Мовний дибр

[kerbasi]

Мушу згаяти годинку, сиджу у кав'ярні. Неподалік нудно-пеерівського видгляду чоловік. Нудно-пеерівського означає нудних кольорів стрій, сорочка, краватка, тобто все блакитно-біле на сірому. Телефонує, називається прізвищем на -ов, але щиро намагається говорити українською. До великого банківського цабе хоче потрапити "на любе врем'я". Всі деталі перспективного, звісно, що монопольного - вони ж інакше не вміють - бізнесу на півдні України він вибовтав, включно зі своїм телефоном, але зі мною йому пощастило - я йому нічого не зроблю, ані поганого, ані доброго.

Головне у тому, що навіть пан на -ов згадує українську, і хоча й суржикоподібно, але з доволі автентичною імітацією вимови розмовляє, коли потрібні гроші, а на кранику сидить україномовний.

Які з цього висновки? Та, мабуть, не варто надто рефлексувати. Просто дибр.  

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Не спрощуйте. Я вже тоді був дорослою людиною. Навіть у нас на півдні кольорована жлобня лаяла комуністів і хотіла демократії.

Чим краще мажоритарка - відповів нижче у новій відповіді "ябогдану".

Стосовно партії - ми вже давно до цієї теми з вами повертаємося. Я поки що не бачу, що саме могло б стати платформою такої партії. Скоріш за все їх знадобиться декілька, бо ніякі вищі принципи не змусять перебувати мене в одній партії з одеським русофілом або з галицьким консерватором.

[dniprovska.livejournal.com]

*** Я поки що не бачу, що саме могло б стати платформою такої партії. Скоріш за все їх знадобиться декілька, бо ніякі вищі принципи не змусять перебувати мене в одній партії з одеським русофілом або з галицьким консерватором. ***

Платформою для будь-якої партії є перш за все економічні інтереси. Партія - це об'єднання певних класів і прошарків. Наприклад, ядром компартії у 90-ті були червоні директори. І партія відстоювала їхні інтереси. Коли в них відібрали засоби виробництва, на 1-ше місце вийшли партії олігархів. Ці еволюція зараз застопорилася.

Нові класи не виходять на політичну арену. А в "чисто ідейні" партії я не вірю. Це або інтелігентські партії типу "Руху", які довго не живуть, або проекти типу "Свободи", які спекулюють на нац. почуттях.

[kerbasi.livejournal.com]

Це дуже все непросто. У сучасності вже не так діють класи,як за часів індустріальної революції. У країнах старої Європи вже всі парламентські партії є партіями середнього класу. Суто робітничих чи інших цехових партій вже немає на вищому рівні. У нас десь так само: оскільки найдієвіший та найпотужніший клас це постсовітські крадії, то всі партії і є втіленням інтелесів того чи іншого клану тих крадіїв. І я не бачу причин, через які б у нас з'явилися інші потужні класи, бо еліта цього стає на заваді. Тут все цілком за тою теорією, яку ви свого часу відкинули:
http://kerbasi.livejournal.com/137987.html

[dniprovska.livejournal.com]

Сучасність неоднорідна. У країнах Старої Європи громадянське суспільство вже сформувалося. У нас воно на стадії формування, тому проводити паралелі зі Старою Європою некоректно. Але і в розвинених країнах Заходу партії мають свої "відтінки" бо й буржуазія там неоднорідна.

=== І я не бачу причин, через які б у нас з'явилися інші потужні класи, бо еліта цього стає на заваді ===

Інші класи в нас уже з'явилися, і навіть на Майдан були носа вистромили. Просто вони ще не потужними. Якби перешкоди, створені елітою, були принципово непереборними, то Стара Європа і досі жила б при феодалізмі. Людовік Шістнадцятий з Марією Антуанеттою теж стояли на заваді вільному розвитку капіталізму. І цю заваду прибрали.

[kerbasi.livejournal.com]

Та які там класи на Майдані? Плебс з аграрної глибинки погорланити за найдревнішу націю та офісний планктон папріколу подуркавать та в наелектризованій атмосфері сексуального партнера щоб легде знайти?