"Кримський експеримент": підсумки та висновки
Thursday, 23 January 2014 01:06 pmПередовсім я хочу подякувати всім, хто підтримав тему запропонованого бойкоту Криму. Навіть незважаючи на глупу ніч дискусія точилася жваво. Тобто тема хвилює. А подвійно я хочу подякувати тим, хто зі мною не погодився і надав контр-аргументи.
http://kerbasi.livejournal.com/206018.html
Взагалі, я навмисно тему загострив з метою експерименту. Дивіться, що ми маємо. Вже два місяці йде кампанія по соцмережах за бойкотування товарів, які виробляють підприємства регіоналів. Логічно було б зробити наступний крок і почати бойкотувати півострів, який повністю належить регіоналам та їм подібним. Контрольоване ними фактично усе: і земля, і господарство, і природні ресурси. При чому на відміну від інших регіонів, півострів має ще свою автономію, яка дає можливість ще проводити власну політику. Втім, ця ідея виявляється не є популярною. Аргументи зводяться до трьох речей:
а) там також є добрі люди;
б) нам подобається туди їздити, і ми не маємо прийнятних та підйомних альтернатив;
в) перебуваючи там, ми сприяємо тому, що кримчани призвичаюються до українців та української мови.
Звісно, ЖЖ та мій блог у ньому і поготів не є репрезентативною вибіркою. Але з практики та інтуїції видно, що це цілком відбиває настрої україноцентричної частини суспільства.
В принципі, стосовно товарів регіоналів можна навести такі само аргументи:
а) на їхній підприємствах також працюють добрі люди;
б) часто вони виробляють дуже непоганий продукт, який нелегко замінити;
в) купуючи їхні товари, ми сприяємо економічним зв'язкам між регіонами, що само по собі добре для єднання нації.
Отже, різниці особливої між наслідками однієї та іншої ініціативи не видно. А пункт в) в обох випадках, взагалі, не має виирішальної ваги у масштабах суспільства без наявності потужного інформаційно-просвітницького впливу на "хороших людей, які там теж є". А про такий вплив годі й говорити: скільки-скільки ЗМІ належить "хорошим людям"?
Якщо розглядати ситуацію з точки зору радикальних політичних ініціатив, як то бойкотування товарів, що поповнюють ворожі капітали, то наочним є брак політичної волі. Це не обов'язково погано. Це даність, яку треба прийняти, що вона є така, яка вона є. Українець в середньому не хоче йти на принцип і до кінця. В цьому є багато позитивного. Саме через це в нас "кримінальна революція" 90-х не була такою кривавою, як в Росії. Саме через це наші загострення у тому ж Криму, тертя у Закарпатті та на Донбасі аж дотепер не призводили до серйозних конфліктів. Але слід враховувати й зворотні наслідки: через це в нам і не було ніколи реальних реформ, через це до влади пролізли стіль негативні персонажі, через це у великому бізнесі майже немає етнічних українців (а не через єврейсько-московсько-польську змову, як вважають в деяких партіях).
Це все б було не так страшно - ну хай буде повільна еволюція, проте без жертв - якби тепер не склалася інша ситуація. Вперше для України, західної - з часів другої світової та десятиліття опісля, для решти - вперше з громадянської війни 1920-х, склалася ситуація, коли в країні з'явилася сила, яка власне має волю і готова йти до кінця. І це небезпечно, тому що, як демонструють події грудня-січня, ця сила йде вразнос від безкарності, від легких шалених грошей, які їм тепер навіть красти-боятися не треба - просто знай свій ранк та бери відповідно, що тобі дозволено або з бюджету безпосередньо, або вичавлюй з наданої тобі території.
Є ще один момент, якому багато людей схильні не приділяти уваги. Вже мабуть всім відомо, що не буває нічого безкоштовного. Якщо безкоштовно отримує один, це означає, що оплатив інший. Навіть якщо не йдеться про готівкові гроші. Якщо ви віддали дитину на догляд мамі, значить, ви отримали вартість послуг няньки. А ваша мама вам подарувала цю вартість. Кажете, нічого їй не коштувало? Коштувало! Якби доглянула сусідську дитину, заробила б собі на поїздку до Криму.
Це вартість втраченої альтернативи, як це часто називають економісти та фінансисти. І скоріш за все ви колись їй сплатите. За інших обставин. Хоча б догляданням та витратими на ліки та лікарів, коли вона стане хворіти, бо не відновлювала своє здоров'я, опікуючися вашими дітьми.
Якщо попередні тези зрозумілі, йдемо далі. Так само, як не буває нічого безкоштовного, не буває ненасильницької зміни влади. Держава сама по собі за визначенням це інституція, яка має монополію на використання насильства в установлених законними органами межах та випадках. Переспрямувати цю монополію ненасильницьким шляхом, якщо заблоковані конституційні засоби ротації влади, не можливо. Якщо не чините насильства ви, чинить хтось інший. Наприклад, опозиційний політик в кулуарах, який погрожує високопосадовцям. Військовий командувач, що перейшов на бік протестувальників, погрожує можновладцям застосуванням зброї, навіть якщо прямо про це не каже. Бо ясно ж, що в нього зброя та підконтрольні, лояльні йому підрозділи.
Якщо у вас достатньо духу стояти під кулями "пєтухів", але при цьому бракує політичної волі йти до кінця зі змінами у своєму житті (відмовитися від Криму, наприклад), військовий командувач це відчує і на ваш бік не перейде. А якщо й перейде, то нова влада не проведе радикальних змін у країні. Отже, враховуючи миролюбність зрізу україноцентричної частини суспільства, слід налаштовуватися на довгий еволюційний шлях розвитку України.
PS: про бан всіх, хто їздитиме до Криму, це було перебільшення. Але однозначно буде бан тих, хто сам, не будучи послідовним радикалом, вчитиме інших правильному патріотизму.
http://kerbasi.livejournal.com/206018.html
Взагалі, я навмисно тему загострив з метою експерименту. Дивіться, що ми маємо. Вже два місяці йде кампанія по соцмережах за бойкотування товарів, які виробляють підприємства регіоналів. Логічно було б зробити наступний крок і почати бойкотувати півострів, який повністю належить регіоналам та їм подібним. Контрольоване ними фактично усе: і земля, і господарство, і природні ресурси. При чому на відміну від інших регіонів, півострів має ще свою автономію, яка дає можливість ще проводити власну політику. Втім, ця ідея виявляється не є популярною. Аргументи зводяться до трьох речей:
а) там також є добрі люди;
б) нам подобається туди їздити, і ми не маємо прийнятних та підйомних альтернатив;
в) перебуваючи там, ми сприяємо тому, що кримчани призвичаюються до українців та української мови.
Звісно, ЖЖ та мій блог у ньому і поготів не є репрезентативною вибіркою. Але з практики та інтуїції видно, що це цілком відбиває настрої україноцентричної частини суспільства.
В принципі, стосовно товарів регіоналів можна навести такі само аргументи:
а) на їхній підприємствах також працюють добрі люди;
б) часто вони виробляють дуже непоганий продукт, який нелегко замінити;
в) купуючи їхні товари, ми сприяємо економічним зв'язкам між регіонами, що само по собі добре для єднання нації.
Отже, різниці особливої між наслідками однієї та іншої ініціативи не видно. А пункт в) в обох випадках, взагалі, не має виирішальної ваги у масштабах суспільства без наявності потужного інформаційно-просвітницького впливу на "хороших людей, які там теж є". А про такий вплив годі й говорити: скільки-скільки ЗМІ належить "хорошим людям"?
Якщо розглядати ситуацію з точки зору радикальних політичних ініціатив, як то бойкотування товарів, що поповнюють ворожі капітали, то наочним є брак політичної волі. Це не обов'язково погано. Це даність, яку треба прийняти, що вона є така, яка вона є. Українець в середньому не хоче йти на принцип і до кінця. В цьому є багато позитивного. Саме через це в нас "кримінальна революція" 90-х не була такою кривавою, як в Росії. Саме через це наші загострення у тому ж Криму, тертя у Закарпатті та на Донбасі аж дотепер не призводили до серйозних конфліктів. Але слід враховувати й зворотні наслідки: через це в нам і не було ніколи реальних реформ, через це до влади пролізли стіль негативні персонажі, через це у великому бізнесі майже немає етнічних українців (а не через єврейсько-московсько-польську змову, як вважають в деяких партіях).
Це все б було не так страшно - ну хай буде повільна еволюція, проте без жертв - якби тепер не склалася інша ситуація. Вперше для України, західної - з часів другої світової та десятиліття опісля, для решти - вперше з громадянської війни 1920-х, склалася ситуація, коли в країні з'явилася сила, яка власне має волю і готова йти до кінця. І це небезпечно, тому що, як демонструють події грудня-січня, ця сила йде вразнос від безкарності, від легких шалених грошей, які їм тепер навіть красти-боятися не треба - просто знай свій ранк та бери відповідно, що тобі дозволено або з бюджету безпосередньо, або вичавлюй з наданої тобі території.
Є ще один момент, якому багато людей схильні не приділяти уваги. Вже мабуть всім відомо, що не буває нічого безкоштовного. Якщо безкоштовно отримує один, це означає, що оплатив інший. Навіть якщо не йдеться про готівкові гроші. Якщо ви віддали дитину на догляд мамі, значить, ви отримали вартість послуг няньки. А ваша мама вам подарувала цю вартість. Кажете, нічого їй не коштувало? Коштувало! Якби доглянула сусідську дитину, заробила б собі на поїздку до Криму.
Це вартість втраченої альтернативи, як це часто називають економісти та фінансисти. І скоріш за все ви колись їй сплатите. За інших обставин. Хоча б догляданням та витратими на ліки та лікарів, коли вона стане хворіти, бо не відновлювала своє здоров'я, опікуючися вашими дітьми.
Якщо попередні тези зрозумілі, йдемо далі. Так само, як не буває нічого безкоштовного, не буває ненасильницької зміни влади. Держава сама по собі за визначенням це інституція, яка має монополію на використання насильства в установлених законними органами межах та випадках. Переспрямувати цю монополію ненасильницьким шляхом, якщо заблоковані конституційні засоби ротації влади, не можливо. Якщо не чините насильства ви, чинить хтось інший. Наприклад, опозиційний політик в кулуарах, який погрожує високопосадовцям. Військовий командувач, що перейшов на бік протестувальників, погрожує можновладцям застосуванням зброї, навіть якщо прямо про це не каже. Бо ясно ж, що в нього зброя та підконтрольні, лояльні йому підрозділи.
Якщо у вас достатньо духу стояти під кулями "пєтухів", але при цьому бракує політичної волі йти до кінця зі змінами у своєму житті (відмовитися від Криму, наприклад), військовий командувач це відчує і на ваш бік не перейде. А якщо й перейде, то нова влада не проведе радикальних змін у країні. Отже, враховуючи миролюбність зрізу україноцентричної частини суспільства, слід налаштовуватися на довгий еволюційний шлях розвитку України.
PS: про бан всіх, хто їздитиме до Криму, це було перебільшення. Але однозначно буде бан тих, хто сам, не будучи послідовним радикалом, вчитиме інших правильному патріотизму.
no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 11:50 am (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 01:56 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 12:23 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 01:59 pm (UTC)А це часто так само і буває на сході/півдні.
no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 02:08 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 04:52 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 05:38 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 12:23 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 01:50 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 01:38 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 05:38 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 05:48 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 04:47 pm (UTC)ми ж європейці, а не якісь хуторяни, йоптєль-моптєль!
no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 06:01 pm (UTC)IMHO - принципова різниця між бойкотом товарів і бойкотом Криму - питання татарів, і воно щось типу з розряду "ми своїх не кидаємо". Татари це і є майже єдині "наші" в цілому Криму, і вони весь час свого там життя після повернення активно воюють із загостреним феноменом хамства тотальних совкових благополучників в найгіршому їх прояві. Нехай не всі, нехай навіть не більшість (хоч все-таки більшість з тих, кого я бачила), але вони є воїнами проти совка, і якби я могла їх якось підтримувати - я б це робила.
no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 06:11 pm (UTC)Питання татарів: так само як питання негрів ПАР, коли проти режиму апартеїду були введені санкції. Тобто політична підтримка, всіляка інша гуманітарна, не знаю , чи були тоді гранти на корисну суспільну діяльність, міграційні квоти, напевно були. Але головним приоритетом було придушення режиму.
no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 06:32 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 January 2014 06:47 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 01:11 pm (UTC)Та хіба сліпому не видно.
Працює на регіонала людина добровільно, місце народження ж не вибираєш. І якщо чесно сказати, то більше половини вашого Києва пахає на того чи іншого кровожера, напряму чи опосередковано. Будемо киян бойкотувати?
А ваш Миколаїв майже така ж російська жопа, як Сімферополь. Може вас, як миколаївця, теж слід бойкотувати? Чи ви до Миколаєва ні при чому, бо накивали звідтти п’ятами, а от ваших батьків слід бойкотувати?
Ви будете згодні стати українцем другого чи третього сорту із-за відповідного відсотку патріотів у вашому регіоні?
Крим, де янучар більше, слід бойкотувати, а Кіровоград, де янучар теж дохрена але менше, бойкотувати вже не треба?
А Черкаси, де во недавно усі за Поплавського проголосували(який у свою чергу проголосував за диктаторські закони) не треба бойкотувати?
А Шевченківський район Києва, на території якого Майдан і розташований, не треба бойкотувати за результати перевиборів?
Гляньте на політичну карту України років 20 назад. Там 3 нормальних регіони, а усі решта любителі комуністів, які "заслуговують бойкоту". Може треба було тоді "бути готовими відрубати недостойні регіони"?
А зараз 35-45% усіляких дніпропетровців, запоріжців та харків’ян голосують за помаранчевих. Вгадайте що буде через ще 20 років незалежності.
Те що ви пропонуєте - це колективна відповідальність. Коли людина несе відповідальність не за свої вчинки, а за вчинки тих хто поруч стояв. І це грубе порушення прав людини.
Ганьбити треба ідіотів, де б вони не проживали. А нормальні громадяни не заслуговують бути осудженими за дії інших, де б вони не проживали.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 01:20 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 03:53 pm (UTC)>>морозиво "Три медведі" в супермаркеті "Амстор"
Чесно кажучи я зараз у регіоні де ніяких гамсторів не існує в принципі. Назву морозива чую вперше, проте хз-хз, напевне десь знайти і можна.
Ну і давайте на чистоту. Ви ж розумієте, що усі ці бойкоти пальця не варті. Себто реальні втрати від них мінімальні. Головний результат - тиск на тих кого бойкотуєте.
Коли це ПРівці - це добре і нам вигідно, коли це кримчани - це погано і нам не вигідно. Робити собі ворогами жителів південного сходу - це явна дурість.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 01:28 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 03:40 pm (UTC)А у цьому плані, за результатами виборів 2012, різниця з вашим рідним Побужжям отака:
Крим - 53% за ПР та 19% за КПУ.
Миколаївщина - 40% за ПР та 19% за КПУ.
Мажоритарку звичайно ж абсолютно повністю злили ПР обидва регіони.
А ось що думають з приводу недавніх подій керівники вашого регіону: http://www.youtube.com/watch?v=4uTGXEpKJBQ
Іменно так, во врємя велікой готечественной вайни, дєлалі нацисти!
Може мені, як вихідцю з регіона з чудовими показниками(жодного мажоритарника владі і непрохідні 4% по партійці), запропонувати вас бойкотувати?
Я переконаний, що така дурість з мого боку тільки штовхне вас від мене подалі у протилежний табір. Навпаки, я вас маю похвалити - ви чудовий українець з південного сходу України, не одного галичанина вартий, справжній патріот. І якщо я зустріну такого ж патріота з Криму - я теж буду про нього такої ж думки.
Що звичайно ж не заважає мені бути трохи іншої думки про більшість з ваших земляків. Кожен персонально отримує те на що заслужив.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 06:36 pm (UTC)Взагалі, перечитайти мій текст і мої відповіді опонентам в обох дописах на цю тему. Там все сказано. Я не за і не проти бойкотів. Я за ясність думок і намірів. На практиці не дуже багато варіантів дії, і якщо не імітувати, а таки діяти, то треба вирішувати, що обираємо. Бойкотувати регіоналів і їздити до Криму - це зняти труси, надіти хрестик, як в анекдоті. Можете не погоджуватися - життя розсудить. Мені достатньо, що я вже всю цю хрєнь чую двадцять п'ять років, моє життя минає, а виростають нові і ту саму х-ню мені у вуха проштовхують. А результат де?
Я вам більше скажу, на бік українців не переходять військові, та не поспішають переходити російськомовні не через українофобство, а через розповсюджену за останні роки схильність любити ворогів в самий вирішальний момент. Ми через мілітаризм виховання навчені, що війна не жарти.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 06:49 pm (UTC)Ой давайте не будемо.
1. Фальсифікації не були надзвичайно серйозними.
2. Фальсифікації це теж показник мудацтва населення. У моїй області фальсифікацій не було. Якщо у вашому були - то чим це не вина вашого регіону, що він гірший за мій?
>>Мені достатньо, що я вже всю цю хрєнь чую двадцять п'ять років, моє життя минає, а виростають нові і ту саму х-ню мені у вуха проштовхують. А результат де?
Я бачу реальний позитивний результат відсутності бойкотування східної України - східна Україна поступово переходить на наш бік.
Як і бачу результат, до прикладу, бойкотування України Росією - колись проросійські українці жахаються дій Росії та росіян, відсторонюються від Росії і українізуються.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 06:57 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 07:47 pm (UTC)А настрої у Криму не є принципіально іншими ніж по усіляких Донбасах.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 07:56 pm (UTC)Різниця з іншими регіонами величезна. Де ще є путінські байкери?
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 09:06 pm (UTC)А голосування - це наразі усе що має значення. Які там у них байкери і аварії - абсолютно пох.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 09:11 pm (UTC)А якщо чекати коли вам на голову насцяють теплий океан, тоді звісно - малюйте кольорові карти, це так допомагає пізнати, чим живе країна.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 08:11 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 09:01 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 09:13 pm (UTC)З мого боку аргументи вичерпані. Ви перемогли)
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 09:42 pm (UTC)Оцього ви, до прикладу, не бачите: http://www.radiosvoboda.org/content/article/1978209.html
А щодо статистики... Статистика - це єдиний спосіб, як кримчани можуть вплинути на моє з вами життя: проголосувавши по одному чи по іншому. Їхні байки і аварії ніяк нічого для мене не змінюють.
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 09:48 pm (UTC)no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 10:02 pm (UTC)Щодо кількості шкіл: http://easternwestern.livejournal.com/32020.html
no subject
Date: Tuesday, 28 January 2014 10:13 pm (UTC)Мій російський дідусь, військовий, коли там був членом бюро обкому щойно після передачі Криму Україні, вивчив мову, бо КП УРСР тодіі вела документообіг українською. Пошукайте статистику, скільки зараз у кримському парламенті володіють українською.
А дядько вивчив українську в тамтейшому сільгоспінституті, бо там навчання та захист були тільки українською. Сайт цього поважного вишу темер також має українську версію, але де б знайти статистику, якою мовою там викладають та захищаються...
no subject
Date: Saturday, 1 February 2014 08:50 pm (UTC)Суть у тому, що ви відноситесь до Криму упереджено. Тим паче що це зовсім не найянучарський регіон України.
Щодо української мови, то куди більше претензій є до Києва. Те якою мовою говорить хтось в Криму, в Криму і залишається. Те якою мовою люди говорять в Києві, із-за нашого мудацького совкового централізму, впливає на усю Україну, а весь центр держави то на Київ на колінах молиться.
І що роблять мудаки-київляни? Спілкуються мовою вчорашнього загарбника, який і сьогодні не проти на нас позазіхати усіма доступними йому, нехай і скромними(на наше велииике щастя), засобами. Ну хіба не кончені уїбани?
Це при тому, що Київ - то не Одеса, не Львів і навіть не Харків. Практично весь Київ це буквально вчорашні вихідці з усіляких Жмеринок та сіл усіляких Черкащин та Вінничин, що понаїхали в Київ поки той пух від столичного статусу України/УРСР.
Згідно офіційних даних, половина населення Києва(себто не від всього населення з недавно понаїхавшими, а від тих хто має в Києві квартиру й там офіційно приписаний!!) не є його уроженцями. Вгадайте скільки з другої половини(народжених в Києві) київлян є дітьми першої половини. Вгадайте якою мовою спілкувались оці київляни коли народились на своїх Полтавщинах та Житомирщинах.
І що? Де їхня українська мова зараз?
Ви поїдьте в усілякі Вільнюси, Тбілісі, Таллінни, Баку, Ташкенти, Єревани... Послухайте якою там мовою люди говорять. Російську чути тільки в Мінську та Астані, на те вони і в Митному Союзі. Та що там Вільнюси, ви в довбаний Кишинів поїдьте. Російської мови на вулицях Кишинева практично не чути. Шокує. Реально шокує. Величеееезззззнііііі оченята у мене були. Дуже шокує. Особливо після цих ваших гівномиколаєвів.
Російську мову в Кишиневі розуміють практично усі. Але хіба молдавани то підараси без гідності раком поставлені, щоб у своїй рідній столиці своєї рідної держави говорити мовою тоталітарного загарбника? Ні, звичайно ні. Молдавани - то європейська нація, влада якої во недавно асоціацію з ЄС підписала на Вільнюському саміті.
Що ви мені за російську мову у Сімферополі втираєте? Там росіяни абсолютна більшість населення. Вони мають гідність і розмовляють своєю рідною мовою. А я ліберал, а не націоналіст, і поважаю права націй говорити своїми мовами, навіть коли мова ведеться не про мою націю. Ви мені за ваш Миколаїв розкажіть. Де абсолютна більшість українці, а послухаєш мовну ситуацію у місті - то від Сімферополя не відрізнити. Або за Київ, де мовна ситуація така, що у Сімферополі вона б теоретично мала бути кращою при сімферопольських 21,3% українців. Якби звичайно українці не чмом болотним були, а мали хоч мінімальне малюсіньке відчуття самоповаги до себе.
Україна знаєте вже скільки років незалежна? Пів країни уже радянську дійсність і не пам’ятає толком. Міжвоєнні Польща та Чехословаччина були незалежними державами менше, ніж наша Україна зараз. Уявляєте щоб у 1939му у Варшаві російською говорили?
Кишинівці такого собі не уявляють.
То що я оце хотів сказати... о точно... не сприймайте мої слова близько до серця, це була альтернативна точка зору, яку я не розділяю. Не об’єктивна і упереджена. "З вуст дідусів".
Це я до того, що коли хочеться знайти гівно, то бажано спочатку подивитись прямо довкола себе, а не зазирати через усю країну аж в Крим. Якщо чути що щось сильно смердить російською мовою - то наврядчи то до вас запах через усю країну доноситься...
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 12:23 pm (UTC)Я не приймаю близько до серця інтернетні суперечки, тому що мені сторони цих суперечок - ніхто. Я не збираюся тут шукати друзів, ділових партнерів, працівників, працедавцев, коханок тощо. А за мій досвід з 2006го року писання в українському інтернеті на політичні теми, було чимало випадків, коли ті, хто зі мною люто сперечалисяз переходом на особистості, по кількох роках вибачалися та визнавали мою правоту, про що мені писали. Вже кілька років цей процес йде саме у цьому напрямку: визнають мою правоту, а не я змушений визнавати чиюсь.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 01:07 pm (UTC)Себто, я так розумію ви згодні зі мною, що великої різниці між Кримом і Миколаєвом все-таки немає.
І там і там примірно однакові люди з приблизно однаковими поглядами та рішеннями, і там і там подібні люди стоять у руля й керують подібними методами.
Тому проводити різкий кордон поміж ними некоректно.
>>і побачите, в який зад можна встромити всю вашу статистику. А стосовно статистики з виборчих дільниць, то не смішіть мене, колишнього спостерігача на виборах 94-го, коли такої конфронтацій в країні, як після 2004-го ще не було, але "методи" вже застосовувалися.
Ситуація така, що найбільші фальсифікації на виборах 2012, після Донбасу, спостерігалися на Київщині. Єдиний регіон де фальсифікацій не було - Галичина.
Щодо Пісуарів - це ми звичайно перевіримо найближчим часом.
Щодо статистики настроїв населення - я звичайно ж вважаю її дуже важливою. Я вважаю, що усунути Януковича від влади вдасться саме завдяки цій статистиці у вигляді результатів виборів. Отже, ви вважаєте, що Янукович встромить цю статистику в зад і залишиться при владі й після 2015го?
Також я вважаю, що Янукович прийшов до влади саме завдяки цій статистиці. Відповідно, якщо у майбутньому ця статистика буде виглядати трохи по іншому, наступний Янукович до влади в Україні вже не прийде.
>>Я не приймаю близько до серця інтернетні суперечки, тому що мені сторони цих суперечок - ніхто. Я не збираюся тут шукати друзів, ділових партнерів, працівників, працедавцев, коханок тощо. А за мій досвід з 2006го року писання в українському інтернеті на політичні теми, було чимало випадків, коли ті, хто зі мною люто сперечалисяз переходом на особистості, по кількох роках вибачалися та визнавали мою правоту, про що мені писали.
Я хз до чого ви взагалі це пишете. Виглядає на спробу похвалити себе й "давити авторитетом"...
Також я хз до чого ви згадали про переходи на особистості. Якщо ви образились на фрази щодо Миколаєва та Києва - то дарма. Як я вже казав, я чітко відокремлюю людей згідно їхніх особистостих заслуг. Й мова йшла про більшість населення Миколаєва та Києва.
Взагалі, ви чомусь взагалі не згадали у свому коменті тему української мови, якій я присвятив увесь свій попередній комент. Я дуже сумніваюсь, що колись буду вибачатися за те, що у мене куди більше мовних претензій до київлян(які на мою думку давно мали б перейти на українську, бо являють українцями з україномовних родин), ніж до кримчан.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 03:19 pm (UTC)"Я хз до чого ви взагалі це пишете. Виглядає на спробу похвалити себе й "давити авторитетом"...
Тим самим відповім: поняття не маю, чому ви зі мною спілкуєтеся менторським тоном.
Стосовно мови: в мене є тег "мовне" - там все, що я хотів сказати стосовно мовної ситуації.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 04:04 pm (UTC)Я бачу 2 способи як населення може вплинути на політику:
1. Проголосувати на виборах(у тому числі піддатись/не піддатись чиїсь пропаганді, популізму, обману і т.д.). Тут Миколаївщина показує подібні показники до Криму.
2. Прогнутись/не прогнутись під чиїсь зловживання(фальсифікація виборів, силове захоплення влади т.д.). Я уже вам приводив відео хто зараз керує Миколаївською областю. У решті областей південного сходу, а то й деяких центральних, доволі подібні Гепи й Допи.
При цьому у Україні є Донбас, який і голосує куди гірше Криму і прогинати себе дає куди черезплечніше...
Іншими словами, я не бачу що Крим зробив для України такого, що не зробила Миколаївщина. Якщо ж виходити з точки зору "зменшимо ворожий електорат", то найвигідніше відрізати Донбас.
>>Що далі буде, дуже скоро побачимр.
Ви не раз висловили зневагу до статистики результатів виборів. Ви справді вважаєте що долю влади не вибори вирішать? Чи що вони будуть сфальсифіковані на стільки, що Янукович переможе? Ви звичайно ж не знаєте, ніхто не знає, але ви справді вважаєте це найвірогіднішим варіантом розвитку подій?
Якщо ви так вважаєте, то чому вважаєте, що у разі відділення Криму(і Криму тільки) це Януковичу карти спутає? Що він та його компаньйони після саме відділення Криму не зможуть втримати владу, не зможуть перегнути вибори через коліно т.д.?
Я вважаю, що ніяких відділень Криму чи федералізацій не буде. Вважаю, що саме статистика/результати виборів вирішать долю Януковича. Якщо хочете готовий поспорити на це на гроші.
І вважаю що працювати слід над Херсоном, Дніпром, Харковом, Запоріжжям. Ці регіони мають усі шанси скоро стати помаранчевими і тоді всілякі проросійські політики, хоча й будуть присутні в парламенті, на загальноукраїнську владу уже претендувати ніяк не зможуть.
Іншим дуже важливим моментом я вважаю українізацію Києва.
Крим ж не бачу як впливає на щось окрім себе самого і яких бонусів ми отримаємо його від’єднавши.
>>Тим самим відповім: поняття не маю, чому ви зі мною спілкуєтеся менторським тоном.
Я не спілкувався з вами менторським тоном. Я допускаю, що можу помилятись. Як і допускаю що ви можете помилятись. Чи можете бути правим. Це нормально що ми маємо точки зору у чомусь подібні, а у чомусь відмінні.
Якщо я десь емоційно вклався у висловлення своєї точки зору і це вам не сподобалось, то я вірю ви розумієте, що я не хотів вас образити чи ще щось там.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 04:31 pm (UTC)Я не заперечую статистику, як науку. Я заперечую саму можливість зібрати вихідні дані для статистичного аналізу. Те, що ви маєте по дільницях, можете замінити генератором випадкових чисел. Від цього практичне значення вашого аналізу не постраждає.
Як людина з роду військових та ще й з тразитом у Криму, запевняю вас, що військові відставники та їхній послід це такий соціальний жах, що не дай боже, їм десь складати велику частку неселення. На жаль, у Криму це є.
Ви, як нормальна людина, просто собі не уявляєте і в принципі ніколи не зможете увити, що воно є.
Ось перечитайте це:
http://lembitkoroedov.livejournal.com/1979296.html
Це не тільки донецьких стосується. Кримських також, з деякими особливістями - і миколаївських, звісно. Вам ніколи ніка статистика не пояснить, що там відбувається.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 07:47 pm (UTC)В умовах влади ПР вплинути на політику можна тільки фізично усунувши пр.
Себто ви переконані, що Янукович і його компанія будуть зміщені виключно застосуванням сили. А усілякі вибори, впливи Європи, мирні херні і т.д. - до лампочки. Одразу треба було так і сказати одним реченням)) Зрозуміла ж точка зору. Побачимо чи справдиться.
>>Це не тільки донецьких стосується. Кримських також, з деякими особливістями - і миколаївських, звісно. Вам ніколи ніка статистика не пояснить, що там відбувається.
Я веду мову не про усілякі етнографічні особливості, а про те як ці Донецьки, Крими з Миколаєвами можуть вплинути на моє життя і на Україну. Про "практичне значення", як ви кажете. І вплив Криму наближено подібний до впливу Миколаївщини чи Донеччини. Буде він з нами, не буде - не ведика різниця. Не зможуть везти на антимайдани бюджетників з Криму, спокійно знайдуть їх на Миколаївщині.
>>Ви, як нормальна людина, просто собі не уявляєте і в принципі ніколи не зможете увити, що воно є.
Це не тільки донецьких стосується. Кримських також, з деякими особливістями - і миколаївських, звісно. Вам ніколи ніка статистика не пояснить, що там відбувається.
Ймовірно я це мав сказати раніше... Я певну частину свого життя прожив на південному сході України. При цьому на російську мову я ніколи не переходив.
Більше того. Моє вболівання за Крим отут не без особистої мотивації. У мене є куплена хатинка у цьому Криму, в яку я періодично навідуюсь. І у Криму я хотів би жити на старості віків(хоча до старості мені ще далеко). Теплий клімат, поруч море, гори т.д.
Іншими словами, я непогано знайомий з людьми що там живуть.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 08:08 pm (UTC)Одразу б сказали про особисту мотивацію, я б і не сперечався.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 09:01 pm (UTC)Найзапекліші російські шовіністи валять звідти в омріяну Росію. Якщо не особисто, то їхні діти. Помаранчевізація молоді теж відбувається.
З іншого боку росте частка татар, які на Росію дивляться негативно.
no subject
Date: Sunday, 2 February 2014 09:18 pm (UTC)Я знаю, що для вас це стереотипізація.
no subject
Date: Tuesday, 4 February 2014 02:14 pm (UTC)