Про лідерство та інтелігентські комплекси - 1

[kerbasi]

З власних спостережень за людьми з мого оточення та з особистого самокопання я вивів кілька типових вад, які притаманні певній верстві, яку я називаю інтелігенцією. Це умовна назва. Я вийшов з середовища на 90% з технарів, на 10% з педінститутського рівня гуманітаріїв, помножити це на «коефіцієнт провінційності» та накласти часові рамки 1980-2000 – ось і вийде матеріал для спостережень. Звісно, спостереження не обмежувалися саме цими рамками – можна говорити і про те, чим хто закінчив. За теперішніх умов соціальна структура суспільства вже не така, тому я не претендую на те, що слово «інтелігент» однозначно пасує до тих, хто має виявлені мною риси, але це не так важливо. Це все я більше написав для того, щоб читачі все ж таки прочитали, а не з першого абзацу почали проектувати написане на себе та роздмухувати почуття образи на найлютейшого ворога всього найкращого в Україні, блогера Кербасі.

Розглянемо сьогодні таку рису, як непереносимість оцінки за результатом. Якщо людина на запитання про результат її діяльності починає розповідати, як хто старався, пітнів, напружувався, не спав ночей – перед вами інтелігент у вищезазначеному сенсі. В інтелігентів реакція на оцінку за результатом варіює від зомлівання до несамовитої люті та агресії. Це стосується як особистого рівня, так і глобальних та історичних проблем.

Герої Крут, вони, звісно, герої, але якщо вже ми говоримо про війну та навіть ширше – про визвольну боротьбу, то результат який?

Київ та Новгород – Європа, цивілізація, Москва – угро-фіни та дикість, але хто виграв всі дипломатичні дуелі та криваві битви? Що там зараз на мапі світу та у геополітичних розкладах? Отож!

Українська національно-будівнича міфотворчість тепла, рідна, комфортна, але кого перемогли її носії? Чия міфотворчість тепер сильніша? Отож.

Інтелігенція не виносить таких аргументів. Інтелігенція одразу ж переносить дискусію на особистий рівень: старались, страждали, проявляли мужність та винахідливість. І це було б правильно, але не у дискусії з історичних та політичних питань.

Це ж стосується і оцінки політиків. «Їм не дали»? «Не пощастило – криза»? «Папєрєднікі винні»? Противники підступні? П’ята колона в країні? Може бути, але особисто ти – політик Х – невдаха! Результату не досяг! Крапка.

Прогноз цієї хвороби часто невтішний, але хвороба виліковна, якщо пацієнт наважиться на болюче лікування. Слід заборонити собі оцінку за 5-, 12-. 100- бальною системою. Дозволити собі тільки дві оцінки – «0» та «1». І ніяких пояснень та виправдань. Якщо маєш «нуль» - йди роби висновки, пройди перепідготовку, спробуй ще раз або спробуй себе в чомусь іншому. Але ніяких виправдань!

Скажу чесно, мені на подолання в собі внутрішнього спротиву «холодній і безсердечній результативності» пішло десь роки чотири.

Чому це важливо обговорювати? Часто можна почути скарги, що немає в країні лідерів. Так от, лідер повинен мати суворе результативне мислення. Він не може проявитися, якщо його не сприймають.З масами він якось впорається завдяки пропаганді, але якщо йому доведеться ще й інтелектуальну верству зомбувати, то не матиме він жодного шансу на перемогу. У суспільстві мусить бути достатньо осіб, на яких лідер може спиратися, тобто ті люди мусять позитивно сприймати особисті якості лідера, а не комплексувати через них, боятися, нервувати. Поки що такого духу у суспільстві немає.

Comments

[slipa-ol.livejournal.com]

от-от, ніяких виправдань. зміг - не зміг, причини мало цікаві.

[flakelviv.livejournal.com]

Товарищ, работу свою выполняй,
Не хнычь, не скули и не ахай!
Выполнил план — посылай всех в пизду,
Не выполнил — сам иди на хуй!

(вибачте, не втримався, але це як квінтесенція)

[sparrow-hawk.livejournal.com]

так!

[kerbasi.livejournal.com]

Звучить - супер! Тільки насправді "товаріщі" самі були майстрами вигадувати пояснення невиконання плану: взимку - сніг, влітку - дощ, врагі народа, проіскі імпєріалізма, нєсознатєльниє елємєнти і т.д.

Намір чи результат

[livejournal.livejournal.com]

Користувач alex_barbarossa посилається на ваш запис з Намір чи результат (http://alex-barbarossa.livejournal.com/39742.html) пишучи: [...] або спробуй себе в чомусь іншому. Але ніяких виправдань!..Про лідерство та інтелігентські комплекси [...]

мне отмщеніє і аз воздам

[crema-catalana.livejournal.com]

Хто, питається, оцінюватиме результат?
Наприклад, Петлюра в очах якоїсь з верстов населення — лузер.
Чи так це насправді? Чи так це в очах інших людей?
Інснують же інтегральні оцінки, що змінюються з роками (в одну, чи то в іншу сторону).
Як на мене, то опублікований Маніфест Кербасі аж занадто по-ленінськи багатий ярликами та не дуже християнський по суті.
Амінь :)

Re: мне отмщеніє і аз воздам

[kerbasi.livejournal.com]

Система оцінки залежить від того, що оцінюється: вплив Петлюри на дух певних верств суспільства, чи підсумки війни за незалежність.

Я б образився, якби мене хтось переплутав мене з християнином. Отже, дякую!)

Re: мне отмщеніє і аз воздам

[none_smilodon (from livejournal.com)]

Петлюра не просто в очах деяких верств, для вимірювання лузерства треба вводити спеціальну одиницю - петлюри. Віддати полякам пів країни це відповідно півпетлюри, підняти заколот і втратити владу - 0,9 петлюр. З цієї точки зору,

Степан Бандера це 0,43 петлюр
Леонід Кравчук це 0,12 петлюр
Іван Мазепа це 1,01 петлюр
Богдан Хмельницький це 0,33..3 петлюри

Дуже зручна шкала вийде.

Re: мне отмщеніє і аз воздам

[o-teren.livejournal.com]

Це з якого боку глянути. От, наприклад, "Дозволити собі тільки дві оцінки – «0» та «1»" це ж суцільне "так - так, ні - ні, все інше від лукавого" з відомої книги. :)

Донцков у свій час про це писав багато

[none_smilodon (from livejournal.com)]

До-речі, з приводу оцінки результатів. Є два політики, один закріпив в державній ідеології всю програму націонал-демократів 90-х з єдиною державною, голодомором і євроінтеграцією включно, а інший сидить зариганій поліклініці та скандалить з адміністрацією за зайву хвилину дзвінка по мобільнику. Питання до шмаркатих інтелігентів:

1. Хто з них невдаха, а хто успішний?
2. Як вони сподіваються отримати захист від політика, який навіть свій власний фізіологічний комфорт захистити не здатен?
3. Кого з цих політиків звуть Тимошенко, а кого Ющенко?

Re: Донцков у свій час про це писав багато

[crema-catalana.livejournal.com]

Зарахую себе до шмаркатих інтелігенів, розплачуся та й піду звідси, бггг

Re: Донцков у свій час про це писав багато

[kerbasi.livejournal.com]

Обидва невдахи, не варті обговорення. І не тільки вони особисто, а й разом зі своїми командами, які тепер складають "апазіцію".

Re: Донцков у свій час про це писав багато

[plauntago.livejournal.com]

Мені здається, що Ви не зовсім зрозуміли ідею. Результат це те, до чого прагнув і отримав, а що там ще сталось - то вже справа другорядна. Образно кажучи, якщо я пішов копати черв'яків на рибалку, то навіть якщо я за дві години вирив п'ятиметрову яму і знайшов горщик золота, але не вполював жодної наживки для вудки - я невдаха у контексті поставленої цілі.

[witch-leticia.livejournal.com]

Дозволю собі не погодитись, точніше, погодитись не повністю. По-перше тому, що є певні умови, в яких погане рішення все ж буде кращим, ніж найгірше.
По-друге, тому, що результат певних дій часто вилазить в досить довготривалій історичній перспективі.

[crema-catalana.livejournal.com]

Тобто, чи був лузером Михайло Ларіонович К.? ))

[anoushe.livejournal.com]

Поняття "результат" залежить выд перспективи та від очикувань. Всі, хто брали участь у національно-визвольній боротьбі того часу, що трапилися Крути, програли. Але зараз деякі історики вважають, що якби не ті три роки бурхливої і, може, лише формальної, незалежності, то ми б зараз жили не в державі Україна, а в Украинской губернии Российской Федерации (ну, чи в Украинском крае, чи як там воно ділиться), бо й УРСР могло б не бути. Наскільки статус, хай і геть формальний, статус "вільної" радянської республіки, замість автономії, є результатом тої боротьби? Чи виграшний це результат?
Я можу погодитися з тобою в оцінці менш глобальних подій. Глобальне, по-моєму, рідко буває таким уже однозначним.

[kerbasi.livejournal.com]

Мене в даній темі цікавить питання лідерства. Питання національної пам'яті, історії, осмислення минулого - це інша сфера. Політика зовнішня, внутрішня, міжнародна, економічна - це бійка, а бійцями мусить керувати людина з мисленням ватажка бійців. І суспіільство мусить це розуміти.

[nekrashevych.livejournal.com]

Мені здається, що тут більше грає роль не інтелігентність (в будь-якому розумінні), а радянська система як така. Наприклад, щодо результатів роботи, то в капіталізмі є чіткий критерій - скільки ти заробив грошей. У СССР же боролися проти "нетрудових доходів". Тобто, головніше труд, а не доходи. І це сидить дуже глибоко. В Україні велика частина людей вважає, що робота повинна оцінюватися за потраченою на неї енергією, а не за кінцевим результатом.

[kerbasi.livejournal.com]

Система оцінок на роботі в моїх батьків була практично тих самих принципів, що й сучасні американські key performance indicators. Інша справа, що ними постійно маніпулювали, щоб винагороджувати найбільш лояльних до начальства та утискати менш лояльних, а також - на більш високому рівні - для приховування провалів планування та управління. Наскільки я пам'ятаю СРСР, то прості робітники прекрасно знали ціну грошей, в інтелігенції з цим було не все гаразд. Принаймні у тому середовищі, де мені довелося народитися та входити у життя.

[istunoff.livejournal.com]

Богдан Хмельницький - 1, чи 0?

[kerbasi.livejournal.com]

Я не знаюся в історії, щоб судити, чи досяг він того, за що брався відносно його політичного часу. А відносно нашого часу - відстань вже достатньо велика, щоб дивитися за багатобальною шкалою. З точки зору ідеології, звісно, бінарні оцінки зручні, але Б.Х. вже давно суб'єкт передовсім історії.
Я про лідерство у контексті нашого часу. А у нашому часі на більш детальну шкалу, ніж бінарна, слід заслужити, при чому настільки постаратися, що аж до межі можливостей.

[odyn-owl.livejournal.com]

Якщо трохи максималізувати ці "нулі та "одиниці", то отримаємо такий собі шлях самурая, винагородою і прикрасою, якого буде смерть

[crema-catalana.livejournal.com]

Гуд.

[Ą (from livejournal.com)]

Соблазн простых решений.

[kerbasi.livejournal.com]

Я більше не пишу складного в інтернеті.

З іншого боку, складні рішення складаються з простих крокі. От пропонується перший простий крок - перестати боятися бінарних оцінок. Напевно, це абсолютно не ваша проблема, але, повірте, дуже-дуже багатьом представникам інтелектуальної верстви, якщо не більшості, вона притаманна.

[fsck-all.livejournal.com]

Виходить совок та всі його ідеологи виявилися лузерами, разом зі своїми гагарінами та іншими мамлякатами, якщо порівнювати з Україною? :)
Ну й відповідно й рашка

[kerbasi.livejournal.com]

Так, звісно. Це про СРСР. РФ ще не завалилася, але це обов'язково станеться, якщо не буде якогось дива.

[nikitanik.livejournal.com]

*Він не може проявитися, якщо його не сприймають.З масами він якось впорається завдяки пропаганді, але якщо йому доведеться ще й інтелектуальну верству зомбувати, то не матиме він жодного шансу на перемогу. У суспільстві мусить бути достатньо осіб, на яких лідер може спиратися, тобто ті люди мусять позитивно сприймати особисті якості лідера, а не комплексувати через них, боятися, нервувати.*
Це так. Тільки я не думаю, що ті, кого ти називаєш "інтелігенція" - що вони зможуть - принаймні в осяжній перспективі - позбутися своїх "інтелігентських комплексів". Це утопічні побажання.
Думаю, той лідер, якого вони (інтелігенція) не будуть позитивно сприймати - такий лідер справді не матиме жодного шансу - і програш Тимошенко яскравий тому приклад.
А спроби зомбувати "інтелектуальну верству" приречені, на те вона й інтелектуальна (= здатна мислити).

[kerbasi.livejournal.com]

Це означає, що в країні немає верстви, яка прагнула б виходу з теперішньої ситуації. Тобто атомізовані особистості є, але верству, хай навіть нечисленну, вони не формують. Щоправда, є резерв з тих, чиї прагнення не поширюються на всю цілісність системи, а тільки на локальні сфери (культура, мова, підприємництво, соцсфера і т.д.), тобто можно чекати за певних умов вони розширять свій погляд на життя, але що то мусять бути за умови, щоб не катастрофічни, важко собі уявити.(

Лідеру на замєтку

[livejournal.livejournal.com]

Користувач chita_i посилається на ваш запис з Лідеру на замєтку (http://chita-i.livejournal.com/149095.html) пишучи: [...] Навіяно дописом Кербасі Про лідерство та інтелігентські комплекси [...]

[candrika.livejournal.com]

Дуже чоловічий підхід :). Я не маю на увазі що це добре, чи погано, що він чоловічий - якщо обмежити до певних сфер і певних процедур - тоді мабуть добре.

Може дійсно в нас проблема з такою тверезо-холодною результативністю, бо чоловічий принцип в суспільстві дуже слабо розвинутий? Мається на увазі нормальний, сильний і до якоїсь міри відсторонений чи абстрактно-справедливий батьківський принцип. Не паханський, не рагульський, а власне щось типу якогось протестантського чи індустріального (пост-феодального) патріархату західного зразка. Той-от патріархат (разом з його бінарними оцінками) зараз на заході успішно поборений фемінізмом, але все-таки він досить довго працював, і його інструментально-практичні цінності (і способи оцінювання) надійно вросли в культуру, особливо в тій сфері про яку вам йдеться. В багатьох інших сферах він наробив трохи клопоту, але оскільки мав закладену в собі цю власне самокритичну здатність, про яку ви пишите, тому і здатний був до зміни і адаптації.
А ми якось це все діло перескочили, і ця наша ситуація навіть не те щоб матеріархату, а якогось суцільного гнилого бабства - дуже гнітюча. В більшості чоловіків покоління моїх батьків пасивна (чи пасивніша ніж в їх дружин) життєва позиція, навіть в тих хьо не пияки і цілком нормальні розумні люди. В жінок - агресивна, але не прямо чи відверто, а якось вивернуто "через зад", мабуть те, що на заході називається passive-aggressive, дії переважно якісь покручені чи приховані, і з величезною часткою маніпуляції, постійним намагання викликати почуття вини, униканням відповідальності, пошуком винних - я про це вже говорила колись. В мене теж кілька років зайняло щоб спочатку побачити ці тенденції в собі, а потім якось поступово викорінювати - не знаю, чи позбулася вже, воно, зараза, таке слизьке, що його й не видно майже, поки хтось збоку пальцем не тикне. Мені здається, власне в такій комбінації чоловічого-жіночого вони одне одного підсилюють. Чоловічого нема і не може бути, бо жіноче домінує і псує його, жіноче не проявляється нормально взагалі, бо не може покластися на чоловіче, і відповідно кожне компенсує (і комплексує) в напрямку протилежному до потрібного.

Здається, воно якось потрохи почало мінятися в останні роки серед молодших поколінь - от у вашому на приклад вже трохи частіше якась нормальна динаміка спостерігається, але я навіть не уявляю, скільки то треба поколінь. Хоча, може й одного досить? Як в тому анегдоті про психоаналітиків і закручування лампочки - достатньо одного, але треба щоб лампочка хотіла змінитися.

Теж додам дисклеймер, що спостереження грунтуються на обмеженому колі родичів і знайомих, переважно тих хто живуть в Галичині. Чи стосується то якихось інших територіальних, вікових і класових кіл - не знаю. Хоч підозрюю, що це масовий діагноз.

[kerbasi.livejournal.com]

Я не пов'язую результативність мислення с патріархатом. Те, що закріпленим в культурі та управлінні воно стало саме в патріархальних суспільствах, це, мабуть, не пов'язано саме з патріархальним устроєм. У сучасності жінки прекрасно вписуються в цю систему, натомість, принаймні, у США вже пишуть, що чоловіки починають випадати.

З вашими спостереженнями цілком солідарний. Я власне не погоджуюся в антипатріархальному пафосі тутешніх феміністок, тому що від патріархату тут тільки гній залишився. Тут його не слід витрачати час на його добивання, а слід рішуче займати максисимум громадського, економічного, інтелектуального простору.

[jim-markoffkin.livejournal.com]

"Слід заборонити собі оцінку за 5-, 12-. 100- бальною системою. Дозволити собі тільки дві оцінки – «0» та «1»."

Але ж тоді до історичних нулів ми повинні будемо віднести, наприклад, Перикла. Саме при ньому розпочалася війна Афін зі Спартою, після якої Афіни назавжди втратили першість. Нулем за вашою шкалою буде Цезар, він взагалі лох, вбитий своїм оточенням. Чого він досяг? Тільки домовини. Такій же історичний нуль і невдаха Наполеон. Я вже не кажу про Черчиля, за прем'єрство якого Британія втратила статус світової держави, передавши його СРСР і США. Нуль, що пропхнув тютюном і алкоголем... Розумієте, ви, оцінюючи результат, випускаєте саму гру... Навіть дві сусідні держави часто грають кожна в свою гру, отже і мета в них різна. А ви судите одну державу за правилами іншої. Мені здається, це помилка. По вашій шкалі Маннергейм програв, а Сталін виграв. Бо Сталін отримав територію, а Маннергейм втратив. Але ж маршал грав зовсім в іншу гру, ніж генералісимус, і в цій, своїй грі, переміг його... І зараз, якщо глянути на карту де є держава Маннергейма і немає держави Сталіна, це стає очевидним.
Щодо української міфології, яка начебто нікого не перемогла. Так, сьогодні їй складно боротися за золоті медалі світової першості... Почекайте трошки. Не можна в історії використовувати абсолютну шкалу. Ніяк не можна. Бо в історії є старт, але нема абсолютного фінішу. Є процес. Ви хочете зупинити його прямо зараз і зафіксувати результат. Тоді за вашою абсолютною шкалою зниклі хети, виявилися більш слабкою "командою", ніж існуючи молдавани. Хетів нема, молдовани є. Отже молдавани виграли... Але ж матч не закінчився. І українська міфологія ще в ігри. Її гра - то збереження виживання нашого народу попри всі окупації, асиміляції, громадянські конфлікти і війни чотирьох імперій між собою на його території. І це на даний час - перемога. Що буде далі, побачимо.

[kerbasi.livejournal.com]

Я на це вже відповів в іншиї гілках.