Знімати стікерси з чола-2

Дещо несподівано для мене виявилося, що тема корпоративних штампів цікавить чимало відвідувачів цього щоденника. Тоді продовжуємо.

Дуже розповсюджений ярлик, ярлик № 4:  (not) enthusiastic (enough), має ентузіазм, не має (достатньо) ентузіазму. Про цей ярлик я вже писав. Отже, хто забув, ласкаво просимосюди.

Тепер хочу зупинитися на ще двох характерних штампах, котрі самі по собі здаються нешкідливими, але за певних обставин можуть бути використані демагогами-маніпуляторами.

I do not follow politics! Я не цікавлюся політикою!

Це дуже модно серед представників нижньої верстви середнього класу, до котрого у західному світі зазвичай входять різні технарі, а також ті, кого ми тут називаємо офісним планктоном, вдавати з себе геть необізнаних у політиці, тобто у міжнародній політиці, бо за внутрішньою вони зазвичай слідкують, бо тож податки та пільги. У більшості випадків їм навіть вдавати не потрібно, бо таки дійсно у подіях у світі вони не обізнані. Не буде перебільшенням стверджувати, що якщо в нас 9 з 10 на політиці знаються, то на Заході зазвичай знається тільки один з десятка, та й той найчастіше є носієм якогось варіанту теорії всесвітньої змови, тобто людина, скажемо так, не дуже мейнстрімова. Звісно, це все сильно залужить від роду занять. В нашій компанії ті, хто має справу нафтогазовою індустрією на політиці знаються, бо цей сектор світової економіки залежить на всі сто від геополітичних інтересів та політичних процесів. Отже, якщо ви не працюєте у нафтогазовому чи оборонному секторі та не хочете, щоб вас не сприймали, як якусь дивакувату особу, краще не занурюватися у політичні дискусії. Та й марно все це, бо якщо людина не знає базових фактів, то ви все одне їй не поясните, у чому проблема між Росією та США, Україною та Росією, і що сталося у Грузії. І Гугл їм усім у допомогу!

Часто буває, що на якійсь нараді вас просто витягують на політичні пояснення, або деякі речі просто неможливо пояснити, не  вдуваючись до політики, як то наприклад, чому в Україні знищили виробництво лазерних компакт-дисків у 2001-му році, або чому міжнародні розрахунки не проходять у реальному часі. Ось у таких випадках треба максимально стисло називати політичні чинники, попередивши чітко і голосно, може, навіть кілька разів протягом вашої доповіді, що дана галузь у нашій країні нажаль (обов’язково наголосити на цьому «нажаль») politically sensitive, тобто залежна від політики, щоб не наразитися на чиюсь ремарку: «Ой, у вас так забагато політики у Східній Європі, краще б зайвий раз відвідали клієнта».

I do not have time for internet! В мене немає часу на інтернет!

Виглядає, як нонсенс у наші часи, але насправді цей штамп часто використовується для персональних атак на опонента у дискусіях. Той, хто жбурляє таку репліку, прагне виставити вас, як якогось підлітка, котрий зависає в інтернеті, а краще б вчив уроки. Або у вашому випадку – зайвий раз відвідав клієнта. Кумедно, але такий закид трапляється не тільки на нарадах та презентаціях, але й у приватному спілкуванні, увечері за келихом пива. Це такий варіант західного хамства. Йому важко ефективно протидіяти. В офіційному спілкуванні, я зазвичай посилаюся не на інтернет-сайт, а на організацію чи фірму, а вже потім додаю, що інформація узята з офіційного сайту. А у приватному спілкуванні, зазвичай, ставлю на місце хама тим, що кажу, що так, я інтенсивно користуюся інтернетом, тому що в моєму житті відсутні інші time-wasters («марнувачі» часу) , як то я не цікавлюся футболом, не дивлюся ТБ-шоу та серіали, не гаю часу у барах, хіба тільки у відрядженнях з клієнтами.  Найчастіше це спрацьовує, і хам починає нібито виправдовуватися, що йому матч подивитися це єдиний доступний релакс, коли вже взагалі втомився аж до нестями.

Ці штампи підводять нас до другого за нищівною силою після «зволікання-procrastination» ярлика:
 
Ярлик № 5– overqualified/надмірно кваліфікований.

Якщо ви розбираєтеся у всіх підводних течіях політики, що впливають на ваш бізнес, засвоїли гігантські обсяги інформації з інтернету, то дуже ймовірно, що ваша кваліфікація значно більше тієї, яку потребує ваша посада. За стандартним ходом західної менеджерської думки, якщо ви надмірно кваліфіковані, то ви все одно шукатимете собі роботу по здібностях, а поки не знайдете, вам бракуватиме ентузіазму, що викличе у вас негативний стиль мислення, ви почнете зволікати з відвіданням клієнта зайвий раз і т.д. Отже, у своєму бажанні виглядати розумними та здатними, до будь якої роботи, не варто переходити дуже тонку межу, між спеціалістом та універсалом. Бо згідно з тією ж західною менеджерською стереотипною думкою у компанії є лише одна посада для універсала – Найвищий Керівник. Ось там вже ніяка кваліфікація не може бути надмірною.

До тавра надкваліфікованості може призвести, як не дивно, також обізнаність в деяких мовах. Хоча на Заході нормальним вважається знати по кілька мов, втім, йдеться по-перше, про мови європейські, по-друге, про мови, котрі користуються латинкою і мають репутацію «легких». Ми з нашою кирилічною мовою вже одразу ж сприймаємося, як інопланетяни, а якщо ми ще продемонструємо, що абетки росіян, білорусів та українців трохи відрізняються, а ще на додаток пояснимо, як читаються літери на етикетці грузинського вина чи вірменського бренді-«коньяку», то це вже просто капець... Скажіть ще, що збираєтеся вивчати китайську мову!

В одному з наших підрозділів працює на керівній посаді італійка, котра вивчила китайську мову. Власне, через це вона прославилася, і ті, хто її згадує, як якесь неземне диво, часто навіть не можуть згадати, що її підрозділ виробляє. Тільки їй пощастило вивчити мову, коли вже вона обійняла таку посаду, що їй не кидатимуть у пику: «Краще б зайвий раз зателефонувала замовнику»…

Я цим фобіям «складних» мов, а насправді не мов, а абеток ефективно протидію, ставлячи співбесіднику питання, чи є легкими мовами фінська, угорська. Людина одразу ж погоджується, що ці мови геть не зрозумілі, хоча й пишуть «як ми». На що я кажу, що ось мови, котрими я володію або з котрими маю досвід, насправді легкі, просто записуються дивно, але ж це лишень не дуже великий набір символів, котрий не так вже важко засвоїти. Китайська, звісно, сюди не пасує, тому про неї краще мовчати.

У читача може скластися враження, що я наслідую антизахідний стьоб Задорнова, тільки на іншому рівні. Насправді, я дуже далекий від стереотипів, що на Заході всі дурні та темні. І з моїх співбесідників з корпоративному світу більшість складають нормальні люди зі здібностями. Тільки вони на роботу ходять заробляти гроші, виконуючи свої прямі обов’язки, а не для інтелектуальних змагань з колегами.