Про лідерство та інтелігентські комплекси - 2

[kerbasi]

Продовження теми про інтелігентські комплекси. Початок тут:
http://kerbasi.livejournal.com/172246.html

Другий важливий інтелігентський стереотип – це віра у те, що від страждань можна стати кращим. Ні, я не заперечую, інколи таке буває. Але в інтелігентів це майже аксіома. Коли за пізнього совка протягом кількох років призивали до армії студентів, то в багатьох інтелігентних родинах почалися заломлювання ручок, закочування оченят, мовляв, як таке може бути, що свої ж хлопці, такі самі діти, лише на півроку-рік-півтора старші, а знущаються з новобранців з винахідливістю, якій позаздрили б в НКВД та Гестапо. А ще ж самі таке витерпіли, а потім самі стали катами! Ой, як це може бути! Зрілі люди з життєвим досвідом з цього тільки знизували плечима, бо у реальному житті тільки так і буває. А винятки… Винятки оспівуються в літературі та мистецтвах. А скільки тих мистецтв та літератури і скільки життя…

З дитинства пам’ятаю теревені батьків про якихось новопризначених міністрів чи інших керівників, що, мовляв, починали з ІТР, тому всі біди-нещастя гіркого життя сто рубльового інженерішки їм відомі, тому тепер вони щось змінять. Та дідька лисого! Саме тому й не змінять, бо знають, наскільки ще можна дотиснути працівників.

З нашої політики чимало прикладів можна набрати, але недавній та промовистий: от Володарський-Шітман колись зазнав публічного цькування за свій сексуально забарвлений відвертий перформанс біля ВР на протест проти інституціалізованого моралізаторства, навіть видсидів кілька місяців у колонії-поселенні, і що, це завадило йому організувати цькування ідеологічно чужої йому блогерки Білозерської? Аж ніяк! Інтереси виявилися важливішими за емпатію.

Сказаного мусить бути достатньо для усвідомлення, що при виборі лідера, авторитета не варто шукати в них спільного досвіду та подібності почуттів. Лідер мусить нас відчувати, але він/вона не мусить відчувати так, як ми.

Не можу сказати, що ця вада, на відміну від описаної у попередньому дописі, була колись мені притаманна. Прекрасним щепленням виявився досвід у війську: найбільша наволоч це дуже-дуже часто, настільки часто, що майже завжди, це навіть не той, хто б’є тебе, а той, кого били разом з тобою.

Comments

[mazhorka-klusha.livejournal.com]

> я повністю підтримую більшовиків 1920х-1930х.
Ніпоняв, у чому підтримуєте? У боротьбі проти Холодного Яру, у створенні Голодомору?

[kerbasi.livejournal.com]

Ні, у ставленні до церкви. Про це у мене колись у профілі було написано. Я проголосую за будь-яку партію, яка пообіцяє повернути кількість храмів до тої, що існувала на 1 січня 1988 року.

[mazhorka-klusha.livejournal.com]

Раджу почитати більше про їхні репресії проти релігій.

[kerbasi.livejournal.com]

На що мені читати? Я маю достатньо віку, щоб чути розповіді свідків та учасників. А репресії наразі ініціюються клерикалами, як власне і тоді церква була далеко не прогресивною силою, а конкретні попи - хтивими, жадібними людішками, за що й отримали належне. Сподіваюся дожити до часу, коли й теперішні отримають.

PS: я не проти релігій, я проти інституціоналізованих релігій.