Головне за тиждень: реклама у блогах

По суботах я інколи буду підсумовувати дискусії, у котрих брав участь, якщо вони на мою думку, варті того, щоб мої тези збереглися у моєму блозі, а не були розпорошені десь по просторах ЖЖ,

Реклама у блогах. Цю тему спровокувала добровільна чи платна промоція роліка відомого виробника.
Моє ставлення до роліку таке:
Ролік - гламурно-пластмасове гімно, цілком у дусі нашої нової генерації "ыліти". Перша генерація заробляла гроші за допомогою пістолета, паяльника, праски, тут вже й діточки підросли: модні, субтільні, з посовим романтизмом.
Що я про цей ролік думаю, я висловив так:

Короні" требо дозняти ще кілька сцен: як дівчину зарештовують з цим перстнем, а потім як вони романтично листуються між жіночою зоною і чоловічою, а за хорошу поведінку їх навіть нагороджують побаченням, котре проходить з вулканічною пристрастю. А охоронець нервово кусає нерозпаковану плитку рекламованого шоколаду, підглядаючи в дірочку у дверях кімнати для побачень.

Взагалі, дивно, що цей ролік не призвів до скандалу саме через моральний месідж.
Років 15 тому виробнику мінеральної води довелося згорнути рекламну кампанію з гаслом "Воду, як жінку, кожний обирає собі сам". Тоді знайшлося багато людей, кому цей сексистський підхід не сподобався, і вони відкрито висловилися у ЗМІ, та, мабуть, на продажі вплив помітний був. А тут ще більш аморальне гімно, а всіх хвилює, чи не з Шанель № 5 вкрали сюжет.

Я й так вітчизняні шоко-продукти не споживаю, бо мій шоколад - це 99%, а тут такого не виробляють. Але тепер навіть на презент вироби під крадійським брендом не купуватиму.

Моє особисте ставлення до реклами? Я не настільки маленький та дурненький, щоб хтось згадуванням про товар чи послугу оминув мою свідомість та змусив мене проти моєї волі прийняти рішення про купівлю, котра проти моїх інтересів.

Моє ставлення до згадування у блогах брендів?
Я бренди, зазвичай, не згадую. Навмисно, щоб не (анти)рекламувати.
Але я згадую і згадуватиму деякі речі. Наприклад канцтовари "Паркер" та "Молескін", алкогольні вироби "Вдова Кліко", "Мартель", сорти ямайського та кубинського рому, кубінські цигари. А що робити, такий вже я. Герой книжки, котра остаточно поставила крапку в моїх гаданнях, чи є щось варте в СРСР, мовчазно протиставляв себе совку, потім і не мовчазно, про "Вдову Кліко" тільки читав, стала вона йому, як дороговказна зірка, зрештою вона йому дісталася. Та й решта є символами не тільки споживацтва, за браком часу не буду розшифровувати.  З пісні слова не викинеш. А на таких піснях я зформувався. Ви на інших? Безбрендових? Я радий за Вас! Рекомендуватиму Вашу творчість діточкам молодшого дошкільного віку, монахиням та членам "Аль- Кайди".