Про гендерно нейтральний етикет та його спотворення в Україні

[kerbasi]

Власне не знаю, як правильно назвати. Гендерно нейтральний етикет - це мій оказіоналізм, це коли жінкам пальто подають та руку при воході з транспорту.

МШФ chita_i процітувала іншу блогерку, не просту, а університетську викладачку логіки:
http://chita-i.livejournal.com/128676.html
Одразу ж скажу, що я, в цілому, розумію, про що йдеться, але подив викликає недоречність розібраних ситуацій. Наведу цитату:

"Видно, що завтра 8 березня. Чоловіки стають такими нав'язливо-люб'язними, аж гидко. Сьогодні, проходячи "Квадратом" на Лукянівці... бічним зором помітила, як чоловік, який ішов метрів за три попереду, притримав двері. Якось не подумала, що це для мене, адже я йшла не прямо за ним, тож автоматично взялась за ручку сусідніх дверей, і лише коли чоловік, з ображено-сердитим виразом на обличчі різко відпустив половинку дверей, які мене ледь не зачепили, я звернула увагу на цей вияв невдалого джентльменства".

Далі у статті про подавання пальта, поступитися місцем, пропустити в двері, з чим я в цілому можу погодитися, крім одного. Є люб'язність, а є здоровий глузд. Я вперше поїздив закордонним метро у Стокгольмі 1996-1998-го. Перше, що мені там кинулося в око, що там всі притримують двері у метро. При чому Швеція відрізніяться саме найвищим ступенем досягнення гендерної рівності. Двері у метро - доволі небезпечний прилад, бо важкі і часом розкручуються до шаленої швидкості протягом. Це нормально дбати про безпеку інших і притримувати двері перед усіма, незалежно від статі. А процитований допис читатимуть українці і послідують рекомендаціям освіченої, емансіпованої жінки, що не тільки не слід до жінок лізти з застарілим нав'язливим етикетом. а ще й не попереджати можливі нещасні випадки. Отже, хай наступного разу про мене також напише якась по-українськи емансипована філософиня, але я притримуватиму двері у метро, як роблю це аж вже років 17.

І ще цитата з коментів вже самої МШФ chita_i :

"Треба розрізняти залицяльні знаки уваги (тіпо, я б зрадістю з вами, ну самі знаєте, і щиро нічого не можу зробити, це природно, зроблю вам приємність, а вдруг клюне? це інстинктивна поведінка, я розумію), а інша справа - вихована "немічність"-неповноцінність жінок. Коли треба і не помічають, що треба допомогти, чи коли так хочеться уваги і ніхто не бачить, то до бісу прикро"!

От мені здається, що не слід ускладнювати і нічого розрізняти. Можна доводити оточенню та дітям, що окремі знаки уваги є застарілими і багатьма сучасними жінками сприймаються, як принизливі, тому оскільки у нас розколоте суспільство, то слід напрацьовувати нейтральний етикет, основою якого є доброзичливість та обачність до людей - всіх людей, а не тільки знайомих, чи тих, від кого щось потрібне. А то поки розрізнятимуть, то вже й пізно буде - когось вже дверима вб'є чи хтось в бездонній ковбані потоне.

Взагалі, цей комент мені пояснив один феномен, з яким я стикаюся протягом вже років п'яти. Я часто спостерігаю, як хтось щось губить і завжди звертаю на це увагу людей або підбираю  та догоняю, щоб повернути, якщо людина встигла вже віддалитися. Мене завжди дивувала реакція молодих жінок. Якщо раніше нормально дякували, то вже кілька років я чую якесь "угу", або "харашо", після чого прискорюють ходу. Ніяк не міг второпати, чому так. Ну, хамство - я це розумію - але, зазвичай, навіть найхарактерніший жлоб в таких ситуаціях поводиться, як найгречніший аристократ. Вони в інших ситуаціях хамлять. А тепер мені зрозуміло у чому справа! Ці молоді жінки сприймають це як небажане залицяння. Але, знов-таки, я продовжуватиму свою лінію. Коли в малечі падає на підлогу рукавичка, хай це навіть виглядає, що товстий сорока з гаком років боров через дитину залицяється до молодиці, я все ж таки поверну цю рукавичку, бо не хочу, щоб потім якась домашня держиморда поїдом поїдала цю дитину, мовляв, пускаєш повітру, розява, напрацьоване тяжкої працею батьків.

UPD:
Модель, яка все пояснює:
http://candrika.livejournal.com/29541.html

Comments

[tin-tina.livejournal.com]

А не могло бути трішки інакше? (відразу відмічу, що тенденція мені подобається і з усіма позиціями я цілком солідарна). Коли людині звертають увагу на те, що вона щось загубила, то вона підсвідомо дратується і так само підсвідомо зриває злість на тому, хто їй про це сказав. Це недобре, звісно, але це така мимовільна реакція.
Проти притримування дверей чи допомоги з пальто - нічогісінько не маю.

[morreth.livejournal.com]

Я притримую двері для тих, хто йде позаду, допомагаю з важими речима та повертаю зронене, незважаючи на стать. Ввічливість треба поширити за межі гендерних установ, я так вважаю.

[kerbasi.livejournal.com]

Та все могло бути. Тільки раніше якось автоматично в більшості "дякую" з губ злітало. Може, тепер настільки багато неприємного до людей приходить ззовні, що вони більше у себе занурюються. Взагалі, за своє києвське життя я спостерігав певні цикли поводження у громадських місцях. От пам*ятаю, десь 2003-2004 чомусь масово люди почали чихати в вагоні та не прикривати рота навіть долонею, я вже не кажу про хустку. От стоїть і просто тобі в пику чхає або на тих, хто сидить. Потім якось цей тренд відійшов. Ну, я таких характерних хвиль було кілька. Не знаю, з чим вони пов*язані. Мабуть, той самий механізм як в моди.

[kerbasi.livejournal.com]

Вже давно слід сформулювати сучасний етикет. У школах ще продовжують вчити совітському, тобто французькому салонному етикету 18-19 сторіччя, який був взірцем в Рос. імперії.

[nikitanik.livejournal.com]

Там в irengloria є ще така цитата:
"перед тим, як запропонувати допомогу приятельці чи просто незнайомій жінці, подумайте, якби в аналогічній ситуації ваш приятель, чи відповідно, незнайома вам людина запропонувала таку допомогу вам, чи була б вона доречною? Якщо ні, то не робіть іншим того, чого не бажаєте, щоб робили вам."
НМД це є універсальна порада для будь-якого етикету і взагалі поведінки серед незнайомих людей.

[moy-compas.livejournal.com]

а як вважаєте щодо важких речей? чи принизливо феміністкам визнавати, що фізично жінки в середньому слабкіші за чоловіків? (питаю, бо справді не знаю, небагато читала дописів сучасних феміністок).

От наприклад цікавий приклад з тої ж Швеції про важкі речі від МШФ Дзиги (у другій половині поста), яка сама себе називає феміністкою, але явно не з екстремальних:) http://dziga-ya.livejournal.com/306877.html

[anoushe.livejournal.com]

ОМГ! А що, хтось не притримує двері в метро? Ну, тобто хіба це масово? Мені здається, що переважно всі всім притримують. Це якийсь уже автоматичний жест, по-моєму.

[kerbasi.livejournal.com]

Я ж написав, що з більшістю у тому тексті погоджуюся, тільки не слід вже доводити все до абсурду. С дверима метро це і є практично на межі доведення до абсурду. А в решті - вона має рацію.

[borys-javir.livejournal.com]

цілком згідний та солідарний.
також не раз ставав заручником такого жіночого невігластва, коли звичайну вихованість та бажання допомогти розцінювали якось по-своєму. ну і нехай! життя навчить, а як ні, значить, так і треба.

[kerbasi.livejournal.com]

Я також не читав феміністського.
Головне в етикеті, нмд, доброзичнливість, здоровий глузд і обачність. В шведів це є. Це одразу ж відчуваєш, коли там знаходишся. Причому не тільки в "білих комірців", а й у робітників (я на фабриках на навчанні був).

[dubchack.livejournal.com]

о господи) невдале джентельменство - притримати двері в метро)
нда...

[kerbasi.livejournal.com]

Манери публіки в метро дуже сильно залежать від часу доби та відрізку маршруту. Раніше я не помічав, щоб більшість двері притримувала, а останнім часом нечасто метро користуюся у години пік - може, й змінилося щось.

[kerbasi.livejournal.com]

Мабуть, тоді не притримати і не влучити у ціль - це мусить також вважатися невдалим джентельменством.))

[maryxmas.livejournal.com]

регулярно стикаюся з тим, що коли я притримую двері в метро, чоловіки за мною проходять, не притримуючи їх. типу я їм винна.
жінки так роблять значно рідше.

... значить, так і треба...

[kerbasi.livejournal.com]

погоджуюсь!

[maryxmas.livejournal.com]

так проблема не в тому, що він їх притримав. а в тому, що коли в притримані ним двері не пройшла жінка, він був нею незадоволений. ніби вона йому винна.
мене такі речі теж дратують.

[kerbasi.livejournal.com]

Можливо, рідше. Зверну увагу.

[dubchack.livejournal.com]

безперечно)

[maryxmas.livejournal.com]

до речі, спало на думку, що молоді жінки від вас сахаються, тому що сприймають вас як загрозу.
ще одна з вад патріархату.

[kerbasi.livejournal.com]

Скоріш за все. Як я десь вище написав, слід давно вже сформулювати сучасний етикет і пропагувати його. Власне боротьба з патріархатом силовими методами це необхідна складова, але й м*якими методами також нехтувати не варто. Через етикет можна також ерозії спотворених взаємовідносин у суспільстві сприяти.

[maryxmas.livejournal.com]

ну а як цьому можна сприяти, якщо жінкам всі втовкмачують -- і жінки теж, та сама Іренглорія -- що це відповідальність жертви уникати насильства. в таких умовах будь-який чоловік апріорі є загрозою.
і етикет тут не допоможе.
я ставлюся до чоловіків спокійно, тому що я знаю, що в разі чого від одного-двох я відіб"юся, а може, навіть і покалічу. а як бути тим, кому з дитинства розповідали про небезпеку незнайомих чоловіків?

[moy-compas.livejournal.com]

ой-йой, яку загрозу? по собі і своїм знайомих судячи, як загрозу при подібних обставинах я можу сприйняти чоловіка лише тоді, коли в нього там слюні течуть, чи ще щось:) ну або якщо він гнався за мною по темних кварталах в дванадцять ночі, щоб віддати загублений автобусний талончик.

взагалі здивувалась описаній автором ситуації, я радію і дякую, і більшість з жителів нашого міста, на моєму досвіді, так само.

[ku-bo.livejournal.com]

от ваша ж правда - потім вони скаржаться, шо жлобство навкруги, а жлобство як раз у насприйнятті простих зрозумілих речей

[kerbasi.livejournal.com]

Ну яка може бути небезпека у Метрограді серед біла дня на очах охорони? А весь мій досвід саме там.

Етикет допомагає тим, що дозволяє деякі ситуації не оцінювати, не замислюватися над ними, а просто діяти "за протоколом".
- дякую, мені не потрібна допомога.
- дякую, але наполягаю - мені не потрібна допомога.
- шановний, ваші пропозиції межують з нав*язливістю. Давайте розпрощаємось або я викличу міліцію/охорону...
набір таких штампів у голові,доведений до автоматизму дозволить у більшості ситуацій приборкати патриархатних джентельменів. А в прийнятних випадках - просто "дякую" з "фальшивою американською усмішкою" та йди собі.

[maryxmas.livejournal.com]

на охорону і на інших розраховувати не доводиться.