24 серпня

[kerbasi]

Свято тоді свято, коли його святкують. На свято можна запросити кумів та дядьків і посидіти у широкому родин ньому колі. Можна піти напитися з друзями, купатися у фонтані, побитися та потрапити до лікарні або відділку. Можна гуляти на центральній площі, танцювати на концерті, спонсорованому броварами, та як дитина радіти салюту. Чого на свято не можна так це працювати (за винятком професій, які цього потребують).

Можна з прикрістю констатувати, що це свято не стало загальнонаціональним, як і не стало святом. Рік тому з нагоди Дня Незалежності я згадав вищих політиків початку 90-х, які особисто винні в тому, що Україна не тільки не відбулася як самостійна держава, але й стала однією з найпроблемніших країн світу. Сьогодні ж слід згадати й людей попростіше. Дачники-городники, які перетворили цей день на день заготівлі картоплі, насправді закопали в своїх городах наш історичний шанс.  За турботами за шлунком вони забули, що молодій нації потрібно творити атмосферу свята в цій день для мотивації та об'єднання в радості та веселощах. І не буде дачникам-огородникам ніякого вибачення. Так і увійдуть в історію тими, хто проміняв українську національну ідею на картоплю.

А тих, хто не на городах - зі святом!

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

У нашій школі на тиждень укрмови та літератури були урочистості у вишиванках. Це початок 80х. Підходять до тебе і кажуть, щоб післязавтра був у вишиванці. А де її взяти? А кого це... От бабуся знаходила якісь стрічки з орнаментом та приколювали їх до білої сорочки. Отака от традиція.

Я вже багато разів писав, що біда не в вишиванці, а тим, що нею українство й обмежується.

[plauntago.livejournal.com]

Основна частина школи у мене прийшлась вже на незалежну Україну, але й старші такого не пригадують. Мабуть у Києві того було менше.

[kerbasi.livejournal.com]

Та не знаю. Мабуть, погане забувається. Або зміна слововжитку спантеличує. Тоді не говорили "прийдеш у вишиванці", а "прийдеш у народному костюмі". Слово "вишиванка" я вже за незалежності вивчив.