Про лідерство та інтелігентські комплекси - 7

[kerbasi]

Є така характерна риса китайської філософської думки, основне положення – тотожність мікрокосму і макрокосму. Практично це означає, що кожен індивід проходить ті ж самі стадії розвитку, що й Всесвіт, тільки прискорено. Вважалося, що можна знайти засіб синхронізувати себе зі Всесвітом, методами психотехнік переважно у даосів, моральним самовдосконаленням переважно у конфуціанців, і тоді такий просвітлений індивід зможе впливати на процеси у Всесвіті. Наприклад, відвернути негоду, напад ворогів, неврожай.

Не знаю, чи принесли цей стиль мислення до наших країв монголи з їхніми конфуціанськими радниками, але він совітській інтелігенції притаманний в повній мірі.

По-перше, інтелігент вважає, що його особисті справи мають державне значення. Це не інтелігенту натовкли пику у під’їзді, а це країну накрила хвиля злочинності. Якщо через це інтелігент писатиме заяву або статтю , там обов’язково прозвучить щось типу «зупинимо моральне падіння молодого покоління, не віддамо владу на наших вулицях кримінальному елементу». Якщо інтелігент винаходить якийсь новий прилад або метод, то це не його особистий засіб заробити або прославитися, а не менше, ніж зміна напрямку науково-технічного поступу, трильйони доларів зисків для людства, вирішення глобальних проблем.

По-друге, інтелігент щиро вважає, що якщо він переріс якісь вагання або вади, то синхронно з ним переросле все суспільство. Захоплювався у 80-ті екстрасенсорикою, а тепер обурюється, що хтось ще до них ходить: «Як так! Та це ж все давно спробували та забули! Хто ще в це вірить»! В усій красі це переконання інтелігентів постала під час горбачовської політики гласності. Якщо взяти тодішню знакову пресу, то там всюди містяться тексти, де абсолютно серйозно стверджується, що якщо опублікувати заборонену літературу, то настане всім щастя. І не просто духовне щастя, а й матеріальне! Вже у 90-ті можна прочитати волання, мовляв, ми гадали, що опублікуємо Солженіцина, і країна зміниться на краще, а виявилося, що опублікували, а все одно – гіперінфляція, бандитизм, підприємства зупиняються. Вийшов на Майдан – суспільство змінилося! Це з нашої реальності…

По-третє, як справжній даоський мудрець, інтелігент ухиляється від обіймання конкретних посад. Інтелігент хоче керувати з-поза лаштунків, він хоче бути Сірим Кардиналом, він пишається статусом радника. До речі, це словосполучення «сірий кардинал» раніше вживалося зовсім навіть не негативно. Це вже після того, як у перебудову хтось назвав головного ідеолога брежнєвської КПРС Суслова сірим кардиналом, це сполучення набуло негативного присмаку в інтелігентському середовищі. Навіть уявити лячно, скільки можливостей втратили інтелігенти, скільки задумів не реалізували, скільки покидьків ощасливили через цей свій стереотип!

Сам по собі такий стиль мислення, тобто уявлення про тотожність мікрокосму і макрокосму, може й не бути вадою. На ньому можна надбудувати позитивну, активну особистість, що часто має місце у країнах, чия культура базується на класичній китайській етиці та філософії. Тільки для цього слід усвідомити, що вдосконалення світу через занурення у себе – це для відлюдників і монахів. Якщо ти живеш у суспільстві, маєш обов’язки, тоді вдосконалюй світ через особисті здобутки, через створення нової вартості, а своє моральне і містичне розуміння світу використовуй на те, щоб твої зиски йшли на користь ближнім і не дуже ближнім, а не на примітивне задоволення пустих амбіцій і фізіологічних потреб.

У назві цієї серії є слово «лідерство». Прямолінійне розуміння самовдосконалення та моральної позиції - що вони з лідерством несумісні. Якщо ви так вважаєте, тоді поміркуйте, чи став би Сінгапур соціально-економічним та культурним дивом, якби улюбленець теперішніх інтелігентів Лі Гуаньюй сидів у печері на горі Тайшань і чекав, поки його покличе імператор, щоб послухати мудрих порад.

Comments

[o-teren.livejournal.com]

Дідько його зна, з тими алхіміками: мене в основному ідеї цікавили, а "родословна" не так щоб. Чув версію і з євреями, і з єгиптянами. Здається там ще все це ускладнюється тим, що в середньовіччі любили, задля більшої "традиційності", приписувати якісь власні ідеї древнім, і чим більш древнім - тим краще. :)
Нмд все значно простіше - інтелігенція народилась у царській Росії як клас...
Щодо інтелігенції, то нічого розумного не скажу (для мене це поняття занадто аморфне, тож і з певними тезами господаря журналу мені важко погодитися :)) Єдине, що оце подумалося: можливо певні кособокості нашої інтелігенції почасти зумовлені ще й ефектом "доганяючої цивілізації": якщо такий інтелектуальний прошарок формується природно і поступово, то й проблем з ним менше. У нас же це було раптом і багато - ні традицій толкових, ні якихось "корпоративних правил", тощо. Звідси й якась "розхристанісь". Може б з часом все й налагодилось, але... судячи зі всього, з інтелігенцією буде покінчено. От чи виросте на цьому місці щось краще - хто зна. (Якось недолуго в мене вийшло, але вже вибачайте :))

[plauntago.livejournal.com]

Так, з цим також згоден - якщо на Заході інтелектуали були з самого початку вписані в структуру суспільства і їх було приблизно стільки, скільки потрібно було для суспільства, то ідеї модернізації суспільства зверху призвела до подібної кособокості. Я вже не застав, але от автор журналу мабуть у школі ще писав твори на тему: "Проблема лишнего человека в русской литературе". Ця ця "зайвість" була певною "родовою травмою" російської інтелігенції.
Що саме цікаве - наскільки я знаю історію, українська інтелігенція (до 30-х років ХХ ст.) відрізнялась від російської в кращий бік, підозрюю у тому числі тому, що вона бачила перед собою конкретні і реальні задачі (Грінченко вчетелював, сам собі чоботи шив... тобто трохи реальне життя знав). Причому під українською я маю на увазі не по походженню, а по свідомому вибору. Щоправда її й було значно менше.

[o-teren.livejournal.com]

Я такі твори писав. :) Справді, для росіян то якась занадто болюча тема. (Попри певну її універсальність - у "Хіба ревуть воли, як ясла повні" теж друга назва "Пропаща сила")
ПС. Чогось згадався Чехов. "Інтелігент" же? Здається так. Але я чим більше про нього взнавав, тим більше дивувася: стільки людина примудрилася за своє, геть не довге, життя встигнути зробити. Певно він таки справді "український поет". :)