Про "нецільове використання"

У середині 80-х років, коли СРСР очолював генсек Черненко, а згодом, з березня 1985-го перебрав владу Горбачов, пресою прокотилася хвиля позитивних прикладів, як на окремих підприємствах керівництво знаходить можливості будувати виробничі та соціальні об’єкти т.з. господарським способом, тобто залучаючи якісь зекономлені кошти, використовуючи позанормову працю «добровольців», а інколи просто солдат-рабів за домовленостями з військовими частинами місцевого гарнізону.

Втім, досить швидко, на початку т.з. «гласності», прокотилася пресою ще одна хвиля, де вже розповідалося, що ініціативних господарників почали ув’язнювати, при тому на дуже довгі терміни за нецільове використання фондів.

Подібні явища торкнулися і мого рідного міста. Скільки я себе пам’ятаю, у Миколаєві ніколи не було майонезу. Ось просто не було в принципі, і все! В так званих пайках робітники могли отримати перед святом баночку, а хочеш більше - тоді шукай зв’язків у торгівлі або йди на автовокзал і їдь до Одеси чи до Херсону. В армії зі мною стався просто культурний шок, коли я побачив майонез, що просто так собі стояв на полицях в магазині. Я його купував і виливав в порцію гречки, котру нам давали щодня (до речі, ще один миколаївський дефіцит, котрий продавали тільки в одному магазині при наявності довідки від лікарі про діабет). Коли  повернувся з армії, то побачив, що за два роки моєї відсутності хтось завалив місто майонезом аж так, що хоч залийся ним. А згодом дізнався, що людей з соко-винного заводу, котрі побудували майонезний цех, надовго посадили. Я знав, так би мовити, знайомого, котрий мав знайомого і т.д, якого це торкнулося. Відсиділи "злочинці" , щоправда, не повний термін, їх чи амністували, чи знайшли привід випустити за хорошу поведінку, але навіть три роки замість восьми, десяти  чи дванадцяти на зоні це не те, що минається для людини без наслідків.

Отже, ці всі спогади – це для ілюстрації дієвості карних звинувачень у нецільовому використанні коштів. Взагалі, як стверджують в книжках з правознавства, кара за злочин це не помста, вона не відбиває симетрично завдану шкоду (тобто не око за око), а відповідає соціальній небезпеці скоєного злочину. Отже, що соціальне небезпечніше – «нецільове використання фондів» чи існування та застосування статей, що містять цей склад злочину, судити вам, шановні читачі.   

PS: а особисто за Луцeнка не непокойтеся. Навіть якщо його посадять на загальну, а не спеціальну  зону для ментів, його дупі там нічого не загрожує, бо з його інформаційним рівнем він знайде спосіб виміняти певну інформацію на свою безпеку. Кримінальні авторитети либонь змагатимуться, щоб мешкати з ним в одному бараку та мати можливість послухати його спогадів. Більш варто непокоїтися долею арт-протестантки з християнсько-фундаменталистським ухилом Гaні Дoнeць. З її «злочином» у часи, коли модна стала публічна істерія про «подвік дєдафф і атцофф» на зоні буде нелегко, і не факт, що вдасться перекричати зустрічною християнсько-антипаганською риторикою. Хоча шанси є, звісно, бо суспільство в нас має розщеплену свідомість…  

PPS: ще два роки тому один пропагандист на одному з популярних публічних ресурсів розпочав періодично пописувати статейки, що, мовляв, Ющeнка отруїли на замовлення Тимoшeнко, а профінансував це Бepeзовський. Цікаво, чи не в цьому напрямку копає тепер слідство?