Πάμε σαν άλλοτε

Планую закрити цю рубрику на літні канікули. Скоріш за все, вийде ще один-два випуски.

А сьогодні час розповісти про те, як все починалося. Все – це моє знайомство з грецькою піснею. Я серйозно “підсів” на грецьку музику після передачі по совєцькому ЦТ-1 25 березня 1982 року. Дату легко запам’ятати, бо це День незалежності Греції. В тій півгодинній передачі більшу частину займали пісні у виконанні Маргарити Зорбали. Маргарита Зорбала в 70-ті роки навчалася в московській школі, оскільки була донькою грецького комуніста, котрий переховувався в СРСР від режиму “чорних полковників”. Після падіння режиму родина повернулася до Греції.

Ось одна з пісень мене тоді “зачепила”. Власне грецьке радіо я слухав вже на той час майже рік, але більше займався “розшифровкою” мови і “полюванням” на слова, словесні штампиі граматичні форми, а завдяки випадково переглянутій передачі ТБ СРСР раптом став прихильником і легкої музики. 

Згодом виявилося, що це дуже стара пісня. Першим її виконав Васос Евангелу.

http://www.greektube.org/content/view/130039/2/

Ще одне виконання, жіночим голосом - Кула Естратопулу:
http://www.youtube.com/watch?v=j4xtposxhxo&feature=related

Ходімо, як раніше

Музика: Костас Яннідіс (реальне ім’я -Янніс Константінідіс, 08.1903 – 1984)
Міхаліс Саюл (1906 – 16.10.1958)
Слова: Алекос Сакельянос (7.11.1913 – 28.08.1991)
Христос Яннакопулос (1909 – 12.02.1963)
Перше виконання: Васос Евангелу

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
До далекого берега,
Де знов таємниці
Нам розповідатиме вітер.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Вважай, що буде штиль
Там, де стоять скелі,
Там, де філософствують монахи.

Будемо тільки ти і я
На знайомому нашому березі,
Пройдемось повільним кроком
До наших старих схованок.

Ти і я, ти і я
На узмор’ї у штилі, 
Ти і я, ти і я,
Ти і я, і хай зійде місяць.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Я триматиму тебе за руку,
І морське повітря
Свою вологу нам принесе.

Ходімо, як раніше,
Ходімо, як раніше,
Ходімо, кохання моє, ходімо
На берег, котрий ми любимо,
Який ми завжди будемо згадувати.

 Чудово,коли в житті є таке береги! І їх ніхто не "застроїл"...