав людей, чи є в Грузії технічна періодика, кажуть, що немає взагалі. В Україні фізично вона є, але практично з точки зору ефективності реклами в них - її немає.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Friday, 20 July 2012 08:35 am (UTC)http://spitfire38.livejournal.com/41324.html
no subject
Date: Friday, 20 July 2012 08:43 am (UTC)Але ж у нас не так багато ломбардів. 2008 з кризою розрослися, як гриби, але поступово позникали.
не так багато
Date: Friday, 20 July 2012 08:49 am (UTC)Re: не так багато
Date: Friday, 20 July 2012 08:55 am (UTC)Re: не так багато
Date: Friday, 20 July 2012 09:00 am (UTC)"по-нормальному" слід читати "в нормальних умовах" (то такий сраказм гіркий, сорі)
no subject
Date: Friday, 20 July 2012 09:03 am (UTC)Щодо 8, то це мабуть просто фотоапарат. Такі є на кордоні США, і я ще наче бачив їх десь в іншій країні, не пам'ятаю в якій.
no subject
Date: Friday, 20 July 2012 09:26 am (UTC)Прикордонниця встромляла мой паспорт до сканеру, потім наводила на мене те "вічко" - от тому я й вирішив, що між цими двома діями є зв'язок. Хоча можливо, їм просто потрібна актуальна світлина тих, хто прибуває до країни.
no subject
Date: Thursday, 26 July 2012 01:03 am (UTC)no subject
Date: Friday, 27 July 2012 03:52 pm (UTC)no subject
Date: Friday, 20 July 2012 09:56 am (UTC)Там добре, де нас немає. У Донбасі, напр. захоплюються досягненями Білорусі (у них хазяїн...). А Білоруси приїжджають і кажуть: як у вас гарно, а от у нас... (правда, це - демократичні білоруси).
no subject
Date: Friday, 20 July 2012 10:01 am (UTC)no subject
Date: Friday, 20 July 2012 03:39 pm (UTC)До речі, я якось читала статтю у рос. газеті одного гебіста-шовініста, так він розкритикував у пух і прах оцей наш мовний закон, казав, що він відриває Укр. від РФ, по за цим законом у паспортах більше не буде сторінки російською мовою - і українці не зможуть запросто швендяти до РФ і Білорусі без закордонного паспорта.
А взагалі наші люди готові розхвалювати будь-яку країну, тільки не свою. До них доходить лише тоді, коли поїдуть за бугор і вклепаються у халепу. У мене багато знайомих поїхали в Росію, Ізраїль, бо думали, що там медом намазано, а потім лікті кусали.
no subject
Date: Friday, 20 July 2012 05:55 pm (UTC)====
Що може знати той росіянин про Україну? Закон посилає месідж головній електоральній базі ПР та Я.: ви тупі, ні на що не здатні, але ви маєте право будь-кому, хто варнякає на одну мову більше за вас, проломити череп, і вам за це нічого не буде, отож, з нами, ПР та Я., може, ви й завжди будете жити у лайні, але у зоні психологічного комфорту.
====
Хто не вміє працювати тут, не вмітиме і в інших країнах. Хто вміє - питання відкрите: може, варто спробувати не тут. В мене вже давно повипадали з мого кола люди, які мені були нав'язані обставинами, а не моїм вибором, різні там далекі родичі, сусіди, ті, з ким на горшок разом ходив і т.д., а з вже дорослого кола, якщо хтось їхав за кордон, то результат завжди був успішний.
no subject
Date: Saturday, 21 July 2012 09:21 pm (UTC)no subject
Date: Sunday, 22 July 2012 10:49 am (UTC)