24 серпня

[kerbasi]

Свято тоді свято, коли його святкують. На свято можна запросити кумів та дядьків і посидіти у широкому родин ньому колі. Можна піти напитися з друзями, купатися у фонтані, побитися та потрапити до лікарні або відділку. Можна гуляти на центральній площі, танцювати на концерті, спонсорованому броварами, та як дитина радіти салюту. Чого на свято не можна так це працювати (за винятком професій, які цього потребують).

Можна з прикрістю констатувати, що це свято не стало загальнонаціональним, як і не стало святом. Рік тому з нагоди Дня Незалежності я згадав вищих політиків початку 90-х, які особисто винні в тому, що Україна не тільки не відбулася як самостійна держава, але й стала однією з найпроблемніших країн світу. Сьогодні ж слід згадати й людей попростіше. Дачники-городники, які перетворили цей день на день заготівлі картоплі, насправді закопали в своїх городах наш історичний шанс.  За турботами за шлунком вони забули, що молодій нації потрібно творити атмосферу свята в цій день для мотивації та об'єднання в радості та веселощах. І не буде дачникам-огородникам ніякого вибачення. Так і увійдуть в історію тими, хто проміняв українську національну ідею на картоплю.

А тих, хто не на городах - зі святом!

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Яблучний Спас святкують же? Принаймні, прихильники РПЦ.

"Картопляникам" не потрібна незалежність держави. Вони самодостатні в особистому просторі. Українська ідея це для деяких з них тільки привід більше себе поважати, тицяючи таким як я за несправжність та тішити себе байками, які москалі п'яні зранку, яка в них несмачна їжа та який гармидер у хаті на відміну від.

[nik-adams.livejournal.com]

Чому ж, не лише РПЦ. Спас одне з улюбленіших свят, на рівні з Святвечором і Великоднем, бо багато всього смачного. У наших краях заведено починати копати картоплю саме після Спасу, тому він не заважає. Обиватель-- він і в Африці обиватель. До того ж кожен з нас обиватель по-своєму, не варто вимагати занадто багато. Так само, як і недооцінювати. В душі, все таки, більшість- патріоти, кожен в своїй мірі і зі своїм розумінням, а от традиції виявлення свого патріотизму у нас нема. Старі, з демонстраціями, транспарантами і військовими парадами відійшли в історію, а нові не сформувалися.

[kerbasi.livejournal.com]

Передовсім не сформувалися формувачі традицій.

[nik-adams.livejournal.com]

Так, в першу чергу це. Сьогодні не було доступу до телевізора. Парад був?

[kerbasi.livejournal.com]

Був напевно. Але я не дивлюся тб.

[app-s.livejournal.com]

В селі в такі свята просто перемикаються на менш важку роботу. Також, що важливо, люди справді вірять в Божу кару і в чи не кожному селі можна від старших людей почути, що хтось робив на велике церковне свято, те що можна було перенести і йому то палець відрубало ненароком, то паралізувало, причому приклади не з Житіях Святих, а з 20ст.
Зрештою цьогорічна Паска на травень сприймалась як певна трагедія. Бо доводилось змінювати усталений графік польових робіт.

А от всі світські свята сприймаються, переважно, як забаганки лінивих людей з міста.

Якби зараз Новий Рік припадав на 1 вересня, то, гарантую, на нього б копали картоплю.

[kerbasi.livejournal.com]

До селян у мене й нема питань. Якби була сильна традиція хоча б мати флагшток біля хати та прапор на ньому підіймати, як у США, то хай би собі на городі працювали. Але ці традиції мусять міські інтелектуали артикулювати і пробувати. А вони - однією дупою на двох стільцях: теплий сортир у місті, город у селі. І багато повчань, якою хтось їм мусить Україну побудувати. Ось до цих і є питання. Шкода, що не на національному трибуналі.