Знімати стікерси з чола

Західний діловий, зокрема корпоративний світ використовує чимало різних ярликів, котрі важливо знати, якщо ви є частиною цього світу або постійно співробітничаєте з його представниками. Розглянемо сьогодні кілька кліше, наліплювання котрих може мати фатальні наслідки щодо подальшої кар’єри. Якщо їх хтось намагається на вас наліпити, навіть непрямим способом, треба швидко і рішуче, якщо потрібно, то й брутально дати відсіч. Навіть якщо противник – ваш шеф. З шефом просто треба трохи поввічливіше.

Отже, ярлик номер один: a negative thinker – той/та, що мислить негативно.

Взагалі, цей ярлик означає, що його носій вже потрапив у чергу на звільнення. Може, навіть у пільгову, прискорену чергу. В цілому, з самих слів ясно, що мається на увазі ситуація, коли працівник не ставить собі амбітних цілей, не вірить в успіх, взагалі, більше шукає пояснень, чому чогось не можна досягти, а не засобів досягти. Втім, як часто буває у житті, цим ярликом часто маніпулюють. Типова ситуація, коли вас питають про ситуацію в Україні у розпал кризи, про податкові новації, а коли ви починаєте розповідати, зненацька реагують приблизно так: «Ой, у тебе все якось так негативно, нібито взагалі нічого не можна робити». Ось таким ремаркам треба миттєво давати відсіч. Бо співбесідник це ще потім неодноразово повторить перед вашим керівництвом, колегами, і далеко не тільки тоді, коли ви будете присутніми. Отже, його треба швиденько розмазати по стінці, змусити виправдовуватися самому. Найкращий спосіб це тиснути на відмінність культур. Будь-який самий посередній європеєць чи американець бодай дотично чув про когось, кого розкотали у керівництва або у суді за ігнорування міжкультурних відмінностей, тому будь-яка фраза про те, що ви не мислите негативно, а долаєте міжкультурні бар’єри, працюєте містком між культурами і щиро радите не ігнорувати здобуті вами знання, миттєво змусить гарячу голову корпоративного демагога охолонути.

Ярлик номер два: too many words, забагато слів.

Трапляються й інші варіанти з тим самим змістом: він/вона багато розмовляє, пише довгі листи то що. Це не такий серйозний ярлик, як попередній, але у деяких контекстах може зіпсувати вашу репутацію. Також страшне не використання його за призначенням, а маніпулювання ним. Мого працівника якось клерк з гарантійних претензій витяг на детальні пояснення митної процедури, а потім розіслав все листування в купу адресів різних високо посадовців з ремаркою «забагато слів, це не може бути так складно». Протидіяти такому можна кількома способами. Найкращий спосіб це не вдаватися до теоретизування, якщо воно безпосередньо не стосується вашого завдання. У даному випадку треба було спрямувати того клерка до клієнта або до перевізника. Якщо вже зовсім не вдається уникнути багатослівного обговорення, тоді краще розбити весь текст на блок-схему алгоритму і викласти у форматі презентації. У супровідному листі додати, що якщо потрібна більш ґрунтовна інформація, то можете допомогти організувати зустріч з міжнародним юристом або консультантом, і додати прохання вирішити питання з керівництвом, хто платитиме. Після цього 99% найтупіших німців та інших одразу починають втикатися в реалії міжнародних перевезень.

Ярлик номер три: procrastination, he/she procrastinates - уповільнення, тягнути гуму.

Це вже не просто ярлик. Це практично наказ йти шукати собі нову роботу. Принаймні, у сфері продажу та управління проектами тавро procractination це вирок. У прямому сенсі це кліше використовується проти працівників, котрі ухиляються від контактів з клієнтами, відкладають виконання завдань то що. Колеги-демагоги або навіть ваш шеф, що не розуміється на місцевій культурі можуть розцінити як ухиляння від роботи, якщо отримавши від них якийсь контакт з виставки чи інформаційної служби, ви з вигуками ентузіазму не кинулися телефонувати «клієнтові», а вирішили підготуватися чи пошукати, кращих підходів до клієнта. В принципі, всі на тренінгах з продажу вчаться розумно і цілеспрямовано розробляти потенційного клієнта, а не бігти в усі боки одразу з пикою вуличного МЛМ-ника, але все ще живий стереотип продавця-мачо зразку 50-х років, в котрого щодня розпадалося взуття від біганини. З тим стереотипом так виходить, що хто перший почав, той і виграв. Отже, краще, взагалі, не вдаватися в деталі тактики роботи з клієнтом або над проектом, якщо про це вас не питає людина, котрій ви забов’язані звітувати. У крайньому випадку, коли вас тестує ваш шеф, зімітуйте телефонний дзвінок або дійсно зателефонуйте на підприємство до секретарки та запитайте в неї будь-що: телефон служби відвантажень, адресу сайту, П.І.Б. заступника генерального з перспективного розвитку, будь-що, і занотуйте собі у календар величезними літерами і окличними знаками «найважливішу» справу на завтра. Взагалі, якщо вас так тестує керівництво, то це зазвичай означає, що його вже хтось підготував, отже, не теоретизуйте занадто про особливості українського бізнесу з тими, кому це насправді не потрібно. Кому Україна та ваші проблеми дійсно цікаві, той вже давно все, що потрібно нагуглив або замовив консультацію чи звіт в спеціалізованій фірмі.

Взагалі, всі ці три ярлики взаємопов’язані. Якщо працівник занадто багато теоретизує над проблемою, можливо він просто боїться за неї взятися. А якщо так, то він мислить негативно, до того ж в його теоретизуваннях він багато розповідає про проблеми та бар’єри, а не про амбітні цілі та виклики. Отже, вчиться будувати спілкування в діловому світі, як на фуршеті: дві-три репліки і перейшов до іншої групки, коротесенький діалог – і змінив тему.  Все, що складніше за дві-три репліки, переносіть у формат презентації.

Якщо ця тема цікава. продовжуватиму далі.