No comments

[kerbasi]

http://blogs.pravda.com.ua/authors/sobolev/52aeba858f307/
Давайте самі запровадимо санкції проти виконавців репресій

У кожного з нас є три можливості:

1. Поширити цю листівку через соцмережі.

2. Переслати її мейлом друзям.

3. Роздрукувати та наклеїти клеєм або скотчем де Ви захочете.

Якщо Ви живете поруч з цим паном – фантастично – клейте там! Якщо Ви живете і працюєте поруч із будь-яким судом – прекрасне місце! Якщо Ви просто наклеїте одну листівку на дошку оголошень Вашого під'їзду – це теж працюватиме.

Хай виконавці репресій відчують, що ми знаємо їхні імена. Хай розуміють, що все більше людей дізнаються, хто саме вірно служить Банді в її останні дні.

І це обов'язково зменшить бажання інших гвинтиків системи теж опинитися на стовбі, дереві чи дошці оголошень. Хай йдуть на лікарняний, не дочувають, плутають, саботують в інший спосіб. В кожного зараз є шанс стати Людиною.

http://mon-sheri.com.ua/chornobil-fukusima-leti-zhuravlik-svitu2/

Юні миротворці гімназії № 4 Ворошиловського району міста Волгограда, ставши учасниками Руху юних миротворців, провели общегімназіческую акцію «Журавлик світу. Ми з вами, діти Японії! ».

Трагедія у Фукусімі не залишила нікого байдужим. В акції взяли участь 521 осіб.

Навчаються 5-11 класів вивчали культуру і традиції японського народу. Проніна Олександра і Сорокіна Поліна під керівництвом викладача образотворчого мистецтва Калмикова Є.Л. в техніці паперова пластика виконали макет «Цунамі», також діти зробили більше 1000 паперових журавликів – символів миру і посадили їх на гілки берези у дворі гімназії.

Гімназисти сподіваються, що 1000 журавликів, зроблені їх руками допоможуть японським дітям, згідно їх національної легендою, у виконанні найзаповітніших бажань.

Кожен день, приходячи в наш гімназійний будинок, бачачи журавликів, розвішаних хлопцями на березі, ми всі, педагоги, батьки, діти подумки повторюємо «Ми з вами, діти Японії! Лети, журавлик світу ».

upd: гиги! Продовжується:

"@EuroMaydan: Зараз у Будинку Профспілок молодь виготовляє різнокольорових паперових голубів.

"Ми хочемо зробити близько 10... fb.me/22DUGzSY9"

Comments

No comments

[livejournal.livejournal.com]

Користувач lena_ua_mk посилається на ваш запис з No comments (http://lena-ua-mk.livejournal.com/763984.html) пишучи: [...] Оригинал взят у в No comments [...]

[deaf-horse.livejournal.com]

а де він живе? бо, може, я й поруч, просто не заню про це

[kerbasi.livejournal.com]

Не знаю. Мабуть, якщо протестні плакати у вигляді журавликів по вітру пускати, то якийсь долетить.

[dniprovska.livejournal.com]

Пролетить :)

[kerbasi.livejournal.com]

Як раніше казали "как фанєра над Паріжем".

[candrika.livejournal.com]

Брррр, журавлики нагадали початкову школу, з Самантою Сміт і торбинками які фашисти шили з шкіри євреїв - навіть якась жахливо жаліслива пісня була про тих журавликів і японську дівчинку, яка від опромінення вмирає, складаючи їх з паперу. Це при тому, що Чорнобиль якраз був перед моїм першим класом, і про нього ніхто не згадував. Взагалі неймовірно, як совковий агітпроп в такому ранньому віці зміг назавжди вбити в мені здатність нейтрально чи позитивно сприймати не тільки японських орігамічних пташків, а навіть і саме слово "журавлик" :).

А листівки - так, це діло, якби ще дійсно взнати, де той тип живе і спрямовану акцію провести в його районі - ото була б сила :). І так по всіх героях. Це були б дійсно санкції, а так - середнього рівня фестивальність :).

[kerbasi.livejournal.com]

Серед майданних ініціатив є й складання чорних списків. Там все серйозніше. Але й таких інфантильних ініціатив чимало.

Так, та дівчинка з журавликами це кошмар і мого дитинства. Якийсь вірш вчили про це. Взагалі, не знаю, чи це була установка, чи вчителі пересиаралися, але смакування дитячих смертей було характерною і дуже травматичною частиною виховання. Мабуть, зниженний поріг людяност та брак співчуття чужому болю, що призвів до масового кілерства та катування прасками та паяльниками, частково, а може й повністю через ті педагогічні засоби.

[candrika.livejournal.com]

Я думала, що це така лише галицька особливість - страшити дітей :). В мене, правда є вроджена вада :) - відсутнє почуття побутового і фізичного страху взагалі (був лише недовгий період коли я темряви боялася), та й в нас вдома (у вузькому колі моїх батьків, не розповсюджено на інших родичів) не практикувалися ніякі страшні історії - як реальні, так і вигадані. Але в садку і школі процвітав весь цей horror, як містичного типу характеру - про чорну руку, так і мародерського про виробництво пиріжків з м'яса викрадених дітей. Хто зна, може це було просто відповідником американської кампанії стренджер-денджер, яка потім з тріском була спростована статистикою... Але ідеологічні страшилки про фашистів і журавликів - то іншого роду кампанія була, - чисте мізкопромивання.

[kerbasi.livejournal.com]

Дитячий горор начебто універсальний. Я колись насую тему кілька наукових передач слухав. Британських до речі. В них характерно, що дитячий фольклор та дитячі пісні дуже чорнушні.
Страшилки штибу пиріжків з дітьми, лікарів-вбивць, циган, що крадуть дітей, на мене чомусь не справляли враження. А от виховальний горор ранив серйозно.

[candrika.livejournal.com]

Може в мене була добра імунізація вдома від цих ідеологічних страшилок - не знаю, ну а потім союз скоропостіжно скончался. Пам'ятаю як десь мабуть під кінець першого чи другого класу, тобто 87-88, я ходила по хаті і вголос декларувала щось з читанки, що на мене чомусь справило враження - там було "синьожупанники топтали наш древній Київ над Дніпром, людей вбивали, грабували, чужим дивилися добром" - тато мій не витримав, не пригадую, що саме він мені пояснював про синьожупанників, але запам'ятала, що він сказав, що це все одно якби радянську армію називати червоноберетниками. Це при тому, що тоді ще не можна було нічого такого казати, а так як я ляпала в школі все підряд, бо ж без гальмів - то могли б і проблеми якісь бути.
Я ще колись напишу як мого діда ветерана примусили в школу прийти про війну розказувати - якраз до дня побєди пост може бути :). Якщо день побєди не відмінять до наступного року :))).

[kerbasi.livejournal.com]

У нашому місті ключові ідеологічні історії це страта через повішення двох підлітків, Віті Хоменка та Шури Кобера. Звідси постійні заходи з нагоди їхніх днів народження та смерті. А наша шкільна піонерська дружина носила ім'я дівчини, яку жорстоко катували та стратили. Про неї не дуже багато відомо було фактажу, тому вчительки зосереджувалися саме на тому, яких їй завдавали фізичних страждать. Звичайне побиття батогом до крові це просто як пестощі виглядало порівняно з розповідями про випалені зірки, зірвані нігті і т.д. Просто якийсь дурдом!

[candrika.livejournal.com]

А нє, в нас такого не було зовсім. Це ідеологічні якісь жертви були, чи просто кримінально-побутові? В сенсі її ідейні вороги катували (німці там, чи хто) чи просто маньяки?

[kerbasi.livejournal.com]

Німці. Підпільники використовували дітей для переходу через лінію фронту з різними передачами. Кілька разів це вдалося, а одного разу патруль вирішив подивитися, що ж у дітей в особистих речах.
А дівчина, повнолітня була заслана з якоюсь малозрозумілою метою.

[candrika.livejournal.com]

Ого, то це у вас дійсно вищий пілотаж був. В нас тільки Валя котик з цим другим, забула як його, який свого власного батька здав були, правда настільну книжку діти-герої з фотографіями я пам'ятаю, але в нас це все швидко закінчилося. Не знаю, чи дойшло би до такого маразму як у вас, якби ще кілька років союз протягнув. В нас, правда, в класі троє вчительських дітей було - я думаю, трохи берегли б від кінченого маразму в будь-якому випадку.

[kerbasi.livejournal.com]

Павлік Морозов. Але то з громадянської війни.

В нас інша всторія. За роки окупації одне за одним німці розкрили та знищили три підпільних організації. Миколаїв був важливим промисловим та військовим центром, тому увага до підпільної діяльності з Большой Землі (Москва, неокупований СРСР) була велика, та й структури для підпілля були заздалегідь ще до окупації створені. Отже, своїх власних замордованих героїв були десятки. Всі ці котики-тюленіни, то вже були для тих класних керівників, хто місцевою історією не цікавився або гидував.

[vasyl.livejournal.com]

Лети, журавлик світу - чекаємо редакторів дубляжу в коментарях ;-))