Грузинські нотатки: за кооперацію!

[kerbasi]

Малий-середній бізнес наразі не відчув погіршення, тобто як запевнили мене всі, з ким я спілкувався, корупція ще не повернулася. Покращення також не прийшло, в цілому економіка Грузії звалюється у рецесію.

Але я не про макроекономіку сьогодні хочу вам розповісти. Я хочу розповісти про те, як малі фірми розширюють бізнес, беруться на нові завдання в умовах відсутності притомного кредитування (ситуація з кредитами в Грузії такий самий лютий жах, як і в нас). Уявимо собі, що є дехто Гіві. Гіві має фірму, яка займається ремонтом техніки. Гіві часто має потребу виточувати якісь деталі, але в нього немає грошей на потрібний для цього верстатний парк. Натомість, є такий підприємець Вано, який має потрібні верстати. У Гіві є надлишкові площі (виробничий ангар, заповнений на чверть), а у Вано катма з грошима на оренду. Отже, Гіві і Вано домовляються, що Вано в’їжджає до ангару Гіві зі своїми верстатами на умовах, що виточуватиме потрібні деталі для Гіві. При чому це не тупий незбалансований бартер, як часто буває в початківців, а нормальний розрахунок за ринковими цінами зі знижками на кооперацію.

Фактично кожний грузинський невеликий бізнес являє собою кластер бізнесів, які кооперуються на взаємовигідній основі. І це не типові для України десятки вивісок задля приховування податків, це реальна кооперація, щось на зразок стихійного бізнес-інкубатору. Взагалі, коли грузину пропонуєш нову тему, він одразу ж починає прикидати, скільки йому доведеться вкласти, і кого він може залучити на запуск тих процесів, на які йому не вистачає інвестиційних можливостей. Попри розхожу думку далеко не тільки родичі формують такі кластери. Чимало прикладів, коли зовсім не пов’язані у минулому люди якось знайшли один одного та домовилися. Звісно, грузини в основу бізнесу ставлять дружні стосунки, які встановлюються і перевіряються у тому числі й за щедрим грузинським застіллям. Якщо людям приємно проводити час один з одним за вином, значить, можна переходити до справ.

В Україні також зустрічається кооперація підприємців, але вона здебільшого носить характер захисту того, що існує, а не розширення на нові теми. У ста випадках зі ста українець піде радитися зі своїми партнерами, чи варто починати щось нове, і рішення буде негативним. Так само й коли фірма складається з родичів, це практично завжди означає, що весь клан їздить на одному роботязі та ще й поганяє й всіляко висловлює незадоволення. Отже, якщо в Україні я натрапляю на потенційного партнера з кластером кооперації або на кланову фірму, це зазвичай поганий знак.. А в Грузії – позитивний.

Чому грузинам вдається кооперуватися? Не знаю достеменно, але вважаю, що тут грає роль чинник довіри. Десь нещодавно натрапляв на порівняльне дослідження різних країн за рівнем довіри людей один до одного. Результати України були невтішні. Не знаю, де там були грузини, але напевно їхні показники позитивніші. З клановими фірмами так само: через недовіру родичі хочуть забрати собі все і зараз, а не чекати, поки бізнес виросте. А чому в нас так, а в грузинів інакше, хоча історія нас обох не жаліла - то вже взагалі питання неосяжне. Принаймні, починати слід з відновлення і виховання довіри.

Взагалі, я ще років дванадцять тому отримував розсилку з американського сайти для малого бізнесу, і там власне пояснювалося, чому варто малим бізнесам кооперуватися, як цього досягти і т.д. Впевнений, що грузини здатні до кооперації не через те, що їх навчили іноземні консультанти. А українцям варто би повчитися. Якби я був бізнес-тренером, я б ставив у приклад саме грузинів. Бо якщо розповідати на американських прикладах, то стикнешся зі скептичними зауваженнями, мовляв, це ж інша планета. А грузинський досвід значно ближчий.

Отже, за кооперацію!

Comments

[vla-sta.livejournal.com]

тю.
в нас саме отце що ви описуєте.
Один офіс аля спортзал з перегородками.Сидять друзі які займаються пов'заними речами.Я локалками і АТС, поручь адміни,трохи далі хлопці що займаються відеонаглядом,ще далі один чи два інтернет магазіни що спеціалізуються по різному комп'ютерному барахлу, ще далі торгують серверами та пишуть сайти.

Ну тобто в ідеалі-людина що прийшла може отримати повний цикл.
І нам не погано-клієнтів часто приводять за руку з за стола навпроти.
Ну і звісно можно гуртом взяти пристойний офіс а не сидіти по дві людини в підвалах.

[kerbasi.livejournal.com]

Ви в айті сфері більш молоді і гнучкі. В промисловості ж все інакше.

[vla-sta.livejournal.com]

Та да.

я б ще додав що в "навколокомпьютерному" світі легше та дешевше починати.
Основним капіталом є знання та вміння.
Витрат на станки-склади-машини нема.Можно навіть працювати і без офіса. ;)

[sparrow-hawk.livejournal.com]

грузини молодці, треба вчитися

[docent030.livejournal.com]

Можна зробити вумну/презирливу пику і процідити крізь зуби - менталітет.
А можна подивитись що в них є/було з того, чого в нас немає. А була в них "кровная мєсть" і була Грузія "всєсоюзной маліной". Відповідно є в них кодекс честі. Хочеш-не хочеш, а чесним будеш. Інакше заріжуть.

[kerbasi.livejournal.com]

Не у всіх грузинів була кровна помста. Це в гірських субетносів, а головний націєтворчий етнос - аграрії, як і Українці. А "всесоюзна маліна", мабуть, чинник.

[candrika.livejournal.com]

Приємно за грузинів :).

[none_smilodon (from livejournal.com)]

довго був хронічним молодшим компаньйоном і працював у таких "кластерах" в Україні. потім зконцентрувався на темі виходу на наступний рівень, тому закинув спілкування з друзями і партнерами. саме з причини "тягнуть вниз". важко пояснити хлопцям, з якими разом штробив болгаркою стіни і хуярив кувалдою по заготовці, що таке айтішні пільги по ПДВ, в чім суть привілей з валютною виручкою, чи чому ми маємо відкривати фермерські господарства. простіше зробити, а потім тягнути за собою.

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо вдасться їх тягнути. В Україні багато людей в бізнесі, які за своїм характером бізнесменами не є. Вони не можуть виходити поза зону комфорту, роблять, що подобається, а не що вигідно, вкладення в бізнес розглядають, як витягування з власного гаманця, де альтернативою могло б бути купити хутрове пальто жінці і т.д.

[none_smilodon (from livejournal.com)]

за це не люблю слово "бізнес". багато людей за цим словом гублять суть процесу. "бізнес" в уяві нашого народу це щось таке, чим займаються бізнесмени. "своя справа" значно краще. не можна сказати що людина займається справами, бо вона справомен. зрозуміло що вкладати у справу гроші, чи витратити це на якісь інші справи це не якийсь гріх, а персональний вибір. в кінці-кінців стає зрозуміло, що робити щось за що дають гроші це нормально, а ось просиджувати штані в офісі це не нормально.

до-речі, в грузинах цю штуку теж помічав, але в іншому варіанті. "я бєзработний!" чув від людей, у яких з десяток продавців, а у справі крутиться десь з лям доларів. "але ж блін, у тебе справа!". "ааааа" (махає рукою) "ето нє работа! я інжєнєр-елєктронщік! я електрік пятого разряда! а ето..." (знову відмахується) "аааа".

[friday-ptaha.livejournal.com]

Дуже цікаво! Дякую!

[kerbasi.livejournal.com]

Прошу!
Далі буде.

[plauntago.livejournal.com]

Чому грузинам вдається кооперуватися? Не знаю достеменно, але вважаю, що тут грає роль чинник довіри. Десь нещодавно натрапляв на порівняльне дослідження різних країн за рівнем довіри людей один до одного. Результати України були невтішні. Не знаю, де там були грузини, але напевно їхні показники позитивніші.

На жаль не все так просто й очевидно. Згідно з дослідженнями соціологів (інглхартівський проект http://www.wvsevsdb.com) українці більш довірливі, ніж грузини:


На жаль питання було не диференційоване - або більшості людей можна довіряти, або ні. У Європейському дослідженні цінностей (http://www.europeansocialsurvey.org/) у цьому плані краще (і там видно, що насправді рівень довіри у українців приблизно середній, тобто десь 15 по 30-бальній шкалі), але там немає Грузії, щоб порівняти.

[kerbasi.livejournal.com]

Скільки "сюрвеїв", стільки варіантів результатів. :-)

[plauntago.livejournal.com]

Не знаю, всі дослідження, які я бачив - малюють досить схожу картину (звичайно, якщо то дослідження соціологів, а не журналістів чи просто флудерів). У мене зараз гіпотеза, що в Україні зараз проблема не з довірою (її мало, але цілком достатньо для старту), а з тим, що з цією довірою робити. Тобто довіра не переходить у дії. Також можливо, що традиційні методики виміру довіри у нас не працюють, наприклад "більшості людей можна довіряти" доповнюється "але грошей я їм не позичу" (амбівалентність і кашу у головах українців констатував цілий ряд дослідників).

[kerbasi.livejournal.com]

Ось те, що у Вас у дужках, дуже схоже на правду.
Та й англійське trust з довірою має дещо різні семантичні поля. Довіриливість у нас - це риса двозначна, може бути й негативною. Англійське слово такого не несе. Тому слід не перекладати опитувальні листи, а ретельно формулювати, виходячи з семантики у мові респондентів. І питання ставити конкретніше:
Довіряю, тому довірю доглядати дітей
Довіряю, тому довірю розпоряджатися майном
Довіряю, тому позичу гроші
Довіряю, тому запитаю поради відносно здоров'я
І т.д.
І одразу ж картина проясниться.