Про дерегуляцію

Анонсоване у дискусії до допису "Поздравляю: ви віігралі" перенесення до ЖЖ давньої статті. Актуальності нічого з неї не втратило.
Мабуть, не втратить ще років кільканадцять.( Дегенера... Тьху! Дерегуляторна політика. Як вона є )

Чого тільки не обіцяють нам політики! Покращення життя вже сьогодні, п'ять мільйонів робочих місць за п'ять років, газ з водоростей. А ще обіцяють посприяти нам, щоб ми всі легко почали власний бізнес і, якщо не розбагатіли, то, принаймні, стали заможними середняками. От тільки дерегуляцію проведуть і корупцію подолають. Яка ціна цьому? Читайте...

Про дерегуляцію і боротьбу з корупцією у державних установах, що працюють з підприємцями, говорять вже багато років. Різні чиновники, різнокольорові політики періодично звітують про досягнення, але підприємцям чомусь не стає легше. Спробуємо на практиці розібратись, чи насправді змістовні дії захисників підприємців, чи насправді суспільство просто водять за ніс, пропонуючи чергові пошуки чорної кішки у темній кімнаті.

Найпоширеніша за вжитком фраза з лексикону дерегуляції і боротьби з корупцією – це "єдине вікно". Сутність проста: приходить підприємець до державного органу і подає свої документи до вікна. Через встановлений законом строк отримує потрібний документ або повідомлення про рішення. Мінімум особистого контакту, не треба бігати по різних кабінетах десятка клерків, відповідальних за різні аспекти справи. Подав папірець- отримав папірець. Крапка.

Нещодавно довелось звернутись до єдиного вікна у моїй районній податковій інспекції, куди я прийшов по нову довідку про ідентифікаційний код. Прискіпливий чиновник в іншій інстанції на 11-му році після отримання мною попередньої довідки знайшов помилку у написанні мого по батькові і довелось отримувати скориговану довідку. Єдине вікно працює як годинниковий механізм, прийшов у години прийому, відстояв невелику чергу, віддав документи, призначили час, коли отримати довідку – проста процедура.

На перший погляд, працює красиво. Це не те, що раніше, як приходиш, то потрапляєш на конвеєр, який несе тебе повз десятки голодних очей...

Через єдине вікно "вирішувати питання", що на бізнесовій говірці означає дати хабара чиновнику за якісь поступки з його боку, марна справа, бо за вікном сидить людина, що сама нічого не вирішує, а справу потім розписують на виконавця. Тобто, якщо хочеш вирішити питання за хабар, треба тоді шукати підходи, зв'язки всередині установи. Як бачимо, єдине вікно жодним чином не вирішує проблеми корупції. Вона попереджує здирництво, так би мовити, не уповноваженими особами, переводить корупцію з низового рівня на бюрократичну сходинку вище. Тим не менш, чиновники вже не перший рік презентують єдине вікно, як велике досягнення у справі боротьби з корупцією. Може краще вже насправді почати скасовування безглуздих процедур, що існують лише самі заради себе? Менше процедур – менше хабарників. Так і дерегуляція втілиться і корупція зменшиться. Але ці банальні істини не для наших можновладців.

Років дванадцять тому довелось мені допомогти у розробці установчих документів і реєстрації приватної фірми і громадської організації для моїх знайомих і родичів, які відрізнялись наявністю занадто високого рівня креативності і громадської активності, щоб самотужки ходити по державних коридорах. Про єдине вікно тоді ще чиновники не говорили, лише якась розумна голова щось таке надрукувала у газеті "Бізнес". Ходіння по кабінетах нагадувала студентські часи, коли з заліковою книжкою доводилось бігати по лабораторіях, кабінетах, кафедрах. Можна позаздрити теперішнім підприємцям, на яких працює це майже чарівне, на думку чиновників, Єдине Вікно. Без нього реєстрація була немалий клопом. Але наскільки суттєво на розвиток бізнесу впливає саме реєстраційна процедура? Якщо не заробляти собі реєстрацією фірм і не утворювати десятки фіктивних структур, що існуватимуть один день під одну оборудку, то вже один раз відбігаєш, потім і не згадуватимеш, бо інші проблеми з'являться. Єдине вікно, спрощення реєстраційних процедур – це звісно важливо, але значно важливіше було б спростити те, що придушує бізнес кожного дня. А те, що стає певною перешкодою лише один раз, на самому початку, могло б і почекати.

Дерегуляція – це перед усім зменшення кількості дозвільних і погоджувальних процедур, а не покращення обслуговування відвідувачів. В ідеалі економічного лібералізму – повна відсутність єдиних вікон, пробитих у стінах сотень регулюючих установ. Відсутність вікон саме через те, що вони просто не потрібні, бо держава в господарчу діяльність не втручається і нема за чим підприємцю вештатись по адміністративних установах. Ну була б не повна відсутність, а принаймні щоб їх були не десятки.

Є в Україні така установа – Державна інспекція з енергозбереження. Мені не дуже часто доводиться там бувати. Може раз на два роки, не частіше. Нещодавно отриманий досвід порадував: київське управління цієї установи тепер працює за принципом єдиного вікна. Минулого разу, здається ще до помаранчевої революції, такого не було. Можна поаплодувати помаранчевій команді (хай вони вже там самі розберуться, хто більше до цієї справи доклався). Але хочу застерегти читача від передчасних радощів. Взагалі, питання в тому, а навіщо мені туди ходити? Наше представництво завозить зразки для демонстрації на виставці. Ці зразки не призначені для перепродажу. Ба більше – наш юридичний статус – постійне представництво нерезидента без права господарчої діяльності – і не дозволяє нам нічого перепродати. Ми навіть рахунків для отримання коштів не маємо. Використовувати ці речі у побуті просто не можливо – це дуже специфічні компоненти різних великих систем і приладів, що саме виробникам таких систем і приладів призначаються. Отже чого хоче від нас держава? Яку енергію не збереже в Україні виставковий зразок? Ну і ще можна запитати, чи має взагалі український чиновник моральне право перевіряти на енергоефективність вироби світового лідера у своєї галузі у той час, як Україні давно вже розмістилась у списку найпрожерливіших з точки зору використання енергоносіїв економік світу?

До речі, процедура отримання дозволу від цієї установи безкоштовна. Тобто держава навіть нічого не заробляє на цій процедурі. Лише витрачає на робочі місця, що не виконують ніякої корисної роботи. Хоча за логікою установа з такою назвою має просто неосяжний потенційний обсяг дійсно корисної роботи в країні, що так безглуздо марнує енергію, як, наприклад. через підігрів навколишнього середовища теплотрасами.

На одному з київських митних офісів, де ми займаємося зараз митним оформленням нашого вантажу, підійшов я до стенда, на який були приліплені копії наказів митних високопосадовців. Дещо датовано 2005-м роком. На початку добрі слова: з метою спрощення... врегулювання... упорядкування... Але читаючи абзац за абзацем  я так і не знайшов нічого, щоб дійсно виглядало як якесь спрощення життя для підприємця. Якісь суто внутрішні перерозподіли повноважень, хтось зараз відповідає за щось інше, комусь іншому, не тому, кому раніше, дозволено брати якісь проби... А що нам всім до того, якщо процедура, яку я, на щастя, проходжу не дуже часто, залишилась такою ж, як була вона у 1999-му, 2001-му, 2004-му, 2006-му?

Ні, все ж таки щось змінилось. У 2004-му саме під час Майдану ми розмитнювали технічну літературу, до якої додавались матеріали на ком пакт- дисках. Тоді довелося звертатись до спеціальної агенції з авторських прав за висновком, що розроблені нашою закордонною корпорацією матеріали, розміщені нашою ж корпорацією на CD нічиїх авторських прав не порушують. Зараз це вже не потрібно. Просто обалдєнно революційні зміни! Вибачте за сленг. Як це ще ніхто з політиків не попіарився? Дарую ідею, безкоштовно:

- Ми, партія N, перестали опікуватись іноземними авторськими правами, і тепер наші інспектори мають час завітати до піратського кіоску, що розмістився просто перед входом до їхньої установи.

Виборча кампанія таки має колись розпочатись. Якщо навіть Раду не переобиратимуть, то президента час вибіжить. Знов почнуть політики розповідати нам солодкі казочки, як вони допомогли Україні. Не важко відгадати, що саме розповідатимуть:

Високопосадовець:

- Ах, милі українці! Ви втратили роботу через кризу? Йдіть тоді займайтеся своїм бізнесом. Ми ж до вас всією душею. Йдіть ви до одного єдиного віконця, принесіть туди аж на один папірець менше, ніж ті, хто були до вас. А потім працюйте собі, багатійте, іншим роботу давайте. І не забудьте за нас проголосувати. І краще не починайте працювати до виборів.

Поза кадром асистентові:

- Ну що їм вигадати, щоб до виборів не починали? Бо як почнуть, то познайомляться з податковою, з митницею, з енергозбереженням, той дізнаються чого варте наше єдине вікно і вся дегенеративна діяльність...

Асистент:

- Не дегенеративна, а дерегуляторна!

Політик:

- Дегере... дереге... А яка до біса різниця! Голосуйте і все буде пучком! Я обіцяю!

17.11. 2008