Про гендерно нейтральний етикет та його спотворення в Україні

[kerbasi]

Власне не знаю, як правильно назвати. Гендерно нейтральний етикет - це мій оказіоналізм, це коли жінкам пальто подають та руку при воході з транспорту.

МШФ chita_i процітувала іншу блогерку, не просту, а університетську викладачку логіки:
http://chita-i.livejournal.com/128676.html
Одразу ж скажу, що я, в цілому, розумію, про що йдеться, але подив викликає недоречність розібраних ситуацій. Наведу цитату:

"Видно, що завтра 8 березня. Чоловіки стають такими нав'язливо-люб'язними, аж гидко. Сьогодні, проходячи "Квадратом" на Лукянівці... бічним зором помітила, як чоловік, який ішов метрів за три попереду, притримав двері. Якось не подумала, що це для мене, адже я йшла не прямо за ним, тож автоматично взялась за ручку сусідніх дверей, і лише коли чоловік, з ображено-сердитим виразом на обличчі різко відпустив половинку дверей, які мене ледь не зачепили, я звернула увагу на цей вияв невдалого джентльменства".

Далі у статті про подавання пальта, поступитися місцем, пропустити в двері, з чим я в цілому можу погодитися, крім одного. Є люб'язність, а є здоровий глузд. Я вперше поїздив закордонним метро у Стокгольмі 1996-1998-го. Перше, що мені там кинулося в око, що там всі притримують двері у метро. При чому Швеція відрізніяться саме найвищим ступенем досягнення гендерної рівності. Двері у метро - доволі небезпечний прилад, бо важкі і часом розкручуються до шаленої швидкості протягом. Це нормально дбати про безпеку інших і притримувати двері перед усіма, незалежно від статі. А процитований допис читатимуть українці і послідують рекомендаціям освіченої, емансіпованої жінки, що не тільки не слід до жінок лізти з застарілим нав'язливим етикетом. а ще й не попереджати можливі нещасні випадки. Отже, хай наступного разу про мене також напише якась по-українськи емансипована філософиня, але я притримуватиму двері у метро, як роблю це аж вже років 17.

І ще цитата з коментів вже самої МШФ chita_i :

"Треба розрізняти залицяльні знаки уваги (тіпо, я б зрадістю з вами, ну самі знаєте, і щиро нічого не можу зробити, це природно, зроблю вам приємність, а вдруг клюне? це інстинктивна поведінка, я розумію), а інша справа - вихована "немічність"-неповноцінність жінок. Коли треба і не помічають, що треба допомогти, чи коли так хочеться уваги і ніхто не бачить, то до бісу прикро"!

От мені здається, що не слід ускладнювати і нічого розрізняти. Можна доводити оточенню та дітям, що окремі знаки уваги є застарілими і багатьма сучасними жінками сприймаються, як принизливі, тому оскільки у нас розколоте суспільство, то слід напрацьовувати нейтральний етикет, основою якого є доброзичливість та обачність до людей - всіх людей, а не тільки знайомих, чи тих, від кого щось потрібне. А то поки розрізнятимуть, то вже й пізно буде - когось вже дверима вб'є чи хтось в бездонній ковбані потоне.

Взагалі, цей комент мені пояснив один феномен, з яким я стикаюся протягом вже років п'яти. Я часто спостерігаю, як хтось щось губить і завжди звертаю на це увагу людей або підбираю  та догоняю, щоб повернути, якщо людина встигла вже віддалитися. Мене завжди дивувала реакція молодих жінок. Якщо раніше нормально дякували, то вже кілька років я чую якесь "угу", або "харашо", після чого прискорюють ходу. Ніяк не міг второпати, чому так. Ну, хамство - я це розумію - але, зазвичай, навіть найхарактерніший жлоб в таких ситуаціях поводиться, як найгречніший аристократ. Вони в інших ситуаціях хамлять. А тепер мені зрозуміло у чому справа! Ці молоді жінки сприймають це як небажане залицяння. Але, знов-таки, я продовжуватиму свою лінію. Коли в малечі падає на підлогу рукавичка, хай це навіть виглядає, що товстий сорока з гаком років боров через дитину залицяється до молодиці, я все ж таки поверну цю рукавичку, бо не хочу, щоб потім якась домашня держиморда поїдом поїдала цю дитину, мовляв, пускаєш повітру, розява, напрацьоване тяжкої працею батьків.

UPD:
Модель, яка все пояснює:
http://candrika.livejournal.com/29541.html

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

А не могло бути трішки інакше? (відразу відмічу, що тенденція мені подобається і з усіма позиціями я цілком солідарна). Коли людині звертають увагу на те, що вона щось загубила, то вона підсвідомо дратується і так само підсвідомо зриває злість на тому, хто їй про це сказав. Це недобре, звісно, але це така мимовільна реакція.
Проти притримування дверей чи допомоги з пальто - нічогісінько не маю.

[kerbasi.livejournal.com]

Та все могло бути. Тільки раніше якось автоматично в більшості "дякую" з губ злітало. Може, тепер настільки багато неприємного до людей приходить ззовні, що вони більше у себе занурюються. Взагалі, за своє києвське життя я спостерігав певні цикли поводження у громадських місцях. От пам*ятаю, десь 2003-2004 чомусь масово люди почали чихати в вагоні та не прикривати рота навіть долонею, я вже не кажу про хустку. От стоїть і просто тобі в пику чхає або на тих, хто сидить. Потім якось цей тренд відійшов. Ну, я таких характерних хвиль було кілька. Не знаю, з чим вони пов*язані. Мабуть, той самий механізм як в моди.

[mazhorka-klusha.livejournal.com]

Плюсую.

[morreth.livejournal.com]

Я притримую двері для тих, хто йде позаду, допомагаю з важими речима та повертаю зронене, незважаючи на стать. Ввічливість треба поширити за межі гендерних установ, я так вважаю.

[kerbasi.livejournal.com]

Вже давно слід сформулювати сучасний етикет. У школах ще продовжують вчити совітському, тобто французькому салонному етикету 18-19 сторіччя, який був взірцем в Рос. імперії.

[nikitanik.livejournal.com]

Там в irengloria є ще така цитата:
"перед тим, як запропонувати допомогу приятельці чи просто незнайомій жінці, подумайте, якби в аналогічній ситуації ваш приятель, чи відповідно, незнайома вам людина запропонувала таку допомогу вам, чи була б вона доречною? Якщо ні, то не робіть іншим того, чого не бажаєте, щоб робили вам."
НМД це є універсальна порада для будь-якого етикету і взагалі поведінки серед незнайомих людей.

[kerbasi.livejournal.com]

Я ж написав, що з більшістю у тому тексті погоджуюся, тільки не слід вже доводити все до абсурду. С дверима метро це і є практично на межі доведення до абсурду. А в решті - вона має рацію.

[moy-compas.livejournal.com]

а як вважаєте щодо важких речей? чи принизливо феміністкам визнавати, що фізично жінки в середньому слабкіші за чоловіків? (питаю, бо справді не знаю, небагато читала дописів сучасних феміністок).

От наприклад цікавий приклад з тої ж Швеції про важкі речі від МШФ Дзиги (у другій половині поста), яка сама себе називає феміністкою, але явно не з екстремальних:) http://dziga-ya.livejournal.com/306877.html

[kerbasi.livejournal.com]

Я також не читав феміністського.
Головне в етикеті, нмд, доброзичнливість, здоровий глузд і обачність. В шведів це є. Це одразу ж відчуваєш, коли там знаходишся. Причому не тільки в "білих комірців", а й у робітників (я на фабриках на навчанні був).

[anoushe.livejournal.com]

ОМГ! А що, хтось не притримує двері в метро? Ну, тобто хіба це масово? Мені здається, що переважно всі всім притримують. Це якийсь уже автоматичний жест, по-моєму.

[kerbasi.livejournal.com]

Манери публіки в метро дуже сильно залежать від часу доби та відрізку маршруту. Раніше я не помічав, щоб більшість двері притримувала, а останнім часом нечасто метро користуюся у години пік - може, й змінилося щось.

[borys-javir.livejournal.com]

цілком згідний та солідарний.
також не раз ставав заручником такого жіночого невігластва, коли звичайну вихованість та бажання допомогти розцінювали якось по-своєму. ну і нехай! життя навчить, а як ні, значить, так і треба.

... значить, так і треба...

[kerbasi.livejournal.com]

погоджуюсь!

[dubchack.livejournal.com]

о господи) невдале джентельменство - притримати двері в метро)
нда...

[kerbasi.livejournal.com]

Мабуть, тоді не притримати і не влучити у ціль - це мусить також вважатися невдалим джентельменством.))

[maryxmas.livejournal.com]

регулярно стикаюся з тим, що коли я притримую двері в метро, чоловіки за мною проходять, не притримуючи їх. типу я їм винна.
жінки так роблять значно рідше.

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо, рідше. Зверну увагу.

[ku-bo.livejournal.com]

от ваша ж правда - потім вони скаржаться, шо жлобство навкруги, а жлобство як раз у насприйнятті простих зрозумілих речей

[kerbasi.livejournal.com]

От тут дуже влучно про таке жлобство:
http://je-suis-la-vie.livejournal.com/258535.html
Політичні імплікації, ясно що небезперечні, але загальний зміст - ОК.

[witch-leticia.livejournal.com]

Мене так додовбують такі люди, які думають, що раз ти фемініст(ка), то вже автоматично не людина. Для мене допомогти ближньому (притримати двері, допомогти з торбою, та, врешті, зварити щось їсти, коли особа, яка потребує допомоги, хворіє) - нормальна справа, незалежно від статі. І ак само нормально прийняти допомогу. Ну не буду я зі своїм хворим хребтом сама тарабанити важелезні торби, якщо поруч прохолоджується четверо здоровенних друзів чи подруг з дамськими сумочками, вже вибачте.

[kerbasi.livejournal.com]

Все так. Але й протилежного боку також можна дивитися: хтось зовсім не тендітний чолов'яга, але якщо потягне щось важке, то серце не витримає, а жіночки кров з молоком та старики, що всіх переживуть, чекають, що він їм винен щось подавати, пересувати, тягати і т.д. Ще й можуть бути ризики втрати непорівнювальні. Як автомобіліст, взимку я іншим, особливо жінкам, допомагаю їхні авто з голольоду виштовхувати, але тільки не коли я вдягнений у стрій за 2000 євро.

[div4ysko.livejournal.com]

Ви знаєте, я абсолютно не феміністка. Я хочу жити в суспільстві, де мені б притримали двері метро чи магазину або подали руку при виході з транспорту. Від такої допомоги не відмовляюсь і дякую за неї.
Колись мені поступився місцем пан, віку мого тата. Після подяки ще перепитав щось, а тоді запросив на вечерю. Після того, як я відмовилась, він був дуже здивований і ображений. Мені також було не зручно, але я подумала, що це дарма, бо проблему має він, а не я: він неправий, вважаючи, що уступивши місце він має право на залицяння, а об'єкт залицянь має обов'язок їх акцептувати. Та, як то кажуть, осад залишився...
Чому люди насторожуються отримуючи допомогу від когось? Питання критичної маси. Зараз переважно зустрічаєш хамство і розвод, тож при контакті з ввічливістю першою включається обережність, яка й гасить ту іскру доброзичливості. Якщо переважить ввічливість - появиться довіра і сформується суспільство.

[maryxmas.livejournal.com]

як ви не феміністка, ви, певно, і від права голосу відмовились, і від права на освіту, і на подорожі, і на володіння власним майном?
і заміж вас віддали батьки -- за того, хто дав за вас найбільший викуп?

[daf-andrew.livejournal.com]

[maryxmas.livejournal.com]

дуже доречно (але дуже маленька картинка)

[o-teren.livejournal.com]

Охо-хох. Все ви правильно написали.
Я б оце ще на один аспект звернув увагу: завжди в таких ситуаціях є моя оцінка "мене" та "іншого". Я завжди якось свідомо чи підсвідомо розраховую, що ось цей здоровило - ще постоїть і нічого з ним не станеться, а ось за цю тендітну жіночку я певно сильніший, тож слід було б допомогти їй оту важку штуку бодай на рівне місце витягнути, а ось цей дідусь вже ледь стоїть і варто було б йому місцем поступитися. Звісно, я можу помилитися: насправді дідусь ще й мене переживе, здоровило на одних ліках тримається, а тендітна жіночка від грудей півтора центнери жме. Ну то й біс з ним. Більшість же припущень все одно будуть вірними. А якщо вже й помилятися, то "в правильну сторону".

[kerbasi.livejournal.com]

Я поводжуся так, як вважаю, що відповідає здоровому глузду. Здебільшого, я людям допомагаю, з салонними ляб'язностями до жінок не лізу, бо вважаю, що тут за феміністками повна рація. І все залежить від обставин: не буду я допомагати бабусі тягти "кравчучку" з брудними "мріями окупанта", якщо я у дорогому одязі, як і буду сидіти і нікому не поступатися місцем, якщо в мене при собі крихкі речі або мені просто зле. Кам'яне обличчя типу "хочеш вмерти, звернися до мене" я робити вмію.

Традиційно, не розібравшись у чому справа ))

[chita-i.livejournal.com]

Зараз прямо не маю часу прочитати хоть щось, але з задоволенням це зроблю, як зможу. Але:

Ти бачив? http://irengloria.livejournal.com/39538.html

Це для тих, кому нефіг робити, як читати по 100 з гаком чужих коментарів. ))

Re: Традиційно, не розібравшись у чому справа ))

[kerbasi.livejournal.com]

Чи мушу я це розуміти як те, що мені нефіг робити, крім як читати сто з гаком коментарів у той час, як ти дуже зайнята?

Про діалектику суспільних процесів

[livejournal.livejournal.com]

Користувач candrika посилається на ваш запис з Про діалектику суспільних процесів (http://candrika.livejournal.com/29541.html) пишучи: [...] Писала це як коментар до посту , взагалі оцього: http://kerbasi.livejournal.com/167710.html [...]

[odyn-owl.livejournal.com]

а чи не випливає отой страх "перед (примарно-гіпотетичним) залицянням" простою фобією нереалізованих сексуальних фантазій :)

[chita-i.livejournal.com]

а як ти думаєш? ще один натякач! ясєн хрєн, вони самі хотіли, тому і ходу прискорили! чи теж, "нє слішкам лі бьістра я бєгу?" против лома нєт прийома!

Головне наприкінці смалик поставити. Тоді усіх, хто не пойняв йюмора, можна виставити як неадекваток. Уф!

[tamara-v-t.livejournal.com]

Все нервные такие!!!
А не проще бы было загладить ситуацию, улыбнувшись, сказать: - "Извините, не заметила души прекрасные порывы"???...
Ото, один другого стоит... "яке дыбало - таке й здыбало"

[kerbasi.livejournal.com]

Я не нервовий. Я їм нічого не казав. Взагалі, я прочитав книгу Всеволода Овчіннікова "Корені дуба" про англійців, коли вона щойно вийшла, тобто я тоді класі у 5-му вчився, і вона мене так вразила, що я запозичив окремі тодішні англійські риси, як то вибачатися, навіть якщо мене випадково штовхнули. Щоправда, це працювало проти мене в армії, бо більшість азійців та кавказців вважала, що ти боягуз, якщо ти вибачаєшся, тому на два роки прийшлося про англійські манери забути, але потім - повернувся додому і повернув манери.

[habitudo.livejournal.com]

Ви вже вибачте що, вперше у вас з’явившись, відразу доскіпуюсь, але змовчати не можу, бо йдеться про МШФ, як у вас полюбляють казати)

"викладачку чогось загальнолюдськи гуманітарного, філософії чи філології", "філософиня" - авторка спеціаліст і викладач з логіки.

"чоловік, з ображено-сердитим виразом на обличчі різко відпустив половинку дверей, які мене ледь не зачепили" - оце, власне, й було запобігання нещасному випадку?

[kerbasi.livejournal.com]

Філософія або філологія, як на мене, не гірші за логіку.

ІренГлорія, напевно, адекватно описала ситуацію, але висновки прозвучали надто максималістично. Принаймні, я їх так прочитав.

[valya-zakhabura.livejournal.com]

всі коменти читати довго тому додаю свого :)
1. я теж завжди притримую двері в метро, бо дбаю про безпеку інших, і дратуюся якщо якісь дядьки-тітки цього не роблять...
2. поступаюся місцем жінкам, чоловікам, дідам, бабам - коли я не втомлена і не маю повні руки торбів.
3. Завжди дякую, коли мені притримують двері, пропускають уперед, поступаються місцем або подають руку на виході з транспорту.
4. Вчу такої поведінки свого сина і всіх знайомих чоловіків і жінок - бо це і є ґречність.
5. Вчу сучасних підлітків елементарно вітатися і казати "до побачення", а ще дякувати за те, що я видаю їм книжки. Бо кожна праця має цінуватись :)
Як вчу - власним прикладом. Але іноді й підказую..

[kerbasi.livejournal.com]

Чудовий етичной кодекс!Дякую!)

[irengloria.livejournal.com]

Дякую за обговорення, однак хотілося б дещо уточнити. Ситуація з дверима відрізняється від випадку з метро - двері в "Квадраті" значно легші, протягів немає, і вони майже зразу повертаються на місце, тобто, притримувати їх є сенс лише тоді, коли хтось іде зразу за вами. Я, власне, тому й подумала про недоречне джентльменство, що якби той чоловік просто пройшов, не притримуючи двері, було б краще. А щодо метро, мене з дитинства привчили, по-перше, бути уважною і виставляти руку трохи вперед, якщо якесь одоробло не притримає двері, по-друге, притримувати двері, якщо хтось іде за мною (причому незалежно від статі, особливо уважною слід бути хіба що до дітей, інвалідів і людей із зайнятими руками).

Тому я вважаю, що "золоте правило" працює й тут. Перед тим, як зробити дрібну послугу жінці, варто подумати, чи зробили б ви її, наприклад, своєму приятелю-очкарику в такій ситуації. (Фізична сила класичного "очкарика" зазвичай не вища, ніж в багатьох жінок).

[kerbasi.livejournal.com]

У "золотого правила" є один недолік - його інтерпретують обидві сторони, при чому між собою ніяк не пов*язані. У 99% випадків я, взагалі, не помічаю, перед ким я притримую двері, і обертаюся подивитися, чи є хтось, тільки, якщо ніхто двері в мене не перехопив, а з наступним кроком мені доведеться двері відпустити. А інша сторона, якщо це трапиться жінка, може інтерпретувати, що я перед "очкариком" двері б не тримав, а перед нею тримаю, бо маю наміри. А очкарик може подумати, що я підкреслюю його неповноцінність. А вихідець з іншої культури може подумати, що я його боюся, тому що він такий крутий. А консервативно збентежений чоловік може подумати, що я гей. І так далі.
Щоб не було такого простору для роздумів з ситуації, яка не варта взагалі затримки уваги на неї, слід давно висунути новий етикет. Силами інтелектуалів це давно можна було б зробити та пропагувати серед мас. Занотую собі, регулярно писати на цю тему.