Про лідерство та інтелігентські комплекси - 2

[kerbasi]

Продовження теми про інтелігентські комплекси. Початок тут:
http://kerbasi.livejournal.com/172246.html

Другий важливий інтелігентський стереотип – це віра у те, що від страждань можна стати кращим. Ні, я не заперечую, інколи таке буває. Але в інтелігентів це майже аксіома. Коли за пізнього совка протягом кількох років призивали до армії студентів, то в багатьох інтелігентних родинах почалися заломлювання ручок, закочування оченят, мовляв, як таке може бути, що свої ж хлопці, такі самі діти, лише на півроку-рік-півтора старші, а знущаються з новобранців з винахідливістю, якій позаздрили б в НКВД та Гестапо. А ще ж самі таке витерпіли, а потім самі стали катами! Ой, як це може бути! Зрілі люди з життєвим досвідом з цього тільки знизували плечима, бо у реальному житті тільки так і буває. А винятки… Винятки оспівуються в літературі та мистецтвах. А скільки тих мистецтв та літератури і скільки життя…

З дитинства пам’ятаю теревені батьків про якихось новопризначених міністрів чи інших керівників, що, мовляв, починали з ІТР, тому всі біди-нещастя гіркого життя сто рубльового інженерішки їм відомі, тому тепер вони щось змінять. Та дідька лисого! Саме тому й не змінять, бо знають, наскільки ще можна дотиснути працівників.

З нашої політики чимало прикладів можна набрати, але недавній та промовистий: от Володарський-Шітман колись зазнав публічного цькування за свій сексуально забарвлений відвертий перформанс біля ВР на протест проти інституціалізованого моралізаторства, навіть видсидів кілька місяців у колонії-поселенні, і що, це завадило йому організувати цькування ідеологічно чужої йому блогерки Білозерської? Аж ніяк! Інтереси виявилися важливішими за емпатію.

Сказаного мусить бути достатньо для усвідомлення, що при виборі лідера, авторитета не варто шукати в них спільного досвіду та подібності почуттів. Лідер мусить нас відчувати, але він/вона не мусить відчувати так, як ми.

Не можу сказати, що ця вада, на відміну від описаної у попередньому дописі, була колись мені притаманна. Прекрасним щепленням виявився досвід у війську: найбільша наволоч це дуже-дуже часто, настільки часто, що майже завжди, це навіть не той, хто б’є тебе, а той, кого били разом з тобою.

Comments

[crema-catalana.livejournal.com]

Нє, ну ви дядьку теє...
Так я згодом дійду до того, что актор Борисов і Голохвастов це одна й та сама персона :)
Я про те, що льохко можна нагидити в храмі (як би хто не ставився до християнства), й важкувато йде перформанс на тему "хліб-сіль німецькому війську від благодарного гебрейства" на бабино-ярських теренах. Тут і Салман Рушді відпочиває. Як каже дедушко Лємбіт, такий от концепт для Дрекмана.
Точно, що або хрест, або обрізання, бгггг

[kerbasi.livejournal.com]

Це вже питання цілісності його світогляду, даній темі не дотичне.

[crema-catalana.livejournal.com]

Ну да, ну да. К наукє, которую я в данньій момент представляю, єто отношения не імєєт :)