Ще про інтелекуальну якість опозиції
Tuesday, 14 August 2012 11:11 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiПродовжуємо аналізувати наміри опозиці у сфері економіки по їхніх гаслах. Початок вчора:
http://kerbasi.livejournal.com/150949.html
В згаданій вчора промові об'єднаного опозиціонера А. Пишного є такі слова:
«Мы хотим построить страну, в которой более 50% валовой продукции будет производиться малым и средним бизнесом. В которой малый и средний бизнес будет главным работодателем, - сказал Пышный, отметив, что в странах Евросоюза почти 70% работодателей являются представителями именно малого и среднего бизнеса. В то время как в Украине за последние два года количество предпринимателей сократились более чем на треть. Поскольку власть вместо стимулирования предпринимательской инициативы занимается вымогательством. Только за уплату разнообразных услуг из карманов предпринимателей за год вытянули более 17 миллиардов гривен».
В цілому - все правильно. Але спробуємо ретельніше подивитися на деякі цифри. Опозиція хоче побудувати країну, в якій 50% валової продукції буде вироблятися малим і середнім бізнесом. Пан Пишний, звісно, нам не відповість на питання, чи мав він на увазі саме матеріальне виробництво, тобто махання кувадлою, чи надання послуг також. Будемо вважати, що і послуги також, бо надання послуг це не менш вагома складова ВВП, ніж власне матеріальне виробництво.
Тепер звернемося до статистики Держкомстату:
Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) підприємств за видами економічної діяльності1 у 2011 році:
Великі підприємства - 51,3%
Середні підприємства - 35,6%
Малі підприємства - 13.1%
Тобто на сьогодня маємо частку малих та середніх підприємств - 48,7%. Якась не дуже амбітна мета в "об'єднаних опозиціонерів"!
Звідки ж беруться такі бздури? Я вже майже почав писати свій власний текст, але потім трохи погуглив і знайшов, що ровера винайшли вже до мене. За посилання матеріали до круглого столу з підприємництва, проведеного Фондом "Відродження":
http://www.irf.ua/files/ukr/programs/rol/green_book2.pdf
І ось, що там написано:
За вкладом малого підприємництва України в ВВП країни (біля 13
відсотків) Україна посідає останні місця в Європейському рейтингу (за даними
Євростату), але необхідно відмітити, що в Україні та ЄС все ще зберігається
значна різниця у класифікації малого та, головне, середнього підприємництва,
що методологічно не дозволяє об‘єктивно порівнювати вклад малого та
середнього підприємництва у ВВП країни. Якщо по Україні підготувати
консолідовану звітність по малому та середньому підприємництву, і при цьому граничні межі класифікації середнього підприємництва визначити аналогічно
до класифікації, що прийнята в ЄС, то можна прогнозувати, що показники
вкладу малого і середнього підприємництва в економіку України сягнуть
50…60%.
А ось ще звідти трохи теорії, яка й висвітлює природу помилок горе-економістів від опозиції:
«У розвиненому демократичному світі мале підприємництво розглядається
переважно не як економічний суб‘єкт, а як суб‘єкт, що забезпечує становлення
та розвиток демократії та, водночас, спрямовано на вирішення соціальної полі-
тики зайнятості. За таких підходів економічне значення малого підприємництва
для країн є додатковим «бонусом». І тому абсолютно не випадково розвинені
країни світу у офіційних звітах, як правило, надають консолідовану звітність
одночасно по малому і середньому підприємництву (SME) (для довідки до
суб‘єктів середнього підприємництва в ЄС відносяться компанії з річним обся-
гом реалізації до 50 млн. €), що дозволяє в конгломераті SME водночас показати
як високу концентрацію робочої сили (забезпечується малим підприємницт-
вом), так і значну частку у ВВП країни (забезпечується середнім
підприємництвом).»
та
«На противагу цьому в Україні за останній рік мале підприємництво нама-
гається розглядатися владою (і цей погляд нав‘язується й суспільству) - лише з
позиції його економічного значення. Завдяки цьому в Україні спотворюється
державна політика, бо основний акцент ставиться не на спрощення та здешев-
лення обов‘язкових процедур нагляду та звітності для малого підприємництва, а
навпаки - на рівність регуляторних правил для малого та великого бізнесу, що
протирічить основним теоретичним положенням».
Отже, так звані об'єднані опозиціонери демонструють однакове мислення, однакові помилки, однокове хибне уявлення про економіку та суспільство України.
Стосовно 70% працедавців у Європейському Союзі з малого та середнього бізнесу, то тут, взагалі, не дуже зрозуміло, про що йдеться. Суто кількісно в Україні малі підприємства/підприємці складають 93,7% всіх субєктів господарювання, середні - 5,7%, великі - 0,6. Якщо ж враховувати, скільки людей вони наймають, тоді картина намалювується не така красива: великі - 43,3%, середні - 30,1%, малі - 26,6%. Тобто малі та середні разом - 56,7%. Але з іншого боку не така й вже погана для держави з застарілою індустрією, побудованою без врахування вимог ринку заради політичних завдань совітської системи.
Гадаю, що тут справа у тому, що копіпастери-асистенти, а слідом за ними і пан Пишний не зрозуміли того, що у матеріалах "Відродження" викладається так:
«Особливість ставлення до малого бізнесу в світі і наявність окремих чітко
обозначених державних політик як на рівні ЄС, США, так і ряду інших
провідних країн світу - підкреслюється тим фактом, що в більшості розвинених
країн світу суб‘єкти малого та середнього бізнесу кількісно складають більше
ніж 90% від суб‘єктів бізнесу взагалі. За даними OECD кількісно до 97% в
економіці країн-членів OECD складають компанії малого та середнього бізнесу,
а їх частка в ВВП складає від 40 до 60% та вони забезпечують до 70% робочих
місць, а для країн не-членів OECD ці показники ще вище. Останнє положення
чітко показує, що в промислово розвинених країнах світу розвиток малого та
середнього підприємництва менший, ніж в аграрно-промислових та країнах з
перехідною економікою».
Взагалі, якщо порівнювати тільки цифри, то ситуація в Україні не виглядає такою вже провальною. А це тому, що порівнювати слід не цифри зі статистичних зведень, а якісні показники. Важливо не скільки підприємців, і яка їхня частка у ВВП, скільки людей вони наймають, а ЩО вони виробляють, і ЯКУ роботу дають, СКІЛЬКИ платять найманим працівникам. Стараннями режимів, що поєднали охлократію з клептократією, ми вже перетворилися з колишньої індустріально-аграрної республіки СРСР на країну дрібних крамарів та ремісників з половиною доходів у тіні, втратили можливості зайняти гідне місце у світовій економіці, а замість чіткого діагнозу ситуації, постановки цілий та визначення ресурсів, програми всіх політичних сил налічуюють якусь копіпасту, яку, здається, вперше читають вже під час своїх промов, або вживають без розуміння красиві слівця, як пост-індустріалізм, старт-апи, технопарки, бізнес-інкубатори, нанотехнології тощо.
Пропоную копіпастерам копіпастити з мого блогу, з тегу "економлікнеп". Поки що на шару.
PS: що в Україні законодавство визначає як підприємництво мікро-, мале, велике, читаємо у ст. 55 Господарського кодексу України:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page2
Мікро-підприємництво: не більше 10 найманих осіб, річний дохід до 2 мільйонів євро.
Мале підприємництво: не більше 50 найманих осіб, річний дохід до 10 мільйонів євро.
Велике підприємництво: від 250 найманих осіб, річний дохід від 50 мільйонів євро.
Середнє не визначається, але легко вирахувати: 51-250 найманих осіб, річний дохід 10-50 мільйонів євро.
http://kerbasi.livejournal.com/150949.html
В згаданій вчора промові об'єднаного опозиціонера А. Пишного є такі слова:
«Мы хотим построить страну, в которой более 50% валовой продукции будет производиться малым и средним бизнесом. В которой малый и средний бизнес будет главным работодателем, - сказал Пышный, отметив, что в странах Евросоюза почти 70% работодателей являются представителями именно малого и среднего бизнеса. В то время как в Украине за последние два года количество предпринимателей сократились более чем на треть. Поскольку власть вместо стимулирования предпринимательской инициативы занимается вымогательством. Только за уплату разнообразных услуг из карманов предпринимателей за год вытянули более 17 миллиардов гривен».
В цілому - все правильно. Але спробуємо ретельніше подивитися на деякі цифри. Опозиція хоче побудувати країну, в якій 50% валової продукції буде вироблятися малим і середнім бізнесом. Пан Пишний, звісно, нам не відповість на питання, чи мав він на увазі саме матеріальне виробництво, тобто махання кувадлою, чи надання послуг також. Будемо вважати, що і послуги також, бо надання послуг це не менш вагома складова ВВП, ніж власне матеріальне виробництво.
Тепер звернемося до статистики Держкомстату:
Обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) підприємств за видами економічної діяльності1 у 2011 році:
Великі підприємства - 51,3%
Середні підприємства - 35,6%
Малі підприємства - 13.1%
Тобто на сьогодня маємо частку малих та середніх підприємств - 48,7%. Якась не дуже амбітна мета в "об'єднаних опозиціонерів"!
Звідки ж беруться такі бздури? Я вже майже почав писати свій власний текст, але потім трохи погуглив і знайшов, що ровера винайшли вже до мене. За посилання матеріали до круглого столу з підприємництва, проведеного Фондом "Відродження":
http://www.irf.ua/files/ukr/programs/rol/green_book2.pdf
І ось, що там написано:
За вкладом малого підприємництва України в ВВП країни (біля 13
відсотків) Україна посідає останні місця в Європейському рейтингу (за даними
Євростату), але необхідно відмітити, що в Україні та ЄС все ще зберігається
значна різниця у класифікації малого та, головне, середнього підприємництва,
що методологічно не дозволяє об‘єктивно порівнювати вклад малого та
середнього підприємництва у ВВП країни. Якщо по Україні підготувати
консолідовану звітність по малому та середньому підприємництву, і при цьому граничні межі класифікації середнього підприємництва визначити аналогічно
до класифікації, що прийнята в ЄС, то можна прогнозувати, що показники
вкладу малого і середнього підприємництва в економіку України сягнуть
50…60%.
А ось ще звідти трохи теорії, яка й висвітлює природу помилок горе-економістів від опозиції:
«У розвиненому демократичному світі мале підприємництво розглядається
переважно не як економічний суб‘єкт, а як суб‘єкт, що забезпечує становлення
та розвиток демократії та, водночас, спрямовано на вирішення соціальної полі-
тики зайнятості. За таких підходів економічне значення малого підприємництва
для країн є додатковим «бонусом». І тому абсолютно не випадково розвинені
країни світу у офіційних звітах, як правило, надають консолідовану звітність
одночасно по малому і середньому підприємництву (SME) (для довідки до
суб‘єктів середнього підприємництва в ЄС відносяться компанії з річним обся-
гом реалізації до 50 млн. €), що дозволяє в конгломераті SME водночас показати
як високу концентрацію робочої сили (забезпечується малим підприємницт-
вом), так і значну частку у ВВП країни (забезпечується середнім
підприємництвом).»
та
«На противагу цьому в Україні за останній рік мале підприємництво нама-
гається розглядатися владою (і цей погляд нав‘язується й суспільству) - лише з
позиції його економічного значення. Завдяки цьому в Україні спотворюється
державна політика, бо основний акцент ставиться не на спрощення та здешев-
лення обов‘язкових процедур нагляду та звітності для малого підприємництва, а
навпаки - на рівність регуляторних правил для малого та великого бізнесу, що
протирічить основним теоретичним положенням».
Отже, так звані об'єднані опозиціонери демонструють однакове мислення, однакові помилки, однокове хибне уявлення про економіку та суспільство України.
Стосовно 70% працедавців у Європейському Союзі з малого та середнього бізнесу, то тут, взагалі, не дуже зрозуміло, про що йдеться. Суто кількісно в Україні малі підприємства/підприємці складають 93,7% всіх субєктів господарювання, середні - 5,7%, великі - 0,6. Якщо ж враховувати, скільки людей вони наймають, тоді картина намалювується не така красива: великі - 43,3%, середні - 30,1%, малі - 26,6%. Тобто малі та середні разом - 56,7%. Але з іншого боку не така й вже погана для держави з застарілою індустрією, побудованою без врахування вимог ринку заради політичних завдань совітської системи.
Гадаю, що тут справа у тому, що копіпастери-асистенти, а слідом за ними і пан Пишний не зрозуміли того, що у матеріалах "Відродження" викладається так:
«Особливість ставлення до малого бізнесу в світі і наявність окремих чітко
обозначених державних політик як на рівні ЄС, США, так і ряду інших
провідних країн світу - підкреслюється тим фактом, що в більшості розвинених
країн світу суб‘єкти малого та середнього бізнесу кількісно складають більше
ніж 90% від суб‘єктів бізнесу взагалі. За даними OECD кількісно до 97% в
економіці країн-членів OECD складають компанії малого та середнього бізнесу,
а їх частка в ВВП складає від 40 до 60% та вони забезпечують до 70% робочих
місць, а для країн не-членів OECD ці показники ще вище. Останнє положення
чітко показує, що в промислово розвинених країнах світу розвиток малого та
середнього підприємництва менший, ніж в аграрно-промислових та країнах з
перехідною економікою».
Взагалі, якщо порівнювати тільки цифри, то ситуація в Україні не виглядає такою вже провальною. А це тому, що порівнювати слід не цифри зі статистичних зведень, а якісні показники. Важливо не скільки підприємців, і яка їхня частка у ВВП, скільки людей вони наймають, а ЩО вони виробляють, і ЯКУ роботу дають, СКІЛЬКИ платять найманим працівникам. Стараннями режимів, що поєднали охлократію з клептократією, ми вже перетворилися з колишньої індустріально-аграрної республіки СРСР на країну дрібних крамарів та ремісників з половиною доходів у тіні, втратили можливості зайняти гідне місце у світовій економіці, а замість чіткого діагнозу ситуації, постановки цілий та визначення ресурсів, програми всіх політичних сил налічуюють якусь копіпасту, яку, здається, вперше читають вже під час своїх промов, або вживають без розуміння красиві слівця, як пост-індустріалізм, старт-апи, технопарки, бізнес-інкубатори, нанотехнології тощо.
Пропоную копіпастерам копіпастити з мого блогу, з тегу "економлікнеп". Поки що на шару.
PS: що в Україні законодавство визначає як підприємництво мікро-, мале, велике, читаємо у ст. 55 Господарського кодексу України:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page2
Мікро-підприємництво: не більше 10 найманих осіб, річний дохід до 2 мільйонів євро.
Мале підприємництво: не більше 50 найманих осіб, річний дохід до 10 мільйонів євро.
Велике підприємництво: від 250 найманих осіб, річний дохід від 50 мільйонів євро.
Середнє не визначається, але легко вирахувати: 51-250 найманих осіб, річний дохід 10-50 мільйонів євро.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Saturday, 15 September 2012 10:43 am (UTC)Коли кажуть про середнє підприємництво, мало хто дивиться у закон. Всі под ним розуміють те, що вище за кіоск на базарі о)))Бо в нас, наприклад, "Овостар Юнион" - крупний виробник яєць, має річну виручку у 2011р. $50,6 млн. http://www.proagro.com.ua/art/4068312.html і вважається середним бізнесом. Але ж ніхто на побутовому рівні їх таким не вважає, навпаки, скоріш олігархом о)))
А як бути з колишніми держпідприємствами, що більше стоять ніж працюють? В них також менше 250 працівників залишилось і дохід явно менше 500млн.гр Вонив статистиці, мабіть, також як серднє підприємництво. Треба ще врахувати формально незалежні підприємства, які входять в великі групи. Приват ніколи не підтверджує належність йому багатьох підприємтсв. В них може бути самостійний виторг менше 500млн, але всі розуміють, що вони - не середнє підприємництво, хоча формально до нього належить (і в даних Держкомстата, напевне, до нього відноситься).
але якщо політик буде зважати на все це, його ніхто слухати не буде о(((
no subject
Date: Sunday, 16 September 2012 06:40 am (UTC)Публічні акціонерні товариства мають розкривати у звітності всі підприємства, з якими вони асоційовані, до того ж не тільки прямою участю в статутному капіталі. Міжнародні стандарти фін. обліку, впроваджені також і в Україні, чітко перелічують зміст, склад і порядок таких розкриттів. Дехто напевно бреше у звітності, але не ті, хто видодить на закордонне ІРО. Стосовно групи Приват нічого не знаю, а СКМу можна вірити, гадаю. Виходить, що, в принципі, змусити подати більш менш повну інформацію про бізнес українського підприємця може тільки вихід до іноземної юрисдикції. Я до кризи мав досвід співпраці з кількома середніми бізнесами, які власне вирішили відмовитися від амбітних планів виходу на ІРО на закордонні біржи саме через неготовність до повного розкриття (а ще через те, що самі вже давно не розуміють свого власного бізнесу - кому вони роздали відсотки, кого на яких умовах залучили тощо - і не мають бажання розгребати ці Авгієві стайні, хоча знають точно, що великі грошові потоки привласнюються їхнім менеджментом та партнерами. Не мають волі вскривати ці гнойники).
no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 06:23 pm (UTC)Ніколи не розумів логіки відмови від користування суспільними інститутами.
no subject
Date: Saturday, 27 October 2012 06:35 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 31 October 2012 10:43 pm (UTC)