Беззбройна несила: Вчити будемо!...Вчити...

Спробую продовжити спогади зі служби у війську. Як я вже писав у попередньому дописі, з інтернетних форумів я дізнався, що виявляється, я потрапив до славетної "учебки" (учбового підрозділу). Її навіть вже оспівують в інтернетній літературі. От тут автор, що потрапив туди 1988-го, коли я вже повертався додому, ділиться своїми враженнями, тобто їх творчою переробкою:
http://www.proza.ru/2011/02/10/974

Оскільки він служив після мене, в учебці при ньому вже дещо було не так, як раніше. Вони вже жили у новій багатоповерховій казармі. Її добудовували, коли там був я. На щастя, заселення намічалося вже на наступний призов, тому мені не довелося тягати тумбочки та ліжка на четвертий поверх, і нас не тренували біганиною по східцях.

Disclaimer: 1. Я намагатимуся уникати нецензурної лексики, але, самі розумієте, інколи це не можливо, бо до слова буває прикріплений  цілий пласт армійської субкультури. Отакі концептуальні матюки доведеться вживати. Але це буде дуже рідко. У даному дописі немає жодного.
2. Армійські команди та реалії я передаватиму українською мовою. Для цього я навіть переглянув статути українського війська. Втім, так само, як і з нецензурною лексикою, у деяких випадках портібен саме русизм та тільки він.

( Вчити будемо!.. Вчити... )