Рукописи не горять (с)

[kerbasi]

Один блогер відгукнувся на відмову Тимошенко вставати при появі судді Кірєєва у залі:

Блогер Ікс
Якби вона називала ідіотською судову справу проти неї, суддю чи формулювання обвинувачення, то можна було б ще посперечатись. Але людина відверто показує зневагу до формальної державної процедури. Я не бачу інших пояснень, крім зневаги до держави загалом.

А це був мій коментар, який викликав жваву дискусію:

Цю державу не зневажати треба, а повністю замінити на іншу. Революційно чи еволюційно - це вже, як історія розпорядиться. Хотів написати великий клментар, але вже давно вірно і мальовничо все сказав МФШ Лембіт Короєдов, перші два абзаци, особливо передостаннє речення у другому абзаці:

http://lembitkoroedov.livejournal.com/1186329.html

Давно вже час суспільству і його кращим верствам дорослішати і не дозволяти себе розводити грою у слова та фантики.

Вибачте!

А ось міні діалог двох блогерів з тієї ж гілки:

Блогер А:

Значить будуть незалежні Крим, Західна Україна і Україна. Буковина і Закарпаття притуляться до Румунії та Угорщини. Бо ми зневажаємо державу і пишаємось цим.

Блогер Б:

//Бо ми зневажаємо державу і пишаємось цим//

Хто це "ми", як на Вашу думку?

Блогер А:

У цьому випадку, ми - це хохли і такі мислітєлі як за посиланням кербасі.

Блогер Б:

Відповідь правильна. НМД.

А ось ще Блогер Б:

//Я не бачу інших пояснень, крім зневаги до держави загалом//

Так. Але хіба це перший прояв зневаги?

Ще міні-діалог.

Блогер В:

Цей суд тільки фарсом назвати і можна. І суддю - тільки маріонеткою.

Це очевидні речі. Не треба бути прихильником Тимошенко, щоб це розуміти.

Блогер Ікс:

Фарс - це гучне слово, яке заворожує своєю яскравістю. Коли щось блищить нам в очі - ми очевидно називаєм це світлом.

І ще Блогер Б:

Так, українська держава сьогодні слугує не народу, а олігархічним кланам. Але слід сказати, що через подібний етап проходило багато сучасних європейських держав. А зараз це найкращі держави світу.

Вік такого утворення, як держава, вимірюється століттями; отже, українська держава сьогодні ще маленька дитина. А що відбувається з дитиною. коли її не люблять і НЕ ПОВАЖАЮТЬ? У кращому разі вона погано росте і розвивається, а в гіршому випадку - просто гине. Особливо, коли поряд така цьоця, як РФ.

Оце культивування НЕПОВАГИ до держави з боку Тимошенко - воно ж не тільки на суді проявляється. Це тверда позиція: Вона - це Україна, а якщо Україна не Вона, то таку Україну не варто й поважати.

Це не менше і не більше, це просто абсолютне зло. НМД.

А це моє, підсумкове:

Спробуйте розібратися, чи не змішуються у цій дискусії поняття "держава" та "країна".

За Максом Вебером держава це політична огранізація з централізованим урядом, що володіє легітимізованою монополією на використання сили на певній території.

Так от, ніяка організація, уряд не є священними коровами. Якщо вони працюють не на користь КРАЇНИ, то їх треба не просто зневажати, а усувати та заміняти новими, якщо це не зробить раніше силою чи підкупом хтось ззовні.

Відтоді моя думка з цього приводу не змінилася.

Comments

Не сприймав революцію. Бо я відчував себе чужим серед н

[livejournal.livejournal.com]

Користувач stefan_blog посилається на ваш запис з Не сприймав революцію. Бо я відчував себе чужим серед народу, від якого вже 2 роки відвернувся розум (http://stefan-blog.livejournal.com/947471.html) пишучи: [...] http://kerbasi.livejournal.com/213403.html [...]

[jan grabowski (from livejournal.com)]

Это слушал я где-то год-полгода назад лекцию одного из ведущих ученых-популяризаторов-эволюционистов Маркова...не, не Маркова...или Маркова? Все-таки Маркова! Но он, в свою очередь, ссылался на книгу, собственно, лекция была посвящена ее разбору. Значит, вышла в Росии мизерным тиражом в 300 экземпляров одна из, по его, достаточно авторитетному и профессиональному мнению, лучших книга по эволюционной социологии. Что само по себе. Значит, хоть он весьма саркастично описал терминологию, в ней применяемую, идея, как я понял, верна. Авторы для удобства рассмотрения социумов классифицировали индивидуумов, их составляющих, по степени...мнээээ...патернализма, что ли? В общем, вначале человек рода, затем — у них это как-то очень сложно именовалось, что, собственно, Марков и высмеял, а проще можно назвать "человек государства". Ну, и высшая ступень — человек-индивидуальность.
Так вот разницы между россиянином-государственником и подобным украинцем-государственником нет никакой: оба ставят некую абстракцию "государство", "собирание земель" всяческое гораздо выше конкретных, живых людей. Поэтому с моей точки зрения в распаде т.н. "украины" на ...что там предложили? крым, рым и донецкую республику? :) — ничего страшного нет. людей сохранить главное. и даже не просто "людей", а хороших людей. Соответственно, с моей точки зрения, государство, не обеспечивающее защиту людей и, более того, ущемляющее права хороших людей, может и должно быть уничтожено любыми способами.

[kerbasi.livejournal.com]

Біда у тому, що зі знищенням держави швидко валиться й уся інфраструктура, а з нею і можливості цивілізованого буття. За впевненість у самоврядуванні я власне жорстоко й висміюю ховрахо-анархістів та хом'яко-антикапіталістів з різних громадських рухів з майдану та навколо. І гадаю, Ви зі мною погодитеся, що краще не знищення держави як принципа, а коли є кому її підхопити, хай навіть несповна легітимно.

[jan grabowski (from livejournal.com)]

В этом отношении я стою на твердых ленинских позициях, а Ленин на вопрос "кто же способен?" ответил четко: "Есть такая партия!"
То есть, соглашусь. :)
Кстати, насчет инфраструктуры: гитлеровцы буквально в считаные месяцы восстанавливали "выжженую землю" после большевиков. А под управлением румын Транснистрия вообще вернулась практически к добольшевистским временам. В течении какого-то там сезона буквально.
Что, в общем, подтверждает Ваш тезис.

[o-teren.livejournal.com]

Тут ще от який чинник важливий, як на мене: обираючи владу (чи якимось іншим чином її "отримавши", але менше з тим), народ все ж повинен надати її певний "кредит довіри", і бодай трохи "поважати". З огляду на результати діяльності влади кредит або "поповнюється", або влада втрачає повагу. Зрештою, така поведінка підпадає під відому просту стратегію теорії ігор "око за око", де на першому етапі ми ставимося приязно до опонента, на другому - робимо те, що опонет робив на попередньому кроці. (Вже вибачайте, що я знову своєї) Нажаль життя складніше за будь-які ігри, і отой етап "лояльності до влади" штука "інерційна" і суб'єктивна - коли той перший етап можна вважати закінченим, за якими критеріями судити і т.і., - річ доволі суперечлива. Тож крім не вартих слів суперечок в принципі "за сакральність влади", достобіса й таких, що виникають ось на цьому підгрунті.
(Пробачте за можливий сумбур, поспішав.)

[kerbasi.livejournal.com]

З цією владою, точніше з персоналіями, які її тепер ктримують, все ж відомо було задовго до приходу їх до влади. Тут і не могло бути кредиту довіри. Я висловлюся жорстко. Я вбачаю два чинники:
А) ірраціональне самозабалакування своїх страхів
Б) така сама ірраціональна фобія незвичного та чужого а-ля баба за кермом, у негрів у всіх СНІД іт.д.

Обидва чинники дісталися від архаїчної свідомості, не подоланної ніякою урбанізацією/індустріалізацією, тому що совок в принципі був в ментальному плані поверненням до архаїчної свідомості. Тимошенко не пощастило бути бабой за кермом держави та негром зі снідом (Григян-Капітельман). А Одороблу пощастило викликати страх, щоб його замість дати копняка, почали віртуально призначувати в вождя, який суворий, але в душі справедливий і правильний.

[o-teren.livejournal.com]

Та хіба це жорсткість за нинішніх часів... З персонами справді все було ясно, але то нам з вами: у владі за ці рокі доволі тісно співіснували і горло одне одному не перегризли і одоробло, і "григян", тож я можу зрозуміти чому дехто не сильно переймався кому там більше пощастило, кому менше.
Про архаічність мислення нічого не скажу - особисто для мене чомусь найбільш огидними виявляються люди на око геть не "архаїчні", а як раз навпаки ті, хто ледь не хизується своєї "модерністю". (Чогось згадав одну письменницю.) Певно проблема визначень.