Про мікропрозу в макропрозі

Я цього року не дуже багато читав. Крім надрукованого у «Кур’єрі  Кривбасу», решту можна порахувати на пальцях однієї долоні. І щось почало в мене з’являтися відчуття, що небагато мені на даному етапі мого життя може дати художня література. Особливо її «великі» форми. От, згадуючи давно прочитане, наприклад, з «Депеш мод» Жадана найсильніший образ – це образ равлика, що повзе на Захід. А «Польові дослідження…» Забужко варто було читати заради однієї фрази, кинутої персонажем другого ряду: «Бажання вирватися – іще не свобода». Та й, може, ще яскравий пасаж про мову (це коли поетеса читала свої вірші перед іноземною аудиторією):

"Мова, дарма що незрозуміла, на очах публіки стяглася довкола тебе в прозору, мінливо-ряхтючу, немов із рідкого шкла виплавлювану, кулю, всередині якої, це вони бачили, чинилась якась ворожба: щось жило, пульсувало, випростувалось, розверзалось провалами, набігало, вогнями – й знов затуманювалось, як і належить шклу од за близького дихання, ти відчитала – оповита, просвітліла й захищена, оттоді-то було й втямити, що дім твій – мова, яку до пуття хіба ще скількасот душ на цілім світі й знає, - завжди при тобі , як у равлика, й іншого , непересувного дому не судилось тобі"…

Якби це належним чином літературно відредагувати «до пуття», вичистити від регіональних, діаспорних та діахронних нашарувань, то можна було б і на пам'ять цей фрагмент вчити, як за часів СРСР на російській мові вчили тургенівське «ти одін мнє поддєржка і опора – о, велікій, могучій, правдівий і свободний русскій язик».  

Чому в нашій літературі не набуває популярності flash-prose? Мікропроза, на мою думку, має велику перспективу в епоху, коли читають мало, неуважно (в метро, черзі, на ескалаторі і т.д.) часу на читання бракує, на оселі з окремим кабінетом-бібліотекою заробляють тільки ті, хто читати не вміє, або вміє, втім, коли заробить, то вже для читання не те що окуляри, а вже й бінокль чи телескоп не допоможуть.

Якщо ж впровадити в літературне виробництво технологію, запропоновану ще 90 років тому Маяковським для поетів:

Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в год труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды.

- тоді й залишатиметься на суд читача тільки наймайстерніше висловлена квінтесенція таланту автора та його/її світогляду, життєвого досвіду й інтелектуального виднокраю.

І література нічого не втратить, бо все одно з 200-800 сторінкового фоліанту вартість мають 500 -1500 слів, як і в мікропрозі.