24 серпня

[kerbasi]

Свято тоді свято, коли його святкують. На свято можна запросити кумів та дядьків і посидіти у широкому родин ньому колі. Можна піти напитися з друзями, купатися у фонтані, побитися та потрапити до лікарні або відділку. Можна гуляти на центральній площі, танцювати на концерті, спонсорованому броварами, та як дитина радіти салюту. Чого на свято не можна так це працювати (за винятком професій, які цього потребують).

Можна з прикрістю констатувати, що це свято не стало загальнонаціональним, як і не стало святом. Рік тому з нагоди Дня Незалежності я згадав вищих політиків початку 90-х, які особисто винні в тому, що Україна не тільки не відбулася як самостійна держава, але й стала однією з найпроблемніших країн світу. Сьогодні ж слід згадати й людей попростіше. Дачники-городники, які перетворили цей день на день заготівлі картоплі, насправді закопали в своїх городах наш історичний шанс.  За турботами за шлунком вони забули, що молодій нації потрібно творити атмосферу свята в цій день для мотивації та об'єднання в радості та веселощах. І не буде дачникам-огородникам ніякого вибачення. Так і увійдуть в історію тими, хто проміняв українську національну ідею на картоплю.

А тих, хто не на городах - зі святом!

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Ти ж не пристав до адаптивних стратегій.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Пам'ятаєш кіно "Монгол"? :)
- Тату, а чого ти не заплітаєш собі коси, як усі монголи?
- Я сам по собі.
Отак і я. Хай до мене адаптуються. Ґуґл прийняв туж стратегію з самого початку. Не під користувача підлаштовуватися, а навпаки користувач нехай підлаштовуєтсья до Ґуґла.
Дуже правильна стратегія - і я її тримаюся.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

P.S. Доречі заціни мою адаптацію на тему зоряного неба на 01:06:хх
http://www.ex.ua/54525860
Ще жодного нарікання не надійшло. :) Оце те, що я називаю "об коліно". :)

[kerbasi.livejournal.com]

Аж гуглити довелося! Я й не знав таких назв.))
Молодець! Дякую!)

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Дивно. Я від діда з бабою пам'ятаю. Одного вечора як ішли спати "в ту хату", мені було десь 7 чи 8, а в селі темно, жодного вогника, я подивився вгору - аж дихання зупинилося (я ще тоді зір мав одиницю - 100%). Бабуся почала показувати, он то Стожар, он де Квочка, Віз, Пасіка, а оце Плуг, а три зірки навскоси - це Косарі, зараз іще рано пшеницю косити, а як косарі почнуть сходити під ранок, тоді почнемо косити... А поки вони сходять ввечері, то вони не Косарі, а Дівчина з Коромислом, воду несе поля поливати.

Я оце сам дивуюся звідкіля і яким дивом вони це запам'ятали і утримали?
Ну а потім я написав листа Валерію Войтовичу, він видав тритомник Української міфології. Він все підтвердив.
Ось так шматочок 20 секунд я перекладав тиждень.

Та нема за що. Як не я то хто?

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

P.S. Мабуть тому купую олію лише "Стожар". Щось на підсвідомості, видно, впливає на вибір товару. Мабуть звідти.

(до уваги менеджерів та аналітиків, ку-ку :))