Технічна освіта. Сторонній погляд

Хочу поділитися одним спостереженням з виставок. На виставках у нас зазвичай щось мерехтить, блимає, дзижчить, рухається, тобто приваблює технічно грамотних відвідувачів. Технічні виставки також зазвичай відвідують студенти. Цілими групами приходять. І викладачі їхні приходять. Так от, студенти найчастіше одразу врубаються, що їм демонструється. Це насправді не так легко, бо блимає та дзижчить частіше якась суто демонстраційна конструкція, котра використання у реальному житті не має, а суть у тому, що її зібрано з «розумних залізяк», з котрих конструктор може скласти реальний пристрій, але у даному випадку склав штуковину, що притягує увагу перехожих. Отже, «чайник» почне питати, де використовується демонстраційна іграшка, а фахівець зазирне всередину та поцікавиться, з чого її зібрано.

А тепер до сутності питання. Студенти, звісно, з тих, що затримуються біля стенду зазвичай поводяться, як фахівці. Вони приходять по три-чотири особи і між собою обговорюють, що бачать. І практично завжди вони вірно розуміють те, що бачать. Часто один, як гід, пояснює іншим, додаючи, що і нього щось подібне було у курсовику. А ще що суттєво: молоді хлопці та дівчата цінують наш час. Вони не набридають непотрібним спілкуванням, а якщо мають питання, то ставлять їх чітко, конкретно і по суті.

А що ж їхні викладачі? От їхні викладачі у своєї більшості взагалі не втикаються у тему. Яких тільки версій я не почув стосовно демонстраційних пристроїв! І все якесь таке анахронічне! Просто аж когнітивний дисонанс по голові вдаряє, як подумаєш, як це може так статися, що такі динозаври вирощують таких розумних студентів. Треба віддати належне: викладачі, на відміну від різних старих інженерів з НДІ, що ще ледве жевріють, або з залишків розпроданих колишніх індустріальних гігантів не завантажують нас мемами на кшталт «ми в космос лєталі, кагда вас ісчо ф праектє нє било» або «ми такоє в 60-є годи в каждам падвалі витачівалі», але й нічого конструктивного від них також не почуєш.

От такий парадокс!