Про безлідерність
Monday, 30 December 2013 10:41 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
Коли гомоніла помаранчева революція, спостерігачі, хто з гумором, а хто зневажливо казали, що її робить офісний планктон. Пройшло дев'ять років, словосполучення "офісний планктон" застаріло, і теперішню генерацію офісного люду, прото-середнього класу, прото-буржуазії називають офісними ховрахами. Кумедно, але щось у цьому дійсно є, бо обидва призвіська таки пасують до сукупного образа явищ на певний історичний момент.
Отже, покоління планктону змінилося поколінням ховрашків. Особливістю ховрашків є те, що вони абсолютно не сприймають лідерів. Звідси майдани без політиків, проекти без лідерів або з багатьма лідерами, навіть слово таке з'явилося в програмах: багатолідерність.
В останні роки СРСР, а потім вже в перші роки незалежності часто можна було спостерігати таку картину: створювалися фірми, кооперативи у складі чи не повної студентської групи. Навіть дорослі люди залучали до своїх бізнес-ініціатив цілі взводи однодумців. Тоді це пояснювали комсомольською рисою збиратися активом та триматися своїх. Це не дуже походило на правду, бо саме "комсомольська" стилістика більш була притаманна для значно старших поколінь, нє расстанусь с камсамолам, буду вєчна маладим - це про них писалося. Пояснення бізнес-масовок просте: серед всього свого кола підприємець почувався комфортніше і впевненіше. У новому, чужому, неприязному середовищі люди так і роблять: знаходять інших людей, з якими кооперуватися в повсякденних справах, навіть у найдрібніших, проводити разом вільний час або хоча б разом посидіти покурити. Так буває в армії серед новобранців, так ведуть себе ув'язнені - спогадів мільйон. На початку діяльності такі піонери бізнесу й ходили натовпом по всіх завданнях від регулюючих держорганів до клієнтів.
Згодом все прийшло в норму: започаткований одним-двома підприємцями бізнес розвивався саме завдяки ним, решта масовки або просто кудись розчинялася або робила внесок найманого працівника або разового підрядника, за який не варто тримати такого партнера у складі засновників в дoлі.
Майбутнє тих бізнесів развивалося за наступними сценаріями:
1. Бізнес накрився мідним тазом. Так через три гетьмани на одного працівника, через витягування грошей за свій "цінний" внесок тоді, коли слід було їх пустити на розвиток, через чвари та обрАзи.
2. Лідер бізнесу таки всіх зайвих розігнав, і його вже двадцять років лають на вечорах зустрічі однокурсників.
3. Бізнес якимось дивом зберігся у формі товариства з мажоритаріями (основні власники) і натовпом міноритаріїв, які з'являються тільки по дивіденди (у кращому разі) або вимагають собі посад (у гіршому разі). Це просто знахідка для консультантів з корпоративного управління та для юристів з корпоративних суперечок.
Принципи управління не можливо скасувати. Якщо це не стане загальною аксіомою, то покоління планктону, ховрашків, черепашків, ігуанчиків і так далі нічого по собі не залишать, крім забутих анекдотів, як про бізнес 90-х. Бог сучасних людей - інтернет дійсно не має центрального серверу, але його таким формували для військових потреб, для живучості системи обміну даними під час тотальної війни. Користувач - жорстко ієрархічна армія. "Безлідерський" інтернет - це один з засобів забезпечення вирішення завдань, а не вирішення само по собі, не зброя і не оперативна одиниця.
Отже, покоління планктону змінилося поколінням ховрашків. Особливістю ховрашків є те, що вони абсолютно не сприймають лідерів. Звідси майдани без політиків, проекти без лідерів або з багатьма лідерами, навіть слово таке з'явилося в програмах: багатолідерність.
В останні роки СРСР, а потім вже в перші роки незалежності часто можна було спостерігати таку картину: створювалися фірми, кооперативи у складі чи не повної студентської групи. Навіть дорослі люди залучали до своїх бізнес-ініціатив цілі взводи однодумців. Тоді це пояснювали комсомольською рисою збиратися активом та триматися своїх. Це не дуже походило на правду, бо саме "комсомольська" стилістика більш була притаманна для значно старших поколінь, нє расстанусь с камсамолам, буду вєчна маладим - це про них писалося. Пояснення бізнес-масовок просте: серед всього свого кола підприємець почувався комфортніше і впевненіше. У новому, чужому, неприязному середовищі люди так і роблять: знаходять інших людей, з якими кооперуватися в повсякденних справах, навіть у найдрібніших, проводити разом вільний час або хоча б разом посидіти покурити. Так буває в армії серед новобранців, так ведуть себе ув'язнені - спогадів мільйон. На початку діяльності такі піонери бізнесу й ходили натовпом по всіх завданнях від регулюючих держорганів до клієнтів.
Згодом все прийшло в норму: започаткований одним-двома підприємцями бізнес розвивався саме завдяки ним, решта масовки або просто кудись розчинялася або робила внесок найманого працівника або разового підрядника, за який не варто тримати такого партнера у складі засновників в дoлі.
Майбутнє тих бізнесів развивалося за наступними сценаріями:
1. Бізнес накрився мідним тазом. Так через три гетьмани на одного працівника, через витягування грошей за свій "цінний" внесок тоді, коли слід було їх пустити на розвиток, через чвари та обрАзи.
2. Лідер бізнесу таки всіх зайвих розігнав, і його вже двадцять років лають на вечорах зустрічі однокурсників.
3. Бізнес якимось дивом зберігся у формі товариства з мажоритаріями (основні власники) і натовпом міноритаріїв, які з'являються тільки по дивіденди (у кращому разі) або вимагають собі посад (у гіршому разі). Це просто знахідка для консультантів з корпоративного управління та для юристів з корпоративних суперечок.
Принципи управління не можливо скасувати. Якщо це не стане загальною аксіомою, то покоління планктону, ховрашків, черепашків, ігуанчиків і так далі нічого по собі не залишать, крім забутих анекдотів, як про бізнес 90-х. Бог сучасних людей - інтернет дійсно не має центрального серверу, але його таким формували для військових потреб, для живучості системи обміну даними під час тотальної війни. Користувач - жорстко ієрархічна армія. "Безлідерський" інтернет - це один з засобів забезпечення вирішення завдань, а не вирішення само по собі, не зброя і не оперативна одиниця.
Я розумію, що в таких питаннях ніколи й нікого не можна переконати, оскільки переконати можна людину, коли вона веде дискусію як індивід. Особливість суспільних питань у тому, що в більшості випадків люди ведуть дискусії від імені усередненого, стереотипованого представника групи, з якою вони себе асоціюють. Отже, я це пишу більше для себе та однодумців, ніж для громадськи збентежених ховрахів.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:11 am (UTC)no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:13 am (UTC)Багато- - це без-. Рядовий учасник не знатиме, що йому робити, то не робитиме нічого.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:27 am (UTC)напевне тобі варто ознайнмитись із організаціями з гнучкою ієрархією (що не дорівнює її відсутності).
якщо в компанію відбирають не тих, хто без копняка чоботом не летить, можна вибудувати таку гнучку структуру і ефективну творчу роботу.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:41 am (UTC)На перший крок ентузиастів вистачить, другого - не буде. Це вже багато разів перевірялося українською практикою.
Якби людям достатньо було самомотивації для якісної роботи, тоді всі структури були б ідеальними, а в такій сфері, як HR, не було б потреби.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 10:01 am (UTC)Людські організації слід будувати за людськими принципами управління, а не за принципами управління системами обміну даними.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:26 am (UTC)Багатолідерність - це і є безлідерність.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:29 am (UTC)no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:37 am (UTC)Безлідерний рух - це шлях до анархії, яка, як відмо, - мать порядка.
На Сході такий рух взагалі обіцяє бути маргінальним :(
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:45 am (UTC)no subject
Date: Monday, 30 December 2013 09:53 am (UTC)Інша справа, що в наших умова безлідерність пояснюється тим простим фактом, що офіційні придворні його величності лідери - гівно, а інших поки не видно.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 10:07 am (UTC)Потрібні гуманітарії та громадські діячі в хорошому сенсі слова. І досвідчені управлінці реальними, а не віртуальними структурами.
no subject
Date: Monday, 30 December 2013 07:10 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 30 December 2013 11:30 am (UTC)no subject
Date: Monday, 30 December 2013 11:39 am (UTC)Кумівство у бізнесі то інша тема.
Записи на серветці
Date: Monday, 30 December 2013 10:33 pm (UTC)Про безлідерність
Date: Tuesday, 31 December 2013 03:17 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 31 December 2013 08:54 am (UTC)взагалі, безлідерне лідерство та іншу пора-подібні рухи (http://politskhema.livejournal.com/35154.html) це звичайне грантожерство. мене в свій час лещенко чи луценко (я їх не відрізняю) забанив за згадку прізвища Кацьків. брехня це все.
no subject
Date: Tuesday, 31 December 2013 09:00 am (UTC)Щоб не відлякувати моїх опонентів по дискусії, я використовую слрвосполучення "прихована програма". Коли починають створювати рух без лідера, без керівництва, то, підозрюю, що натхненники мають приховану програму.
no subject
Date: Tuesday, 31 December 2013 09:26 am (UTC)я так розумію це наступний рівень. вони спілкуються через мережі, отримують бабки напряму і навіть завхозів до себе не підпускають.
у бджолярстві є такий термін: "затрутована сім'я". це коли сім'я залишається без матки і рядові бджоли починають годувати себе маточним молочком і нести яйця з яких вилуплюються трутні. відрізняються тим, що сот не будують, меду не збирають, але підвищено агресивні.
наші мустафи і лещенки саме такий вулик.
no subject
Date: Tuesday, 31 December 2013 09:29 am (UTC)no subject
Date: Thursday, 2 January 2014 09:42 pm (UTC)От читаю допис вже третій раз, і не знаю яке знайти "але є одне але" :)
Серед коментів знайшов:
==Потрібні гуманітарії та громадські діячі
а чим не підходять військові? НМД великій мінус наших майже революціонерів - те, що їм нема чого сказати воякам