Які все ж таки освічені українці часом русскіє!

Ніхто не буде сперечатись, що цілком природно голосувати за того, кого прихильником ти є. Менш однозначно, але має право на існування голосування протестне, або щоб надіслати суспільству сиґнал, що є попит на якусь певну ідею і т.д. Навіть проти всіх та неявка зрозумілі, хоч оцінки таких вчинків різняться. А я хочу тут занотувати спостереження іншого явища.

Багато людей і з інтернетних дописувачів, і з числа  знайомих у реалі ще рік тому постійно казали, що політикум, як він є, не представляє всього спектру ідей, що взагалі практично нічого не представляє, крім спонсорів та піарників і таке інше. Консервативні націоналісти при тому схильні були підтримувати Тягнибока, а ліберально налаштована публіка - спочатку Яценюка, потім частина звернула увагу на Гриценка. Було достатньо й таких, котрі ідей Тягнибока чи Гриценка  не поділяли, але збиралися голосувати, щоб надіслати сиґнал владі, що у суспільстві є замовлення на націоналістичні або ліберальні ідеї.

Ближче до виборів серед прихильників і першого, і другого почала розповсюджуватись думка, що, в принципі, звісно за Тягнибока/Гриценка, але треба віддячити діючому президентові, бо він (далі аргументація, чого багато доброго зробив пан Ющенко).
Напередодні першого туру виборів дискусії завершилися відкритими промовами: "Я голосуватиму за Ющенка"!

В результаті Тягнибок набирає близько півтора відсотки, а Гриценко близько одного відсотка. Отже, зробили приємно доброму дядечкі, красиво надіслали йому прощальний поцілунок, а про сиґнали суспільству і істеблішменту забули. Точніше сиґнал надіслали: що освічена частина нашого суспільства дійсно таки не дуже відрізняється від русско-совєцької інтеліґенції. І потенційним новим політикам також наука, що прихильники скільки завгодно можуть махати прапорцями на мітинґах, красно висловлюватись на форумах, а голосів від них не дочекаєшся, бо в останню хвильку комусь приємно забажають зробити.