Про лідерство та інтелігентські комплекси - 9. Початок підсумків
Tuesday, 23 July 2013 11:03 amНа завершення циклу про інтелігенцію почнемо підбивати підсумки.
Інтелігенція є соціальним продуктом Російської імперії, який був знищений більшовиками, але згодом відродився у СРСР, тільки на ще нижчому освітньому та інформаційному рівні. В Україні, де домінувало селянське, тобто за тодішніми економічними реаліями - дрібнобуржуазне середовище, інтелігенції бути не могло. В Україні міг виникнути тільки клас інтелектуальних професіоналів, як в здорових суспільствах Заходу, якби не накинуті на Україну інші моделі примусово прискореного поступу. Дуже схожий на російських інтелігентів прошарок існує на Галичині, але не факт, що він є українським продуктом, а не наслідком давнішньої так званої русофілії, яка була не стільки власне тяжінням до Росії, скільки естетичною обгорткою для національно-визвольних ідей національних окраїн Австро-Угорщини, зокрема Словаччини та Карпатської Русі, можливо й Галичини. Ідеї ідеями, а хвороби також передалися разом з естетикою. Не беруся захищати цю думку, хай більш обізнані мене виправлять, якщо я не правий.
Хай там як, а інтелігентська культурна парадігма на нас була накинута на довгі десятеліття, кому більше, кому менше, але достатньо для того, щоб виростити прошарок людей, які не знають іншого інтелектуального шляху, крім інтелігентського. Саме тому варто звернутися до старих російських мислителів, щоб подивитися, а як вони оцінювали інтелігенцією, коли вона тільки починала займати місце інтелектуального шару.
Важливе джерело - збірка статей про російську інтелігенцію "Вєхі", яка вийшла 1909 року. Авторами "Вєх" Бердяєв, С. Булгаков, Гершензон, Ізгоєв, Кістяковський, П. Струве, С. Франк.
Наведу два фрагменти зі статей двох авторів. Цілком статті можна знайти на сайті:
http://www.vehi.net
... средний массовый интеллигент в России большею частью не любит своего дела и не знает его. Он -- плохой учитель, плохой инженер, плохой журналист, непрактичный техник и проч., и проч. Его профессия представляет для него нечто случайное, побочное, не заслуживающее уважения. Если он увлечется своей профессией, всецело отдастся ей -- его ждут самые жестокие сарказмы со стороны товарищей, как настоящих революционеров, так и фразерствующих бездельников. Но приобрести серьезное влияние среди населения получить в современной жизни большой удельный вес можно, только обладая солидными, действительными специальными знаниями. Без этих знаний, кормясь только популярными брошюрами, долго играть роль в жизни невозможно. Если вспомнить, какое жалкое образование получают наши интеллигенты в средних и высших школах, станет понятным и антикультурное влияние отсутствия любви к своей профессии и революционного верхоглядства, при помощи которого решались все вопросы. История доставила нам. даже слишком громкое доказательство справедливости сказанного. Надо иметь, наконец, смелость сознаться, что в наших государственных думах огромное большинство депутатов, за исключением трех-четырех десятков кадетов и октябристов, не обнаружили знаний, с которыми можно было бы приступить к управлению и переустройству России.
Це Ізгоєв. А ось і М. Гершензон:
…мы не люди, а калеки, все, сколько нас есть, русских интеллигентов, и уродство наше -- даже не уродство роста, как это часто бывает, а уродство случайное и насильственное. Мы калеки потому, что наша личность раздвоена, что мы утратили способность естественного развития, где сознание растет заодно с волею, что наше сознание, как паровоз, оторвавшийся от поезда, умчалось далеко и мчится впустую, оставив втуне нашу чувственно-волевую жизнь. Русский интеллигент -- это, прежде всего, человек, с юных лет живущий вне себя, в буквальном смысле слова, т. е. признающий единственно достойным объектом своего интереса и участия нечто лежащее вне его личности -- народ, общество, государство. Нигде в мире общественное мнение не властвует так деспотически, как у нас, а наше общественное мнение уже три четверти века неподвижно зиждется на признании этого верховного принципа: думать о своей личности--эгоизм, непристойность; настоящий человек лишь тот, кто думает об общественном, интересуется вопросами общественности, работает на пользу общую. Число интеллигентов, практически осуществлявших эту программу, и у нас, разумеется, было ничтожно, но святость знамени признавали все, и кто не делал, тот все-таки платонически признавал единственно спасающим это делание и тем уже совершенно освобождался от необходимости делать что-нибудь другое, так что этот принцип, превращавшийся у настоящих делателей в их личную веру и тем действительно спасавший их, для всей остальной огромной массы интеллигентов являлся источником великого разврата, оправдывая в их глазах фактическое отсутствие в их жизни всякого идеалистического делания.
А тут - про невротичність інтелігенції:
...внутренний распад личности был до такой степени противоестествен, так угнетала беспорядочность и грубость собственного быта, не руководимого сознанием, так изнурялся самый ум вечным раздражением отвлеченно-нравственной мысли, что человек не мог оставаться здоровым. И действительно, средний интеллигент, не опьяненный активной политической деятельностью, чувствовал себя с каждым годом все больнее. Уже в половине восьмидесятых годов ему жилось очень плохо: в длинной веренице интеллигентских типов, зарисованных таким тонким наблюдателем, как Чехов, едва ли найдется пять-шесть нормальных человек. Наша интеллигенция на девять десятых поражена неврастенией; между нами почти нет здоровых людей,-- все желчные, угрюмые, беспокойные лица, искаженные какой-то тайной неудовлетворенностью; все недовольны, не то озлоблены, не то огорчены. То совпадение профессии с врожденными свойствами личности, которое делает работу плодотворной и дает удовлетворение человеку, для нас невозможно, потому что оно осуществляется только тогда, когда личность выражена в сознании; и стоят люди на самых святых местах, проклиная каждый свое постылое место, и работают нехотя, кое-как. Мы заражаем друг друга желчностью и сумели до такой степени насытить, кажется, самую атмосферу нашим неврастеническим отношением к жизни, что свежий человек -- например, те из нас, кто долго жил за границей,-- на первых порах задыхается, попав в нашу среду.
Отже, як можна помітити, нищівні характеристики жорсткими словами інтелігентам давав не тільки Ленін, якого так полюбляють цитувати інтелігенти в порядку самозахисту, мовляв, критикуєш нас - значить, ти комуніст-більшовик.
Інтелігенція є соціальним продуктом Російської імперії, який був знищений більшовиками, але згодом відродився у СРСР, тільки на ще нижчому освітньому та інформаційному рівні. В Україні, де домінувало селянське, тобто за тодішніми економічними реаліями - дрібнобуржуазне середовище, інтелігенції бути не могло. В Україні міг виникнути тільки клас інтелектуальних професіоналів, як в здорових суспільствах Заходу, якби не накинуті на Україну інші моделі примусово прискореного поступу. Дуже схожий на російських інтелігентів прошарок існує на Галичині, але не факт, що він є українським продуктом, а не наслідком давнішньої так званої русофілії, яка була не стільки власне тяжінням до Росії, скільки естетичною обгорткою для національно-визвольних ідей національних окраїн Австро-Угорщини, зокрема Словаччини та Карпатської Русі, можливо й Галичини. Ідеї ідеями, а хвороби також передалися разом з естетикою. Не беруся захищати цю думку, хай більш обізнані мене виправлять, якщо я не правий.
Хай там як, а інтелігентська культурна парадігма на нас була накинута на довгі десятеліття, кому більше, кому менше, але достатньо для того, щоб виростити прошарок людей, які не знають іншого інтелектуального шляху, крім інтелігентського. Саме тому варто звернутися до старих російських мислителів, щоб подивитися, а як вони оцінювали інтелігенцією, коли вона тільки починала займати місце інтелектуального шару.
Важливе джерело - збірка статей про російську інтелігенцію "Вєхі", яка вийшла 1909 року. Авторами "Вєх" Бердяєв, С. Булгаков, Гершензон, Ізгоєв, Кістяковський, П. Струве, С. Франк.
Наведу два фрагменти зі статей двох авторів. Цілком статті можна знайти на сайті:
http://www.vehi.net
... средний массовый интеллигент в России большею частью не любит своего дела и не знает его. Он -- плохой учитель, плохой инженер, плохой журналист, непрактичный техник и проч., и проч. Его профессия представляет для него нечто случайное, побочное, не заслуживающее уважения. Если он увлечется своей профессией, всецело отдастся ей -- его ждут самые жестокие сарказмы со стороны товарищей, как настоящих революционеров, так и фразерствующих бездельников. Но приобрести серьезное влияние среди населения получить в современной жизни большой удельный вес можно, только обладая солидными, действительными специальными знаниями. Без этих знаний, кормясь только популярными брошюрами, долго играть роль в жизни невозможно. Если вспомнить, какое жалкое образование получают наши интеллигенты в средних и высших школах, станет понятным и антикультурное влияние отсутствия любви к своей профессии и революционного верхоглядства, при помощи которого решались все вопросы. История доставила нам. даже слишком громкое доказательство справедливости сказанного. Надо иметь, наконец, смелость сознаться, что в наших государственных думах огромное большинство депутатов, за исключением трех-четырех десятков кадетов и октябристов, не обнаружили знаний, с которыми можно было бы приступить к управлению и переустройству России.
Це Ізгоєв. А ось і М. Гершензон:
…мы не люди, а калеки, все, сколько нас есть, русских интеллигентов, и уродство наше -- даже не уродство роста, как это часто бывает, а уродство случайное и насильственное. Мы калеки потому, что наша личность раздвоена, что мы утратили способность естественного развития, где сознание растет заодно с волею, что наше сознание, как паровоз, оторвавшийся от поезда, умчалось далеко и мчится впустую, оставив втуне нашу чувственно-волевую жизнь. Русский интеллигент -- это, прежде всего, человек, с юных лет живущий вне себя, в буквальном смысле слова, т. е. признающий единственно достойным объектом своего интереса и участия нечто лежащее вне его личности -- народ, общество, государство. Нигде в мире общественное мнение не властвует так деспотически, как у нас, а наше общественное мнение уже три четверти века неподвижно зиждется на признании этого верховного принципа: думать о своей личности--эгоизм, непристойность; настоящий человек лишь тот, кто думает об общественном, интересуется вопросами общественности, работает на пользу общую. Число интеллигентов, практически осуществлявших эту программу, и у нас, разумеется, было ничтожно, но святость знамени признавали все, и кто не делал, тот все-таки платонически признавал единственно спасающим это делание и тем уже совершенно освобождался от необходимости делать что-нибудь другое, так что этот принцип, превращавшийся у настоящих делателей в их личную веру и тем действительно спасавший их, для всей остальной огромной массы интеллигентов являлся источником великого разврата, оправдывая в их глазах фактическое отсутствие в их жизни всякого идеалистического делания.
А тут - про невротичність інтелігенції:
...внутренний распад личности был до такой степени противоестествен, так угнетала беспорядочность и грубость собственного быта, не руководимого сознанием, так изнурялся самый ум вечным раздражением отвлеченно-нравственной мысли, что человек не мог оставаться здоровым. И действительно, средний интеллигент, не опьяненный активной политической деятельностью, чувствовал себя с каждым годом все больнее. Уже в половине восьмидесятых годов ему жилось очень плохо: в длинной веренице интеллигентских типов, зарисованных таким тонким наблюдателем, как Чехов, едва ли найдется пять-шесть нормальных человек. Наша интеллигенция на девять десятых поражена неврастенией; между нами почти нет здоровых людей,-- все желчные, угрюмые, беспокойные лица, искаженные какой-то тайной неудовлетворенностью; все недовольны, не то озлоблены, не то огорчены. То совпадение профессии с врожденными свойствами личности, которое делает работу плодотворной и дает удовлетворение человеку, для нас невозможно, потому что оно осуществляется только тогда, когда личность выражена в сознании; и стоят люди на самых святых местах, проклиная каждый свое постылое место, и работают нехотя, кое-как. Мы заражаем друг друга желчностью и сумели до такой степени насытить, кажется, самую атмосферу нашим неврастеническим отношением к жизни, что свежий человек -- например, те из нас, кто долго жил за границей,-- на первых порах задыхается, попав в нашу среду.
Отже, як можна помітити, нищівні характеристики жорсткими словами інтелігентам давав не тільки Ленін, якого так полюбляють цитувати інтелігенти в порядку самозахисту, мовляв, критикуєш нас - значить, ти комуніст-більшовик.
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 08:57 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 09:05 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 12:49 pm (UTC)Ну, і щоб наповнити Ваш форум стриманою дискусією у парламентських виразах додам, що я кохаюсь на прозі Оксани Забужко і, наприклад, Юрія Андруховича.
Поп-корн у мене є :)
Справка від лікаря теж, бггг
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:27 pm (UTC)Тут йдеться більше про тип характеру, а не по розлад. А Ви тоді одразу ж психічно хворобу діагностували
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 09:31 pm (UTC)[Йде світ за очі, дурновато співаючи]: "Из крохотных мгновений соткан дождь"
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 10:11 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 10:23 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 03:59 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 04:43 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:24 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 08:32 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 05:41 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 06:43 pm (UTC)І чого італійський комуніст Грамші писав, що новий революційний клас - інтелігенція? (Причому в його працях є поняття "італійська інтелігенція"). Адже він не з креативного класу, а з тюрем Мусоліні (і помер 1937 р.)
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:22 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:34 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:42 pm (UTC)Intelligencija чи intellettuale?
Це принципове питання для цієї теми.
http://it.wikipedia.org/wiki/Intelligencija
http://it.wikipedia.org/wiki/Intellettuale
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:59 pm (UTC)http://en.wikipedia.org/wiki/Intelligentsia
щодо Грамші, то в перекладі вказано що "інтелектуали".
Проте крім Грамші був Карл Мангайм (http://en.wikipedia.org/wiki/Karl_Mannheim),який писав про intelligentsia.
А Льюіс Козер (http://en.wikipedia.org/wiki/Lewis_A._Coser) в "Masters of Sociological Thought" вжиає "інтелігенція" і щодо Німеччини (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.).
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 08:15 pm (UTC)Але я погоджуюся з Федотовим:
Говоря о русской интеллигенции, мы имеем дело с единственным, неповторимым явлением истории. Неповторима не только “русская”, но и вообще “интеллигенция”. Как известно, то слово, т. е. понятие, обозначаемое им, существует лишь в нашем языке. Разумеется, если не говорить об intelligentia философов, которая для Данте, например, значила приблизительно то же, что “бесплотных умов естество”. В наши дни европейские языки заимствуют у нас это слово в русском его понимании, но не удачно: у них нет вещи, которая могла бы быть названа этим именем.
http://gondolier.ru/154/154fedotov_1.html
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 10:05 am (UTC)До речі, викладач з Ірландії, який нам розповідав про Грамші (англ. мовою), вживав поняття "інтелігенція", а не "інтелектуали". Тому питання складніше, ніж я думав.
(Просто в російському перекладі вказано, що Грамші вживав "інтелектуали", а ми перекладаємо - "інтелігенція". Але ж ірландець про це не міг знати. То чого він вживав саме російське слово? Питання)
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 12:27 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 09:35 pm (UTC)Мене свого часу дуже здивувала була тотальна рожевість інтелектуальної еліти єврейського походження (я в колись їхньому уні вчуся) - мені здавалося, всі ті втікачі з Росії-Білорусії-Східної Європи мали би мати алергію на соціалізм, а в них було якраз навпаки.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 10:03 am (UTC)А щодо "рожевого", то соціологія виникала як "рожева" наука - тобто зі схильністю до дбання про "народ". (Правда Е.Дюркгайм був за соціалізм, але проти марксизму і його - о диво! - також зневажав). Тобто це якось непереконливо.
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:21 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 09:01 am (UTC)Так от, там "інтелігенція" була. До того ж із давніх давен - принаймні в Китаї епохи Хань ми знаходимо щось разюче схоже.
Японія нового часу - також багато рідного та знайомого. А десь іще я читала, що розвиток інтелігенції загалом притаманний країнам, які знаходяться у ситуації "модернизації навздогін" - тобто, з аграрного суспільства під тиском зовнішніх обставин мусять стрибати в індустріальне одразу, не поступово.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 12:32 pm (UTC)Подібність є суто зовнішня, а по суті китайські litterati ніколи не були маргіналами, завжди були зрозумілими масам. Їх не народжувати в виробленому за кордоном інкубаторі, як російську породили петровська примусова вестернізація, яка не торкнулася широких мас.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 12:48 pm (UTC)І кожне перезавантаження імперського циклу Китаю знов і знов відновлювало цей прошарок населення.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 02:11 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 07:40 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 08:32 am (UTC)І ще - 21% письменних це, насправді, не так вже й мало, бо інтелігенції було не так вже й багато у відсотках від загального числа... та й державний апарат був, по сучасним міркам, зовсім смішний тоді. Причому слід враховувати, що 1897 рік - це період активного росту освіченості, вже на 1920 рік загальна кількість письменних складала 44%, причому це без поділу респондентів за віковими категоріями, якщо з брати до уваги вік, то стає ще більш цікаво - у 1913 році кількість неписьменних серед тих, кого призвали до армії РІ складав всього 27%.
отже
Date: Wednesday, 24 July 2013 10:00 am (UTC)2) про Міллера. Загалом, класно, але провал був не стільки в мережі освіти, скільки у відсутності версії російської історії. (Є цікава стаття Єкеличка - в "Українофілах", де він показує, що МП Драгоманов став українофілом завдяки царській історії Росії! Просто в ній була монархія, але фігурували малороси, які ніяк з монархічним проектом не "клеїлися" - і коли МПД почав цікавити, що і до чого, то став українофілом). Єкельчик стверджує, що така внутрішня суперечливість курсу російської історії була зумовлена неоднорідністю "самообразу" РІ: ні нація, ні монархія, а щось "таке".
До речі, цієї ж позиції дотримується і Міллер в праці "Империя Романовых и национализм". Але це біда всіх імперій, бо про це ж пише Тейлор в "Історії Австрійської імперії та Австро-Угорщини. 1809-1918" - але щодо АУ (ні монархія, ні нація - а щось таке).
no subject
Date: Tuesday, 23 July 2013 08:59 pm (UTC)Формула сільської інтелігенції (лікар-вчитель-священик) мабуть якось працювала, бо всі ті потім письменники, поети, діячі, якраз з таких родин і бралися. Я дивлюся на своє дерево - покоління моїх дідів/бабців - всі четверо з вищою освітою (це якщо семінарію вважати вищою освітою теж), а от на покоління далі чітка різниця між галичиною і не-галичиною, бо з не-галицьких - самі селяни (куркулі, правда) і чумаки, а от з галицьких - священик, вчителька, залізничник (якийсь механік мабуть), наступне покоління - знов вчитель і дяк, аж в наступоному - кожухар якийсь, далі - теж не просто селяни, а сільські вуглярі. Це все, звичайно перемішане щедро із звичайними примістечковими селянами, і все ж...
Я до того, що галичани могли мати свій власний матеріал і власну історію хвороби, питання про те, наскільки та верства справжньої галицької інтелігенції дійсно визначала те, що сталося після другої війни, а наскільки просто законсервувалася в власному соку, після того як дідів-священиків повивозили, або поламали, і/або пристосувалася до совєцьких реалій, або була розбавлена визволителями з одного боку, і пустомитівським районом з іншого. Вона якось краще збереглася, здається, в містечках тернопільщини і франківщини, аніж в самому львові. Хоч і там не набагато довше.
Для мене питання також і в тому, наскільки в тої російської інтелігенції ростуть вуха з власне російського православ'я.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 12:43 pm (UTC)По-моему, ваш основной творческий метод в размышлениях об интеллигенции - смешение и подмена понятий. "Вехи", Федотов - ведь это всё не о том. Ваши-то тексты были посвящены советской интеллигенции...
Вспомните Пушкина (если вы еще не стерли это кацапыдло из памяти))):
"Мой дядя самых честных правил,
Когда не в шутку занемог,
Он уважать себя заставил
И лучше выдумать не мог... "
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 12:49 pm (UTC)Інтелігенція СРСР є продовженням старої інтелігенції. Буде ще допис, де я це поясню.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 12:54 pm (UTC)Потому как конечно, это не основной метод)
Да нет, не путаю. Единственное только - это, конечно, не только ваше смешение понятий, попротивопоставлять интеллигенцию и "интеллектуалов" - любимая забава масс.
P.S. Про "кацапыдло" это я вас так немного троллю - эти фразы можно опускать без ущерба для смысла.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 01:37 pm (UTC)http://ivanov-petrov.livejournal.com/1724231.html
Тут вам не якийсь нацюк, а духовно близький пише. До того ж сам інтелігент. Своїх не дає, просто інших розуміє.
no subject
Date: Wednesday, 24 July 2013 09:17 pm (UTC)Прогресс...
no subject
Date: Thursday, 25 July 2013 08:20 am (UTC)no subject
Date: Friday, 26 July 2013 06:04 am (UTC)И тут вы, конечно же, правы.
Можно при желании добавить бесспорных высказываний, но не стоит. Я вообще склонен снова перейти в украинских журналах в режим чтения)
А у вас "обізвався старий біб" потому, что читая ваши посты "про интеллигенцию" всё никак не мог понять, что они мне напоминают. А в этом разделе вы сами дали подсказку - ну конечно же! "Вехи"! Я помню, еще в институте перелистал их, пожал плечами и отложил. Чувствую, надо перечитать. Уже под другим ракурсом - обращая внимания не столько на то, что написано, сколько как и кем.) Ведь сто лет прошло, а всё та же вода всё в той же ступе...
no subject
Date: Thursday, 25 July 2013 09:50 pm (UTC)no subject
Date: Friday, 26 July 2013 06:45 am (UTC)Философствующий жидок-биолог, верующий в боженьку — явно серьезные отклонения в психике, принудительной госпитализации который избегает лишь благодаря своей безобидности хехе
no subject
Date: Friday, 26 July 2013 06:42 am (UTC)И с этой точки зрения, конечно, у нас еще очень большие недоработки, товарищи!
Los mengalos
Date: Wednesday, 31 July 2013 03:42 pm (UTC)