Віднесені вітром

Не встиг я забути свій подив від масового співчуття в українському інтернеті з приводу долі бідолаги Муамара Кадафі, як знов здійнялися хвилі трауру за нєвінно убієнним правєдніком Усамою. Пояснити такі настрої можна тільки одним: в українському інтернеті зібралися брутальні та відчайдушні борці за високі принципи, і слід очікувати вже невдовзі видовищних атак, можливо за сценарієм 9/11, наприклад на будівлю Газпрому в Москві, або на Дом Союзов, Спаську вежу Кремля то що.

А ще це може пояснюватися банальним інфантилізмом. Не знаю, як це називається за сучасною Міжнародною класифікацією хвороб, а за часів совка це називалося акцентуацією особистості за типом нестійких, проявами делінквентної поведінки. Підліток з розладом особистості за таким типом сам не є ініціатором антисоціальної чи кримінальної поведінки, він взагалі не має усталених думок та більш-менш тривалих настроїв, втім, під впливом стенічних однолітків легко підбурюється на окремі витівки або принаймні на понти. Спланованих реальних справ від таких нестійких не буває: або дрібне хуліганство, або балачки. Інколи через брак широти бачення така особа може стати подільником на дрібних ролях у чомусь великому, за що й отримає сeрйозне покарання, як член групи. Але який він там член, насправді. Так собі – «попка-дурак».

Ось і в нашому випадку існує чимало індивідів, котрі попри всю їхню показову українськість, гострий біль через українське минуле, сучасність та майбутнє, зі сльозами на очах декламування віршів з «Кобзаря» легко стають віднесеними вітрами потужних потоків ворожої  пропаганди.