24 серпня

[kerbasi]

Свято тоді свято, коли його святкують. На свято можна запросити кумів та дядьків і посидіти у широкому родин ньому колі. Можна піти напитися з друзями, купатися у фонтані, побитися та потрапити до лікарні або відділку. Можна гуляти на центральній площі, танцювати на концерті, спонсорованому броварами, та як дитина радіти салюту. Чого на свято не можна так це працювати (за винятком професій, які цього потребують).

Можна з прикрістю констатувати, що це свято не стало загальнонаціональним, як і не стало святом. Рік тому з нагоди Дня Незалежності я згадав вищих політиків початку 90-х, які особисто винні в тому, що Україна не тільки не відбулася як самостійна держава, але й стала однією з найпроблемніших країн світу. Сьогодні ж слід згадати й людей попростіше. Дачники-городники, які перетворили цей день на день заготівлі картоплі, насправді закопали в своїх городах наш історичний шанс.  За турботами за шлунком вони забули, що молодій нації потрібно творити атмосферу свята в цій день для мотивації та об'єднання в радості та веселощах. І не буде дачникам-огородникам ніякого вибачення. Так і увійдуть в історію тими, хто проміняв українську національну ідею на картоплю.

А тих, хто не на городах - зі святом!

Comments

[eve_link_a]

ну якраз у США це єдиний спосіб вирізнитися між мільйонів просто собі американців. Це як позначка для навколишніх, люди вдало комбінують вишивку з сучасним одягом, і це зовсім не виглядає "шароварщиною". Я вважаю це позитивом, молодь звикає до свого національного одягу, не соромиться його вдягати, навпаки - гордиться. Я щороку одягаю вишивку на роботу на день незалежності. І з задоволенням розповідаю про Україну тим, хто зацікавлюється моїм одягом. Створюєть едукативний процес та популяризація.
Інша справа, коли хтось позерством займається, але нехай це буде на совісті тих людей.

[kerbasi.livejournal.com]

Як би не старались, а наступне покоління буде англомовним, а за ним - навіть "будьмо" ви мовити не зможуть.

[eve_link_a]

я б не згодилась, майже усі українці водять дітей до українських суботніх шкіл, а деякі - і в приватну щоденну. Знаю багато сімей, де уже третє покоління досить добре розмовляє українською.
В еміграції гостріше відчуваєш потребу бути українцем

(frozen)

[kerbasi.livejournal.com]

Мало часу ще минуло. В мене половина контактів з США та Європи по роботі пригадують бабусю з України. Як я вже казав, крім кількох слів, перекручених до невпізнаваності, не знають, кириліця викликає щирий переляк.

[eve_link_a]

змішані сім"ї - це інше, ну і крім того важко культивувати українськість, коли ти один в якомусь провінційному містечку і найближчий українець за сотні кілометрів. Багато залежить від виховання теж. Маю друзів, де старшу дитину виховували в дусі "ані одного англійського слова в хаті" і він чудесно пише-розмовляє-читає українською. Молодша ж донька хворіла, батьки її шкодували, от і попустили: читати-писати вміє, а от з розмовою - на трієчку.
Ну і не таємниця, що вихідці з Західних областей набагато серйозніше ставляться до збереження мови і традицій.

[kerbasi.livejournal.com]

Хто ж гарантуватиме, що в дітей не будуть змішані сім'ї, а в онуків і поготів.
Не влаштовувати ж arranged marriage.

А з політики мовного ізоляціонізму в сім'ї також зазвичай нічого не виходит, крім знання мови. Мова впроваджується, а батьківської цінності - ні. Детальніше:
http://kerbasi.livejournal.com/136864.html

[vjn.livejournal.com]

То наступне покоління вже не знатиме мови, то три покоління - замало часу, то вже мова є, але цінностей нема...

Ну все так погано у цих дурних українців, що хоч вішайся...