Про циган та українців

[kerbasi]

У френд-стрічці пройшли обміни вербальними стусанами навколо циган. Мої ліво-ліберальні френдеси віртуально спробували пом’яти Негребецького, але більшість свідків, здається, скоріш на його боці. Я Негребецького не вважаю поганою людиною, інакше не читав би. На мою думку, він найбільш майстерно артикулює плекання образ, яке стало дуже популярним після приходу до влади агресивних україноненависників. Спробую пояснити, що до чого. Але пояснення поясненнями, а прихильникам плекання образ слід готуватися до можливих наслідків їхньої позиції.

Я виріс у місті, де циган було дуже багато. Звісно, я здебільшого їх бачив неподалік свого будинку: виключно жінок, які торгували привезеними моряками жуйками (50 копійок за пластинку у другій половині 70-х, щоб діти їх не купляли на заощаджені зі шкільних обідів гроші, батьки казали, що циганки ті жуйки самі роблять та отруту туди підсипають). Напевно, вони ще чимсь торгували, але це дітей не цікавило. А ще ми всі знали, де і в кого купують коноплю та саморобну «ширку» з маку. Передмістя таке є у Миколаєві – Широка Балка, де у населенні частка циган найбільша. І в самому місті траплялися місця, так би мовити, компактного проживання.

Отже, повсякдення сприяло вкоріненню стереотипів, тому можете собі уявити мій подив, коли з іншими циганами я перетнувся у спортивній секції. Нормальні хлопці, одного зі мною віку, після 8-го класу (теперішній 9-й) збиралися піти (і таки пішли) до ПТУ вчитися суднобудівним робітничим фахам. Не з Широкої Балки хлопці, з Варварівки. З Широкої Балки я близько нікого не знав. Батько мене потім познайомив з кількома циганами з їхнього заводу. Звичайні роботяги, нічого особливого. Це він так проти моїх підліткових «фашистських» переконань пробував боротися.

Звісно, існували ще й цигани-асимілянти, які повністю русифікувалися-советизувалися, жили не у своїх районах, а у міських бетонках і зайвий раз не згадували привселюдно про своє походження. І десь далеко, в уявних кришталевих палацах з вежами із слонової кістки існувала циганська творча та гуманітарна еліта з їхніми театрами, ансамблями, дослідженнями циганських діалектів, літературою та епізодичною публіцистикою за дружбу народів.

От що було важко з тими циганами зі спортивної секції, це коли після тренувань ми йшли до відомого у місті магазину «сотка» попити газировки, а там поруч – місце «полювання» гадалок та торгівок. Тут і починалися суперечки, і наші цигани завжди були на боці своїх криміналізованих соплемінників. Звісно, це сприяло закріпленню стереотипу, що скільки цигана не годуй, а він все одне в душі крадій коней, майна та навіть дітей.

Я тепер розумію, чому саме так траплялося. Якщо циган скоїть злочин, його «в’яже» нециганська міліція, розслідує справу нециганський слідчий, судить нециганський суд. В цих умовах психологічно дуже важко пересічному цигану не дивитися на ситуацію через протиставлення «свій – чужий», і це підсилювалося тим, що й оточення ж не було надто приязним до циган. Щоб дивитися на ситуацію не з національно-племінних, а з загальнолюдських позицій потрібна неабияка мудрість та внутрішня сила, якої чекати від випускників ПТУ не варто. А інтелігенція – вона ж у кришталевому палаці з вежею із слонової кістки. На жаль, така поведінка тільки сприяла вкоріненню негативних стереотипів, а позитивний досвід спілкування з циганами перекреслювався негативним, бо начебто самі «позитивні цигани» його ж перекреслювали позірною толерантністю до «своїх» злочинців.

Подібно поводяться тепер і численні українські інтелектуали, що можна спостерігати з наших же суперечок у ЖЖ за останні тижні навколо політ коректності, з «єврейського питання», а тепер ще й через циган. Всі аргументи редукуються до «хто перший почав». На кожну критику ксенофобської ескапади, обов’язково з’явиться «захисник українців» і почне міркування, що, мовляв, українців всі ображають, а відповісти на образи - забороняється, нібито йдеться не про відлуння дуелей в інформаційному просторі між пропагандистами з різних фронтів, а про особисто Кагановича, Валуєва та Єкатерину ІІ, які сидять просто перед ображеними.

На жаль, коли образа болить, досвід інших та свій власний у минулому нічого не вчить. В такому разі варто психологічно готувати себе до наслідків. А наслідком буде подальша фрагментація суспільства, ізоляція україномовної її частини, і підживлення негативних стереотипів про українців, які попри всі старання організованих тролів з Півночі, не дуже прищеплялися російськомовному населенню, але напевно тепер процес піде легше.

Всі необхідні посилання до теми тут:

http://maryxmas.livejournal.com/3308973.html

Ще одна думка до теми:

http://morreth.livejournal.com/1930025.html

Disclaimer: я готовий вживати слово «ром» замість «циган» і періодично, мабуть, буду до нього призвичаюватися. Але обов’язковим для себе вважатиму, якщо почую прохання про це саме з боку циганських громад.

Comments

[dniprovska.livejournal.com]

Усі ми на когось ображені. От шановного Кербасі, напевно, образив якийсь селюк - і з тих пір він став принциповим противником усіх селюків :))

А взагалі, це не розумно переносити образу з окремої персони/групи персон на всю спільноту.

[o-teren.livejournal.com]

До речі, наштовнули ви мене на "вихід": треба для "поганих циган" придумати якесь узагальнююче найменування, накшталт "селюків", і ганити їх, на чім світ стоїть. А там хай самі цигани переймаються, хто там і що. Тут, головне, щоб назва була не обтічна: не якісь там "наркоторгівці", або "кишенькові злодії", а от саме щоб виключно з циганами асоціювалось. Бо ж ніхто "селюків" з євреями, чи навіть росіянами не асоціює - однозначно ясно, хто ті "селюки" по національності.

[dniprovska.livejournal.com]

Ну, не знаю... Може, циганюками їх назвати, чи якось так... воно спонтанно придумується.

[o-teren.livejournal.com]

"Ліцо індостанской национальності" :)

[dniprovska.livejournal.com]

Таким "ліцом" перш за все Лакшмі Міттала визнають :) Хто в нас знає, що цигани - родом з Індії? У нас цигани з Молдавією асоціюються, в крайньому випадку з Румунією :)

[o-teren.livejournal.com]

От же ж єгипетське плем'я... І тут викрутилися. :)

[jabogdan.livejournal.com]

тре обізвати циганів закарпатцями (за аналогією з галичанами), це ще гірше ніж селюк, шароварник, клерикал, нєзалєжний, свідомий і самостійний ;-)

[o-teren.livejournal.com]

Можливо "природним чином" до того й дойде.

[kerbasi.livejournal.com]

Я ім проста очінь сільна завідую.)

[dniprovska.livejournal.com]

Really? ;)

[kerbasi.livejournal.com]

Коли настає крах національної валюти, зупинка виробництв, масові звільнення та примусові відпустки без оплати, коли знов починають проломлювати череп, щоб вкрасти мобільний телефон чи пакунок з харчами з супермаркету, тоді як не позаздрити серед всього гармидеру спокійним обличчям вихідців з села, котрим гарантована продуктова передача кожним рейсом сільського автобусу.

[jabogdan.livejournal.com]

на жаль, уже далеко не всім і не всюди.
село стрімко втрачає функцію раба постачальника для своїх міських родичів.
зараз інша тенденція,коли міщани переїзжають у приміські села,іноді і в неприміські, але все одно їздять раз на тиждень до найближчого сільпа за харчами і ширпотребом, бо в сільських магазинах значно дорожче та і не все є.
принаймні так є в одній з найбільш сільських Ів- Фр області.

[kerbasi.livejournal.com]

Я це також спостерігаю у київських гіпермаркетах, куди розвозками привозять людей з навколішніх сіл. За останні роки три-чотири селяни дедалі більше купують не тільки продукти глибокої фабричної переробки або те, що не виробляється на місці (помідори, наприклад), а купують крупи та навіть картоплю, моркву і сире м*ясо, зокрема курчат.
Причина тут не тільки у дороговизні сільського краму, а ще й у тому, що через низку соціально-культурних та економічних причин українські селяни не можуть жити виключно натуральним господарством, а основа їхнього заробітку - сфера збуту сільгосппродукції в Україні повністю монополізована через закупівельних посередників, яких не можливо оминути. Це почалося з зернового ринку, а тепер розповсюдилося на всю іншу продукцію. При чому монополістам начхать на те, що за теперішнього рівня закупівельних цін не можливе відтворення виробництва, а за рівнем споживчих цін не можлива достатньо швидка і широка реалізація. Вони в моменти пікового попиту завозять єгипетську картоплю, іспанські огірки, італійські помідори, зривають свій куш, а у решту часу просто нічого не пускають до збуту, навіть якщо на прилавках самий гній. Якщо у найближчому часі не усунути монополістів, то сільське виробництво повністю зупиниться, крім вирощування чогось за звичкою та як хоббі.

[jabogdan.livejournal.com]

головна причина старіння і вимирання селян.
а міщани(уродженці сіл), що їх змінюють в пустіючих селах уже не здатні до невдячної каторжної сільської праці.
вони вже спізнали легшого міського життя, якщо і працюють то на себе, і задарма нічого не віддають.
хочете вірте чи ні, але коли ще була тут індустрія, зокрема велика хімія з важкими і шкідливими умовами праці, то вчорашні селяни вважали таку роботу в Калуші і Франківську мало не курортом в порівнянні з колгоспом і власними городами.
казали, відпрацював зміну і відпочиваєш собі на дивані перед телевізором, вихідні, відпустка, профспілкові путівки собі і дітям, селяни ж всього цього не мали.

[kerbasi.livejournal.com]

Чого ж не повірити, повірю. У нас еквівалентом було влаштуватися фарбувати цистерни на кораблях зсередини. А це просто пекло! З міста нікого там не було. Хай там як, але різне бувало. От, наприклад, у кооперативну добу мої старші товариші брали в оренду в радгоспу на сезон помідорові дільниці. Вкалували нєпадєцкі, але й заробітки були пристойні. Але потім це накрилося, коли весь цей бізнес крутелики під контроль узяли з розпадом СРСР. А якби реформи були б розумні, то, можливо, були б приклади і зворотної міграції з міста до села.