Феномен виховального технофобства

В книжці Антона Санченка  barcaroly  «Нариси бурси» є історія, як курсанти розбираються з потужною посудомийною машиною. Конфлікт відбувається по лінії механізація праці проти ручної праці. Виявляється, що вивести з ладу машину намагалася стара працівниця кухні, щоб довести свою значимість і необхідність свого робочого місця. Зі свого життєвого досвіду можу засвідчити, що якщо все дійсно так відбувалося в херсонській «Тюльці», то це дуже-дуже просунуте училище. У війську я побував у кількох військових частинах і жодного разу не бачив, щоб десь посудомийна або картоплеочисна машина використовувались. Скрізь вони були виведені з ладу начальниками їдалень, прапорщиками з мовчазної згоди командного составу, бо що то за солдат, котрий не чистить картоплі та не миє тарілки руками. Яка машина [censored]!

Вже у цивільному житті мені довелося зустріти жінку, цілком цивільну, родом з села, з чоловіком, котрий жодним чином не був пов'язаний з міліарними сферами, котра звісно мала вдома пральну машину, щоб «як у людей», але ніколи не використовувала сама і не дозволяла використовувати доньці, бо порядна господарка сама себе не поважатиме, якщо буде прати руками. До речі, ця дама працювала у галузі освіти.

Якщо якось розібратись в цих дивних технофобських інтенціях нашого простонароддя, тоді, можливо, вдасться знайти  й способи модернізувати нашу багатостраждальну країну.